... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №5
Реформування національного законодавства безпосередньо пов’язане із європейською інтеграцією. Україна, прагнучи стати членом Європейського Союзу, в свою чергу, повинна виконати ряд завдань, серед яких, зокрема, і найшвидша гармонізація законодавства, особливо кримінально-процесуального, та наближення його до стандартів країн Європейського Союзу. 
Одним із перших кроків в цьому напрямку стало прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України [1], який кардинально змінив процесуальне законодавство. Напевно, одним із основних досягнень нового КПК України – є введення інституту кримінального провадження на підставі угод. Досліджуючи даний інститут, особливу увагу необхідно звернути на роль захисника у кримінальному проваджені.
Так, питанню правового статусу захисника у кримінальному провадженні на підставі угод приділяли увагу такі вчені як М.Й. Вільгушинський [3], М.В. Лотоцький [4], А.П. Макаров, Є.В.Повзик, В.І. Теремецький, М.І. Хавронюк та інші. Однак, дослідженню ролі захисника в кримінальному провадженні на підставі угод в призмі європейського досвіду та практики уваги не приділялось. 
З огляду на це, метою даної статті є розкриття правового статусу захисника у кримінальному провадженні на підставі угод за національним законодавством, а також особливості правового врегулювання ролі захисника в країнах Європейського Союзу. Розкривши дані аспекти, можна визначити коло проблем та шляхи їх вирішення.
Чинний КПК України, зокрема ст. 468, передбачає два види угод у кримінальному провадженні:
 угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
 угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Так, згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). 
Більш детально про порядок ініціювання і проведення переговорів щодо укладення угоди між потерпілим та обвинуваченим чи підозрюваним, зазначено у п.1 у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод” від 15.11.2012 року № 223-1679/0/4-12: 
– “ініціювати укладення угоди про примирення має право лише потерпілий чи підозрюваний, обвинувачений. Вести переговори (домовлятися) стосовно укладення угоди про примирення можуть, крім цих осіб, захисник, представник (законний представник) та інша особа, погоджена сторонами (за винятком слідчого, прокурора або судді)”.
Щодо угоди про визнання винуватості, то ч. 2 ст. 469 КПК України вказує на те, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. 
У п. 3 у листі ВССУ від 15.11.2012 року № 223-1679/0/4-1 зазначено, що:
– “укладенню угоди передує досягнення домовленостей між сторонами, зміст яких, крім іншого, має бути відображено в угоді. Зокрема, це розмір шкоди, строк її відшкодування чи вчинення інших обумовлених дій на користь потерпілого або ж беззастережне визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення та обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою за умови, що домовленості про співпрацю мали місце”.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми, можна дійти висновку про те, що роль захисника у кримінальному провадженні на підставі угод залежить, в першу чергу, від виду угоди. На наш погляд, таке положення законодавства суперечить європейським принципам, оскільки, в першу чергу, обмежує права обвинуваченого чи підозрюваного на захист та кваліфіковану правову допомогу.
Досліджуючи такі розбіжності в законодавстві, не можна не погодитись із думкою М.В.Верещак, яка зазначала, що обвинуваченому чи підозрюваному необхідно забезпечити право на одержання кваліфікованої правової допомоги, в першу чергу, на етапі узгодження [6]. Оскільки, саме в цьому процесі даним особам необхідно роз’яснити умови та наслідки укладання цієї угоди, аби в подальшому, наприклад, вони не стали жертвами “недобросовісного слідства”. В різних країнах на даному етапі, окрім захисника, можуть залучатись й інші фахівці, які надають кваліфіковану оцінку умовам угоди, після чого вона йде на етап затвердження.
Цікавим в цьому плані є досвід країн Європейського Союзу. Зокрема, більшістю із них було ратифіковано рекомендації Комітету міністрів Ради Європи “Відносно спрощеної системи кримінального правосуддя” N 6 R(87)18. Дані рекомендації також передбачають угоди між сторонами кримінального провадження, в тому числі й угоди про примирення та визнання винуватості. Але, дані рекомендації передбачають можливість потерпілого примиритись із підозрюваним чи обвинуваченим, відшкодувавши матеріальну шкоду, а також і той принцип, що на стадії угод кожній стороні повинна бути надана кваліфікована правова допомога захисником (або іншою особою, яка його замінює) [5]. Отож, детальніше розглянемо практику деяких європейських країни. 
 Законодавством Франції не передбачено такого інституту як угода про визнання вини. Так, відповідно до ст. 41-42 КПК Франції, окружний прокурор особисто чи через довірену особу запропонувати повнолітній особі (на відмінно від українського законодавства, у Франції таку пропозицію може отримати лише повнолітній) умовне засудження (дана процедура отримала назву “reconnaisance prelable de coupabilite”). Основною умовою укладення даної угоди – це визнання інкримінованого діяння, так званого “місдимінорі” (даний термін слід розглядати як злочини, за які кримінальним законом передбачено покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі строком не більше 5 років). Згідно із КПК Франції, участь захисника на даному етапі є обов'язковою. У разі, якщо особа не має змоги самостійно забезпечити собі захисника, їй надає його держава. В деяких випадках, у разі необхідності, крім захисника можуть залучатись й інші особи (психологи та інші) [7]. Така ж позиція французького законодавця й відносно участі захисника в угодах про примирення між сторонами. Варто відмітити, що окрім захисника, участь у цьому процесі приймають законні захисники, психологи, а також інші фахівці (оцінювачі, антиквари тощо). 
Так, само й у кримінально-процесуальному праві Іспанії передбачена участь захисника при переговорах з прокурором. Але, на відмінно від французького КПК, іспанський законодавець не передбачив можливість зменшити міру покарання. Процедура “conformidad” передбачає те, що захисник і прокурор обговорять і погодять кваліфікацію злочину, а обвинувачений буде відбувати ту міру покарання, яка передбачена за цей злочин [8]. Щодо угоди про примирення, то “іспанський” КПК схожий із “французьким” і зобов'язує захисника приймати участь на всіх етап угоди про примирення.
Цікавим досвідом функціонування інститутів визнання вини та примирення може поділитись Німеччина. “Informelle absprachen” укладаються в особливих умовах, внаслідок дискусії між захисником, прокурором та судом. Але, на відмінно від іспанського законодавства, в Німеччині прокурор, після погодження із судом, має можливість визначити меншу міру покарання. Щодо примирення, то в даній ситуації вагомою є та обставина, щоб потерпілий визначив спосіб відшкодування завданої шкоди (іноді мова йде про фінансовий еквівалент). Тому в даному процесі без участі захисника та інших фахівців, у разі необхідності не обійтись.
Таким чином, дослідивши національне та європейське законодавство, можна зробити висновки про те, що чинний КПК України потребує значних правок. Насамперед, це стосується правової регламентації статусу захисника. Аналізуючи європейський досвід та практику, слід виділити декілька основних прогалин в новому КПК України. Найперше, що хотілось би відмітити, це відсутність захисника в процесі укладання угоди про визнання винуватості. Як показує європейський досвід, така позиція законодавця грубо порушує права обвинуваченого чи потерпілого, позбавляючи його можливості на кваліфіковану правову допомогу. Адже, тільки захист може розтлумачити умови угоди та її наслідки для підозрюваного чи обвинуваченого. Наступне - це чітко прописати права захисника на даному етапі (як на прикладі Іспанії чи Німеччині, вказавши, про що захисник може клопотати і куди втручатись, а де виключно юрисдикція прокурора чи суду). Також, як показує європейський досвід, у разі необхідності, крім захисника, необхідно залучати й інших фахівців. На наш погляд, нівелювавши розбіжності в регулюванні правового статусу захисника, законодавець наблизить кримінально-процесуальне законодавство до європейських стандартів та принципів. 
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VI (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст.88 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
2. Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 року №223-1679/0/4-12 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12
3. Вільгушинський М.Й. Погоджувальне правосуддя у кримінальній юстиції України: актуальні проблеми впровадження та застосування / М.Й. Вільгушинський, М.В. Сіроткіна // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2012. – № 6. – С. 97-112.
4. Локацький М.В. Угода про визнання винуватості: процесуальний порядок укладання / М.В. Локацький [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://adwokat-lmw.at.ua/publ/ugoda
5. Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи “Відносно спрощеної системи кримінального правосуддя” № 6 R(87)18. – 1987 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_339
6. Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві / В.М. Верещак // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 41-44.
7. Леляк О.О. Угоди в кримінальному процесі держав континентального права / О.О.Леляк // Право і суспільство. – 2013. – №6. – С. 298-301.
8. Пушкар П.В. Угода про визнання вини в сучасному кримінально процесі: порівняльно-правове дослідження: дис. .… канд. юрид. наук: 12.00.09 / П.В. Пушкар. – Х., 2005. – 182 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція