... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №2
Депутатський імунітет є вагомою гарантією у контексті забезпечення політичного волевиявлення та незалежності представників органів законодавчої гілки влади при здійсненні ними своїх повноважень, а тому, в умовах посилення євроінтеграційних процесів та участі в них України, дане питання є надзвичайно актуальним, з урахуванням порівняння зарубіжного досвіду та українських реалій.
Варто відзначити, що імунітет (від лат. іmmunitas – звільнення, свобода) означає юридичну недоторканність депутата. Імунітет має забезпечити незалежність останнього, захист його від необґрунтованих переслідувань передусім з боку правоохоронних органів системи виконавчої влади, з якою депутат, особливо опозиційний, нерідко конфліктує, унеможливити тиск на нього через порушення кримінальної справи, затримання чи арешт [1]. 
Наразі вбачається, що поступове обмеження інституту депутатського імунітету стає світовою тенденцією, а тому, у більшості зарубіжних країн, парламентський імунітет не має абсолютного характеру. Тенденція щодо звуження змісту депутатського імунітету яскраво простежується саме в європейських державах з усталеною демократією. 
Так, наприкінці ХХ століття суттєвого звуження зазнали парламентські імунітети в Австрії, Великобританії, Італії, Франції. В окремих європейських країнах, наприклад, в Нідерландах, депутатської недоторканості не існує взагалі – депутати користуються лише парламентським індемнітетом. Подібна еволюція в підходах до розуміння парламентського імунітету пояснюється високим рівнем правової і політичної культури, усталеністю демократичних традицій, а також тенденцією до забезпечення рівності всіх громадян перед законом, незалежно від їхнього статусу, походження і т. д. [2, c. 17-18]. 
Обмеження депутатського імунітету доцільно буде продемонструвати на прикладі сучасних розвинених демократичних країн.
Відзначимо, що у різних країнах по-різному визначено межі парламентського імунітету. Проте, у той же час, можна виділити певні особливості інституту парламентського імунітету, які є притаманними для більшості зарубіжних країн. Так, його обсяг і межі визначено на конституційному рівні [2, c. 20]; практично в усіх демократичних державах діє принцип flagrantе delicto, за яким депутат, затриманий поліцією на місці вчинення ним злочину, не може скористуватись депутатською недоторканістю. У цьому випадку депутат може бути заарештований, йому без згоди парламенту може бути пред’явлене звинувачення у вчиненні злочину, органи дізнання та попереднього слідства можуть проводити всі необхідні слідчі дії, притягти депутата до кримінальної відповідальності [2, c. 21].
Так, Конституція ФРН зазначає наступне: «Депутат може бути притягнений до відповідальності або заарештований за кримінально каране діяння лише зі згоди Бундестагу, за винятком випадків затримання під час вчинення такого діяння або протягом наступного дня» (ч. 2 ст. 46 Основного Закону ФРН 1949 р.). Імунітет депутатів нижньої палати парламенту Німеччини (Бундестагу) діє на строк чергової сесії.
У Франції ж, депутат парламенту не може бути заарештованим без згоди Бюро Національних Зборів, окрім випадку затримання його на місці злочину. Імунітет діє протягом строку повноважень парламенту[2, c. 22-23]. 
Хоча для демократичних держав характерна тенденція до обмеження депутатського імунітету, він передбачається навіть найновішими конституціями, ухваленими вже після прийняття Конституції України в 1996 році. В Європі такими є конституції Польщі (1997 р.), Фінляндії і Швейцарії (1999 р.) [1].
Конституція Польщі, зокрема, встановлює, що «…з дня опублікування результатів виборів і до дня погашення мандата депутат не може бути без згоди Сейму притягнений до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, порушене проти особи до дня обрання її депутатом, підлягає на вимогу Сейму призупиненню до часу погашення мандата… Депутат не може бути затриманий чи заарештований без згоди Сейму, за винятком випадку, коли його застали під час скоєння злочину та якщо його затримання необхідне для забезпечення належного ходу провадження. Про затримання невідкладно повідомляється Маршалу Сейму, який може розпорядитися про негайне звільнення затриманого» (ч. 2, 3, 5 ст. 105); стаття 108 Конституції Польщі ці гарантії депутатської недоторканності поширює й на членів верхньої палати парламенту – Сенату [3, с. 703-704]. Проте, варто наголосити, що кримінальне переслідування, що розпочалось до набуття імунітету, не зупиняється, якщо парламентом не було прийнято рішення про його зупинення [2, c. 23].
Щодо національного регулювання даного інституту, то в ч. 3 ст. 80 Конституції України зазначено наступне: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».
Тобто, Конституція України закріпила практично абсолютний депутатський імунітет (без згоди Верховної Ради народного депутата не можна затримати навіть на місці скоєння злочину, у тому числі вбивства; Україна, на жаль, знає і такі прикрі випадки). Такого необмеженого імунітету немає в жодній демократичній державі, і його давно потрібно було обмежити (як це зроблено в інших країнах) або взагалі скасувати [1]. 
Такий депутатський імунітет у вітчизняній політичній площині, як показує практика, спокушає багатьох боротися за цей особливий привілей, щоб не бути притягнутим до юридичної відповідальності. Очевидно, що після подій зими 2014 року (т. зв. «Революція гідності») відбулося очищення та заміна влади, та вимоги до представників нової політичної еліти України. Однією з вимог було скасування депутатської недоторканності з народних депутатів [4, с. 359]. Саме тому, Президент України 16.01.2015 (№1776) ініціював поправку щодо скасування депутатської недоторканності (проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)»). Метою законопроекту є вдосконалення положень Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів і приведення відповідних положень Основного Закону України у відповідність із міжнародними стандартами [5].
Вищезазначене дає підстави зробити цілком логічний висновок про те, що в Україні гостро постало питання обмеження депутатського імунітету, що є доцільним для сучасних реалій та прагнення нашої держави долучитись до європейських стандартів. 
Гуморист-філософ Михайло Жванецький в одному з інтерв'ю виразив думку, що характерно описує «кола» діалектичного розвитку парламентського імунітету: «Дай себе змінити на іншу людину… Вона принесе головне: упевненість у владі народу, що складається з мислячих істот. Зміна влади – бажання кожного з нас. Для того, щоб над усім: вище за Біблію, вище за релігію, вище за здоров'я – була ця книга – Конституція нашої країни».
У зв’язку з цим, вбачається, що обмеження депутатського імунітету в Україні понизило б ціну мандату і змінило б якісний склад парламенту, а це, в свою чергу, посилило б вищий представницький орган державної влади.
 
Список використаних джерел:
1. Колюх В.В. Депутатська недоторканість: зарубіжний досвід і українські проблеми [Електронний ресурс] / В.В. Колюх // Віче: громадсько-політичний і теоретичний журнал. – 2015. – № 3. – С. 52-56. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/4561/. 
2. Статус члена парламенту: зарубіжний досвід та пропозиції для України. Інформаційно-аналітичне дослідження / Лабораторія законодавчих ініціатив; Програма сприяння парламенту України університету Індіани США. – К., 2006. – 26 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/docs/files/12/1154678027_ans.pdf.
3. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 3. – 792 с.
4. Войтенко Ю.М. Депутатський імунітет як політичний інститут: вітчизняний та світовий досвід / Ю.М. Войтенко // Гілея: науковий вісник. – 2015. – Вип. 93. – С. 357-361.
5. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53602 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція