... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №1
Відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади й органи місцевого самоврядування [1]. Саме розвиток місцевого самоврядування є одним із найкращих показників існування та утвердження демократії у державі. Європейська хартія місцевого самоврядування визначає його як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення [2]. Органи місцевого самоврядування є органами народного представництва. Вони виражають волю територіальної громади, надають їй загальнообов'язкового характеру і здійснюють владу від її імені та у її інтересах. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста [3]. Від визначення статусу голів місцевих рад залежить не тільки ефективна діяльність самоврядних структур суспільства, а й сам принцип взаємовідносин у системі місцевого самоврядування («сильна рада – слабкий мер», «слабка рада – сильний мер» або, як є й зараз «сильна рада – сильний мер»). Саме тому метою моєї роботи є дослідження питання про вдосконалення законодавства щодо правового статусу голів місцевих рад та їх повноважень.
Свої дослідження у даній сфері проводили такі відомі представники сучасної науки як: Н. Заяць, О. Кравчук, В. Шаповал, В. Борденюк, В. Коваль та інші.
Голови місцевих рад наділені низкою повноважень:
1) забезпечують здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організовують у межах, визначених законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписують рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносять на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносять на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
6) вносять на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
7) здійснюють керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
8) скликають сесії ради, вносять пропозиції та формують порядок денний сесій ради і головують на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечують підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
10) ведуть особистий прийом громадян;
11) видають розпорядження у межах своїх повноважень;
12) та здійснюють інші повноваження, відповідно до закону.
Крім того, сільський, селищний, міський голова має право на зупинення рішення відповідної ради у п’ятиденний строк із моменту його прийняття із внесенням на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням своїх зауважень. 
При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Місцевий голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.
Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін. На місцевих голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад [3]. 
Сільський, селищний, міський голови виділені як самостійний елемент місцевого самоврядування. Саме тому деякі вчені наголошують на необхідності прийняття окремого закону, в якому окреслювалося б не лише коло повноважень голів, а й порядок їх здійснення, гарантії діяльності цих осіб, судовий захист їх інтересів, порядок притягнення їх до відповідальності за порушення законодавства та невиконання своїх повноважень, підстави та порядок дострокового припинення їх повноважень. До Верховної Ради України вже подавалися проекти законів України «Про статус сільських, селищних, міських голів» (від 01. 07. 2004 р. та від 02. 07. 2009 р.), які, на жаль, так і не були прийняті [4; 5]. Ці законопроекти мали багато позитивних положень, які б допомогли вдосконалити правовий статус місцевого голови.
Оскільки сільський, селищний, міський голова має представницький мандат від своїх виборців, як і глава держави, його також можна вважати своєрідним представницьким органом. У сучасному законодавстві це не закріплено, тоді як у проекті закону України «Про статус сільських, селищних, міських голів» від 01. 07. 2004 р. вказано, що сільський, селищний, міський голова є представником інтересів і головною посадовою особою територіальної громади села або кількох сусідніх сіл, селища, міста. Місцевий голова як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади, виборців свого виборчого округу. Посада сільського, селищного, міського голови є невід’ємною складовою системи місцевого самоврядування в Україні [4]. 
У обох законопроектах, також вказується, що відповідний голова є службовцем місцевого самоврядування, на якого поширюється дія законодавства про службу в органах місцевого самоврядування [4; 5]. Це положення також варто було б закріпити у сучасному законодавстві. Адже це допомогло б краще визначити та усвідомити статус місцевого голови. 
Позитивною рисою законопроектів «Про статус сільських, селищних, міських голів» є також те, що вони докладніше та ширше регламентують випадки та порядок дострокового припинення повноважень відповідного голови. Якщо порівнювати із сучасним законодавством, то там чітко визначено ким і у яких випадках можуть припинятися його повноваження. У законопроектах вказано, що повноваження місцевого голови можуть припинятися достроково відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією без прийняття рішення ради. Це здійснюється у таких випадках, які також варто було б закріпити у чинному законодавстві: 
1) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України – з моменту припинення громадянства України або з дня виїзду за межі України; 
2) набуття ним повноважень народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутата будь-якої місцевої ради – з моменту набуття таких повноважень; 
3) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено порушення ним Присяги - з дня набрання чинності судовим рішенням;
4) встановлення судом факту його зайняття підприємницькою діяльністю, одержання від неї прибутку – з дня набрання чинності судовим рішенням [4; 5].
Усе це набагато прискорює процес дострокового припинення повноважень відповідного місцевого голови, оскільки раді часто потрібно занадто багато часу, щоб прийняти відповідне рішення, а інколи це рішення взагалі не приймається. 
Крім того, періодично виникають конфлікти між сільськими, селищними, міськими радами та їх головами за керівну роль у механізмі здійснення місцевого самоврядування, у зв’язку з чим бувають випадки, коли відповідні ради голосують  Цікавою є підстава дострокового припинення повноважень відповідного голови за наявності протягом року принаймні двох рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними [4]. Це важливе положення, яке варто закріпити у сучасному законодавстві, адже воно стимулювало б місцевого голову дотримуватись законодавства та попереджувало б його протиправну діяльність. 
Отже, я вважаю, що необхідно вдосконалити сучасне законодавство про статус сільського, селищного, міського голову. Це допомогло б чіткіше визначити його повноваження, сферу діяльності, права та обов’язки, порядок вступу на посаду, припинення його повноважень, порядок притягнення до відповідальності за невиконання своїх повноважень та недотримання законодавства тощо. Зазначене сприяло б кращому забезпеченню ефективного представництва територіальної громади та задоволенню її потреб. Для цього доцільно було б прийняти Закон України «Про статус сільського, селищного, міського голови», де викласти усі вищезазначені пункти, щодо визначення статусу, повноважень, вступу на посаду, порядок прийняття рішень відповідним головою тощо. Проте потрібно, прийнявши цей закон, не допустити кваліфікування місцевого голови як одноосібного органу місцевого самоврядування, а також забезпечити непорушність принципу «сильний мер – сильна рада», який є своєрідним механізмом «стримування та противаг» для цих суб’єктів системи місцевого самоврядування.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. // Офіційний вісник України. – 2013. – № 39. – Ст. 181.
3. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – Ст. 20.
4. Про статус сільських, селищних, міських голів: Проект Закону України  від 1 липня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=5743&skl=5
5. Про статус сільських, селищних, міських голів: Проект Закону України  від 2 липня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF3O000A.html {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція