... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №5
Як відомо, законодавець не в змозі передбачити появу та розвиток нових суспільних відносин, не встигає одразу ж ці зміни регламентувати, тому він завжди на крок позаду. Однак, існують багато питань та проблем, які були недостатньо або ж не повністю ним вирішені. Це викликає увагу та зацікавленість, а отже з’являються нові дослідження.
Злочин, яким би він не був, є різновидом антигромадської поведінки людини. Діяння (дія або бездіяльність) може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбачених законом ознак. Злочин не може бути вчинений твариною, механізмом, малолітньою або іншою особами, які не наділені обов’язковими якостями, передбаченими статтями Загальної та Особливої частин КК. Завдяки цьому необхідним елементом складу злочину є його суб’єкт.
Розвиток нових економічних відносин, здійснення різноманітних реформ, реорганізація органів і служб публічної влади, а найбільш зміцнення міжнародних зв’язків, ратифікація Україною міжнародних угод вимагають переосмислення деяких понять. Наприклад, постає питання, що стосується кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, склад яких вміщує такого спеціального суб’єкта, як службова особа іноземної держави.
Аналіз вітчизняного законодавства дозволяє зробити висновок, що законодавець вже звертався неодноразово до визначення поняття та ознак даного суб’єкта злочину. Так з’явилася частина 4 статті 18 ККУ. 
Розглянемо частину 4 статті 18 ККУ. В ній зазначено: «Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів» [1, с. 13].
Питання про виокремлення груп суб’єктів, передбачених частиною 4 статті 18 ККУ, у науковій літературі не досліджувалося. Утім така постановка питання дозволяє краще з’ясувати зміст характеристик зазначених суб’єктів злочину. На мою думку, слід виокремити з наведеного переліку службових осіб у ч. 4 ст. 18 ККУ такі окремі групи:
1) Посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);
2) Іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому;
3) Посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародних організацій чи будь-яких інших осіб, уповноважених такою організацією діяти від її імені); члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна; судді і посадові особи міжнародних судів.
На жаль, конкретного переліку осіб або хоча б більш точних критеріїв по відбору осіб, яких можна було б віднести до кожної з цих п’яти груп, законодавець не визначає. У різних іноземних державах та міжнародних організаціях ці особи за посадою можуть відрізнятися, що також ускладнює можливість їх точного і повного дослідження. Тому необхідно хоча б вузько розуміти, хто належить до кожної з перелічених груп. 
1 група: Установлення правового статусу посадової особи іноземної держави, в тому числі перевірка її повноважень, має здійснюватися з урахуванням конституційних і законодавчих нормативно-правових положень тієї іноземної держави, громадянство якої ця особа представляє. 
Особи, які обіймають посади в судових органах іноземної держави, є такими, що здійснюють функції правосуддя в національній системі судочинства. Ті особи, які здійснюють функції правосуддя в міжнародній системі судочинства, за визначених законодавством умов можуть визнаватися суб’єктами злочину (наприклад, за корупційні правопорушення на підставі пп. «г» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI).
2 група: Особами, які не є посадовими особами іноземних держав, але вирішують спори в порядку, альтернативному судовому, є третейські судді іноземних держав та будь-які інші уповноважені на те особи, що мають спеціальну правосуб’єктність – право вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори.
Діяльність іноземних третейських суддів та інших осіб, уповноважених вирішувати спори в порядку, альтернативному судовому, в Україні регулюється Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. № 4002-ХП. Виходячи з ч. 5 ст. 11 цього ж Закону іноземним третейським суддею (арбітром) є особа іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони. За таких умов особа, яка належить до іноземного громадянства, вирішуючи спірні правовідносини на території України в порядку альтернативному судовому, за визначених законодавством обставин може набути статусу суб’єкта злочину [2].
3 група: Дослідження суб’єктів злочину цієї групи неможливо здійснити без виявлення особливостей установ, де вони працюють. Міжнародна організація – це суб’єкт міжнародно-правових відносин, який створений і діє на підставі й у межах Статуту цієї організації. Отже, визначення й статус посадових осіб будуть пов’язані з видом міжнародної організації та її статутом.
Міжнародні суди – це постійно діючі органи міжнародних організацій, які покликані вирішувати спори між засновниками такої організації й іншими суб’єктами міжнародних правовідносин. Наприклад, головним судовим органом ООН є Міжнародний Суд ООН. 
Україна брала активну участь у створенні ряду Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ОЧЕС, Парламентської асамблеї ГУАМ, а також бере активну участь у діяльності Парламентської асамблеї РЄ та інших. Такі міжнародні парламентські інституції створюються в рамках міжнародних організацій та їх спеціалізації.
Посадових осіб міжнародних організацій, членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, а також суддів і посадових осіб міжнародних судів пов’язує те, що всі вони діють в межах і від імені певної міжнародної організації, а тому і статус їхній залежить від виду та мети створення тієї чи іншої міжнародної організації.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України: від 28 березня 2014 року / упоряд. В.І. Тютюгін. – Х.: Право, 2014. – 236 с.
2. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХП // Відомості Верховної Ради України від 21.06.1994. – 1994 р., № 25, стаття 198 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція