... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №5
Організатор злочину фігура унікальна за ступенем суспільної небезпеки та різноманітності можливих функцій, засобів та методів діяльності. Тому існує необхідність не лише аналізу діяльності організатора злочину в ракурсі проблеми боротьби з організованою злочинністю, а й дослідження комплексу аспектів діяльності організатора в структурі злочинності.
Дослідження обраної тематики здійснювалося багатьма правознавцями, однак на сучасному етапі найґрунтовніше дослідження проводили Н.С. Жеребова, У.С. Паригін, У.С.Джекебаев. Проте комплексне вивчення та характеристика організатора злочину проводилася недостатньо.
Аналіз злочинності показує, що серед співучасників кримінального правопорушення слід виділити таких, чия роль не обмежується тільки виконанням дій, що утворюють склад злочину. Це змусило теорію кримінального права і законодавця розробити і внести до кримінального законодавства положення про ще одного учасника групової злочинності – організатора.
З об’єктивної сторони діяльність організатора злочину може бути як обдуманим умислом раніше, так і умислом, що виник раптово. Можлива і точно визначена, продумана організатором діяльність одного виконавця, що діє згідно з одержаними інструкціями. При цьому організатор злочину не повинен в обов’язковому порядку ставати виконавцем. 
На нашу думку, організатор може бути, і нерідко є, керівником злочину. Але це не означає, що керівництво злочином охоплює діяльність з організації злочину. Ці поняття не є тотожними, а саме тому цей різновид діяльності організатора злочину повинен входити до загального поняття.
Чинний КК України (ч. 3 ст. 27) більш повно розкриває поняття організатора, визначає форми організаторської діяльності й тим самим відображає його особливу функціональну роль серед інших учасників злочину [1].
Організатор – це той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь [2, с. 684]. Поняття «організація» вживається в декількох значеннях. У будь-якій спільноті відбуваються стихійні процеси групової самоорганізації. Але в більшості випадків структуризація і організація груп відбувається не стихійно, а заради досягнення поставленої мети. Тому під поняттям «організація» слід розуміти процес налагодження роботи, зв’язків для повноцінного функціонування такої групи, що виявляється у впорядкованості системи діяльності. 
Наступним аспектом нашої проблематики є цікавий теоретичний об’єкт – лідерство в злочинних групах. Змістовні й досить повні характеристики лідерства належать Н.С. Жеребовій і Б.Д. Паригіну. Так, Н.С. Жеребова характеризувала лідерство – «один із процесів організації і управління малою групою… Лідер – це такий член малої групи, який і висувається в результаті взаємодії її членів або зорганізовує навколо себе групу при відповідності його норм і ціннісних орієнтації з груповими і сприяє організації та управлінню даною групою при досягненні групових цілей» [3, с. 60].
Лідер у групі за Б.Д. Паригіним – це її учасник, який спонтанно висувається на роль керівника в умовах певної специфічної і, як правило, достатньо важливішої ситуації, щоб забезпечити організацію колективної діяльності для досягнення спільної мети [4, с. 301-307].
У злочинних групах «випадкових», або типу компаній процес висунення лідера тільки починається і не встигає завершитися. В даному випадку лідер може проявити себе тільки в неординарних ситуаціях групового злочину. Інші члени злочинної групи, та і він сам, ще не сприймають його як лідера. У процесі еволюції в групі дедалі чіткіше виділяється ядро найбільш деморалізованих і досвідчених злочинців, які й виступають у ролі ініціаторів злочинів. Організатор злочинної групи, як відомо – це особа, яка особисто чи спільно з іншими особами створила злочинну групу, чи керує її діяльністю.
Поняття лідера злочинної групи, на нашу думку, значно ширше, чим організатор. У сферу впливу його входять такі кримінологічно значущі аспекти, як розробка стратегічної спрямованості злочинної діяльності в «підконтрольному» йому регіоні, здійснення загального керівництва процесом виконання своїх задумів кримінальними угрупованнями, вжиття щодо заходів по протидії правоохоронним органам, відродження циклу злочинної діяльності тощо. 
Функції лідера злочинної діяльності й організатора злочинної групи часто співпадають, з моменту початку реалізації задуму щодо створення групи до закінчення процесу злочинної діяльності. Вся попередня (підготовча чи розвідувальна) діяльність лідера, ( вивчення кримінальної ситуації в регіоні, ступеня активності правоохоронних органів, консультації з питань «тіньової економіки» і та ін., тобто до початку активної діяльності із створення організованої групи чи злочинної організації, знаходиться поза межами норм кримінального закону, і лідер не може бути притягнутий за таку діяльність до кримінальної відповідальності.
Отже, функції лідера злочинної діяльності, дещо інші, ніж у організатора групи. А саме, він може бути генератором ідей, проте особисто лідер не може брати участі ні в створенні, ні в учиненні конкретних злочинів. Межа між намірами і мінімальними активними діяннями лідера щодо втілення цих намірів у життя і є межею де починає працювати механізм кримінально-правових норм, тобто норма про кримінальну відповідальність. 
Необхідність конкретизації ролі лідера злочинної діяльності зумовлена тим, що, кримінально-правові заходи впливу по відношенню до лідера злочинної групи чи злочинної організації можливі лише за наявності в його діях ознак об’єктивної сторони злочину. Вся попередня діяльність (зародження намірів, ідей, ознайомлення зі спеціальною літературою, консультації тощо) знаходиться поза межами дії кримінального закону.
Водночас саме ця розумова діяльність, що передує злочинній, і є кримінологічно значимою. Знання про неї дають змогу створити портрет типового лідера (в подальшому організатора чи іншого співучасника), спрогнозувати його діяння, У.С. Джакебаєв та ряд інших вчених-криміналістів, вивчаючи проблему лідерства, зробили спробу класифікації лідерів. За змістом діяльності лідери злочинних груп поділяються на декілька типів:
Лідер-організатор особисто організовує і керує груповою злочинністю. У даному випадку, організатор як один із видів співучасників і лідер - одна і та ж особа. Тому тут не виникає труднощів при кримінально-правовій оцінці його діянь. 
Лідер-натхненник – особа, яка пропонує злочинній групі свою програму дій, визначає норми поведінки і завдання злочинної діяльності. Якщо організатор і лідер не одна і та сама особа, то взаємовідносини в групі можуть або гармонізуватись, або навпаки, підвищувати рівень конфліктності. Тобто йдеться про різні особи організатора як виду співучасників та лідера групи. 
Таким чином, лідер-натхненник як вид співучасників у даному випадку повинен одержати кваліфікацію не організатора групи, а її підбурювача чи пособника.
Лідер змішаного типу поєднує в собі елементи лідера-натхненника і лідера-організатора. Тобто лідер змішаного типу володіє всіма ознаками організатора злочину, тому кримінально-правова оцінка його дій – організатор злочину [5, с. 80].
Ми не можемо повністю погодитися з такою класифікацією, оскільки вважаємо, що лідер-організатор та лідер змішаного типу практично дублюють один одного. Саме з цих причин вважаємо доречним запропонувати наступну класифікацію лідерів:
Лідер-організатор – активний учасник злочинного угруповання.
Тіньовий лідер – «генератор ідей».
Отже, в першому випадку лідер – активний член угруповання, за яким визнається право приймати рішення в екстремальних для угруповання ситуаціях. В групах, що складаються із двох-трьох осіб, лідер ззовні не проявляється. Він, як правило, поєднує функції і лідера, і організатора, і виконавця. Його роль набуває «розквіту» в більш чисельних злочинних структурах.
У другому випадку, на нашу думку, йдеться про так званих «тіньових лідерів», які вкладають свої ідеї в уста найбільш авторитетних членів злочинного угруповання, «шанують» Кримінальний кодекс і не вчиняють діянь, передбачених ним як злочин, самі знаходяться на відстані, в тіні, нерідко їх зовнішність не можуть описати рядові члени угруповання.
Отже, вищевикладене дає змогу зробити висновок про те, що в ряді випадків лідером злочинної групи на певній території (в певній кримінальній сфері) і організатором злочинної групи чи злочинної організації може бути одна особа, що пройшла шлях від виношування ідей про кримінально карані діяння до активної діяльності з організації і керівництва, чи будь-яких інших діянь (підбурювання, виконання чи пособництва).
У зоні дії кримінального права лідер злочинної групи співвідносний із будь-яким видом співучасників: він може виступати в ролі організатора, підбурювача, пособника чи виконавця. Причому яку б функцію лідер не виконував як співучасник, його ціннісно-орієнтаційна і організаційно-практична діяльність щодо створення і забезпечення функціонування їхньої спільності, якщо не враховувати спеціальних, передбачених законом випадків, залишається за межами кримінального права. 
За проведеним нами аналізом можна зробити висновок, що висунення лідера в злочинній групі відбувається стихійно, в міру її розвитку і функціонування. У групах осіб та групах осіб за попередньою змовою не виникає нагальної необхідності в лідері, а тому особа – лідер є співучасником злочину, наділена більшим авторитетом серед її членів.
Лідер злочинної групи і її організатор не є ідентичними фігурами, як і не є окремим видом співучасників. Лідер – це додаткова характеристика організатора, підбурювача чи пособника, яка свідчить про підвищений ступінь участі у злочині і суспільну небезпеку особи, що й повинно враховуватися судом при призначенні покарання.
На підставі вищесказаного, ми пропонуємо наступне визначення організатора як виду співучасника: організатор – це особа, яка об’єднала і координує соціально небезпечну поведінку декількох суб’єктів злочину для досягнення спільного результату і планує вчинення злочинів при готуванні чи виконанні. Організатором є також особа, яка створила організовану групу чи злочинну організацію або координувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-14 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. ст. 131.
2. Словник української мови. – К., 1973. – Т.4. – 739 с.
3. Жеребова Н.С. Лидерство в малых группах как объект социально-психологического исследования / Н.С. Жеребова // Руководство и лидерство. – Л., 1973. – С. 60.
4. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. / Б.Д. Парыгин. – М.: 1971. – С.301-307.
5. Джекебаев У.С. Соучастие в преступлении (криминологические и уголовно-правовые проблемы). / У.С. Джекебаев, Л.М. Вайсберг, Р.Н. Судакова. – Алма-Ата: Изд-во «Наука», 1981. – 80 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція