... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №1
Актуальність даної теми тісно пов’язана з широким комплексом поставлених завдань по становленню демократичної, правової держави. Це, в свою чергу, вимагає становлення високо морального та правового суспільства в цілому. Становлення духовного світу молодої людини, несе в собі актуальне значення, адже стан правової культури українського суспільства відображає важкий процес модернізації в розвитку всіх сфер життя громади. Нагальною потребою сьогодення є становлення системи правового впливу, яка б відповідала нинішнім соціально-психологічним потребам суспільства, схиляючись на досягнення суспільних наук, у тому числі й правознавства. 
Різноманітні точки зору з приводу ролі і місця сучасної молоді України в сучасних суспільних процесах досліджують вітчизняні науковці В. Андрущенко, Р. Калюжний, В.Лісовський, В. Оксамитний та інші. Проблемі правового виховання та ролі юридичної педагогіки присвячені праці В. Бурлакова, Н. Гранат, А. Столяренка, О. Скакун, О. Тихомирова. Зазначена проблема також досліджується О. Ганзенком, О. Менюком, Є. Федиком та ін. Водночас динамічний розвиток суспільства потребує постійного моніторингу трансформацій правової культури та правосвідомості різних суспільних верств, насамперед молоді, яка, як засвідчили події історії України останніх двох років, може стати в авангарді розбудови нової Української держави.
Метою статті є дослідження змісту і структури правової культури молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства, виявлення чинників, які допомагають у формуванні в молоді правових знань і цінностей.
Загальний рівень правосвідомості більшості молодих людей в Україні залишається досить низьким, а це означає, що сьогоднішній стан правової культури молоді залишає бажати кращого. С.Ю. Треніхіна визначає декілька причин даного явища: правову неграмотність, правовий нігілізм, цинізм, а також недостатність правового виховання [4, c. 43].
Суттєвий недолік правової культури в молоді це погане знання законів, правова безграмотність. Сучасна молодь обмежується знаннями про те, що грабувати та вбивати людину не можна, але це, мабуть, єдине. Деколи знання ключових статей із Кримінального кодексу становить загальну правову базу молодих людей. На жаль, у свідомості багатьох представників молоді досі поняття «побити за справу» і «під гарячу руку» залишається абсолютно нормальним явищем, незважаючи на те, що рукоприкладство карається нормами кримінального та адміністративного права. Більше того, багато хто щиро дивуються, дізнавшись, що застосування фізичних покарань виключно для виховного процесу є злочином, точно як і грубість у громадському місці супроводжується залученням до адміністративної відповідальності. 
Нерідко буває так, що молоді люди знають закони, але не поспішають їх дотримуватись, тому що не вірять в їх силу, не визнають їх ролі в суспільстві, або готові використовувати закони тільки в особистих корисливих цілях (правовий цинізм). Все це говорить про недостатність правового виховання – цілеспрямованої діяльності держави, а також громадських структур, засобів масової інформації, трудових колективів щодо формування високого рівня правосвідомості та правової культури громадян, зокрема, молоді. 
При усій досконалості нормативного регулювання, життєдіяльність суспільних і державних інститутів може разом набути негативність, коли між правовою системою і масовою правосвідомістю громадян виникне хоча б мала невідповідність. Тому на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні найбільш важливим, з однієї сторони, є відображення в законодавстві правових уявлень, що панують в суспільстві, а з іншого – піднімати правову культуру населення, молоді, зокрема. Необхідно формувати позитивне ставлення молодих людей до закону. 
Саме тому вкрай важливо позначити ті принципи, на яких у перспективі буде ґрунтуватися сучасна правова культура. На думку К.Г. Волинки, це розуміння принципів права, повагу до права, впевненість у соціальній цінності права та правового регулювання, знання своїх прав і обов’язків та їх виконання. Це лише один із варіантів вирішення такої гострої проблеми, але найбільш об’єктивний [5, c. 198].
Повага до закону – основний принцип правової культури. Історично склалося так, що всі закони сприймалися суспільством як щось наказове, нав’язане державою і, отже, має в очах українців часто негативний характер. Тому виникає нагальна необхідність проводити ряд заходів щодо формування позитивного образу закону як основного регулятора демократичного суспільства [3, с. 36]. Важливо, щоб усі ці заходи були максимально адаптовані до кожної категорії молодих людей (критеріями можна запропонувати вік, належність до різних молодіжних течій, субкультур тощо).
У рамках реалізації програми правової освіти необхідно збільшувати роль суспільно-політичних, правових предметів у навчальному плані шкіл та інших навчальних закладів, знайомити молодих людей із сучасними способами отримання правової інформації, підвищувати інтерес до законотворчої діяльності шляхом спілкування з представниками влади. 
Під зверненням до закону мається на увазі, що вирішувати конфлікти і суперечки слід в рамках права, а не за його межами, не шляхом застосування сили, погроз. Часто школярі, студенти, інші представники молоді не довіряють прокуратурі, суду і міліції, вважають марним звертитися до них за допомогою, а то й бояться це зробити. Багато конфліктів і спорів вирішуються поза правовим полем, що не просто підсилює кількість криміногенних процесів, але підриває усі моральні засади і цінності сучасної людини й громадянина [7, с. 2]. 
Іншим змістовним навантаженням наділяють публічне адміністрування ті, хто передбачають у ньому обов’язкову демократичну складову – так зване демократичне врядування. Зокрема, відомий західний учений і філософ Дж.С. Міль у своєму есе «Про свободу» вказав, суспільство, де панує варварська сваволя, за якої кожен індивід живе задля себе, хіба що зрідка підкоряючись зовнішньому контролю, практично не здатне хоч трохи просунутися у своєму цивілізаційному розвитку доти, доки його члени не навчяться покорі [2, с.118].
Все це дозволяє говорити нам про те, що окрім відсутності інтересу у молодих людей до закону, існує проблема політики органів правопорядку та інших державних структур у сфері роботи з молоддю. Тому необхідно на державному рівні докладати всіх зусиль до підвищення рівня відкритості представників влади у сфері роботи з молоддю: проводити просвітницьку роботу; сприяти формуванню позитивного ставлення молоді до органів правопорядку, іншим державним структурам [3, с. 49].
Тільки через сукупність всієї системи заходів, спрямованих на підвищення правової культури молоді, можна сформувати у молодих людей чіткі ціннісні установки, високу ступінь правосвідомості, а отже і почуття відповідальності за кожне прийняте рішення, що в цілому стане гарантом успішного розвитку українського суспільства. 
Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного громадянського суспільства неможлива і без підвищення рівня правової свідомості. В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства повного значення набуває робота з підвищення рівня правосвідомості. Правова свідомість характеризується різними підходами до розуміння права. Уявлення про чинне право дає змогу особі не лише сприймати справедливість правових приписів, а й переконуватись у ній. Сприйняття права реалізується через розуміння законодавчих конструкцій і правил, у яких формується обсяг певної поведінки. В основі правової ідеології лежать правові знання. Рівень таких знань визначає ступінь правової ідеології і правової культури людини [6, с. 306-307].
Сьогодення ХХІ століття в Україні характеризується далеко не високим рівнем правової культури молоді. Ситуація, яка на даний час існує в Україні свідчить зовсім про інше. Наявні дані про те, що 25% дітей віком 15-16 років вживають спиртні напої. Серед молодших учнів (11-13 років) цей показник ще вищий – 40%, а як відомо саме по собі алкогольне сп’яніння є частою передумовою правопорушень [8]. В нашій державі високий рівень показник еміграції, а тому неповнолітні часто залишаються без нагляду.
Завданням правового виховання є формування у громадян правового світогляду, яке відбувається під впливом всіх аспектів суспільної діяльності і суспільних відносин. Поряд з цим існують і специфічні методи цілеспрямованого правового виховання. Вони включають різні форми вивчення права, інформування та пояснення права всіма засобами масової інформації, впливу на особу, застосування правової практики.
Обов’язковим елементом правового виховання молоді є демонстрація їм прикладів неухильного дотримання вимог законів у повсякденному житті, у тому числі у сім’ї, навчальному закладі, на підприємстві, у побутовій сфері. Однак, як зауважують деякі автори, сила слова велика, однак більша сила прихована в реальності, тобто тих суспільних відносинах, у яких відбувається життєдіяльність особи [1, с. 123]. Не слід покладати усі надії тільки на виховну силу інформації про закон, оскільки на свідомість людини впливає система факторів, досить складних і водночас суперечливих. Тому педагоги та інші суб’єкти правовиховного процесу повинні пам’ятати про те, що несправедливість в оцінці знань, приховування правопорушень, бездіяльність стосовно джерел негативного впливу на молодь не тільки порушують елементарні правила педагогічної етики, але й є прикладами порушення законності, які негативно впливають на формування правосвідомості.
Висновок. На нашу думку, необхідно вдосконалити законодавство, яке змушувало б батьків до більшої відповідальності за дітей, за зразком закордонної практики. На законодавчому рівні має бути гарантований захист прав на безпечне сімейне становище. Для того, щоб такий закон працював, треба щоб до своїх обов’язків більш відповідально ставилися наглядові органи. Адже на Заході про недбале ставлення батьків до дитини можуть повідомити навіть сусіди. При цьому не обов’язково повинен бути контроль з боку муніципальних і державних органів, які відповідають за становище дітей у тому чи іншому регіоні. 
Правове виховання є важливим регулятором поведінки, важливим каналом засвоєння колективного досвіду суспільства. Підліток, юнак, який наділений достатньою правовою культурою, може у певній ситуації намітити і реалізувати правильний хід поведінки, незважаючи на недостатній життєвий досвід. Вимога знати, поважати і виконувати закони належить до числа першочергових у вихованні молоді, для того щоб перетворити повагу до права, закону в особисте переконання кожного молодого члена суспільства.
 
Список використаних джерел:
1. Кутиркін А. Шляхи розвитку та практики правового виховання населення України / А.Кутиркін // Право України. – 2008. – № 3. – С. 122-125.
2. Міль Дж.С. Про свободу: есе: пер. з англ. / Дж.С. Міль. – К.: Основи, 2001. – 366 с.
3. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні / Ю.С. Петько. – К., 2003. – 53 с. 
4. Резнік Е.Г. Стан і проблеми державної молодіжної політики / Е.Г. Резнік, Н.М. Антіпіна. – Хабаровськ, 2009. – 98 с.
5. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / К.Г. Волинка. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
6. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.; 3-є вид., змін. й доп. / М.В. Кравчук (авт.-упоряд). – К.: Алерта, 2014. – 608 с.
7. Когут Н. Актуальні питання становлення правосвідомості молоді / Н. Когут // Вісник Академії управління МВС. – 2010. – № 4 (16). – С. 1-6. 
8. ВОЗ: Україна на першому місці в світі за масштабами підліткового алкоголізму // Кореспондент. – 2008. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція