... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №5
Потреба у високопрофесійній діяльності прокурорів є першою вимогою громадськості, особливо враховуючи той факт, що компетенція органів прокуратури розповсюджується на широке коло суспільних правовідносин. Більш того, у сфері нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудове слідство, інститут прокуратури є фактично єдиним органом на який покладається завдання забезпечення законності у цій сфері. Тому відповідальність за ефективність діяльності прокурора на вказаній ділянці його роботи значно зростає, що потребує належного науково-методичного супроводу.
У цілому проблеми методичного забезпечення діяльності органів прокуратури досліджували такі вчені, як: В. Долежан, Т. Корнякова, М. Погорецький, С. Подкопаєв, Г.Середа, Р. Трагнюк, М. Якимчук та інші.
Метою цього дослідження є виокремлення проблемних питань процесуального керівництва та формулювання пропозицій з ефективної систематизації науково-методичного супроводу діяльності прокурора у вказаній сфері.
Слід зазначити, прокурорською практикою вже вироблено основні види документів методичного характеру, їх поділяють на два основні види інформаційні листи та методичні рекомендації [1, с. 158].
Разом з тим, щоб зрозуміти важливість науково-методичного супроводу практичної діяльності, зокрема процесуального керівництва, насамперед слід чітко розуміти головну відмінність організаційно-розпорядчих актів Генерального прокурора України від методичних документів. Перші є обов’язковими до виконання, спрямовані на забезпечення управлінських та організаційних процесів в органах прокуратури, у тому числі з процесуального керівництва та за своє природою є внутрішньо-відомчими нормативно-правовими документами; другі – носять рекомендаційних характер, спрямовані на підвищення ефективності безпосереднього виконання повноважень прокурора з конкретизованого роду діяльності; за своєю природою є аналітично-узагальнюючим документом, що містить комплексний аналіз кращого практичного застосування норм матеріального та процесуального права з визначеного кола питань.
У цьому сенсі, ватро звернути увагу на деяке затирання на практиці лінії розмежування організаційно-розпорядчих та методичних документів. Зокрема, С. Подкопаєв та С. Гриненко обґрунтовують застосування у практичній діяльності документів методичного керівництва (листи зауваження, листи орієнтування, інформаційні листи про організацію роботи), за допомогою яких здійснюється оперативне “корегування” практичної діяльності, їх видання обумовлено виключно специфікою управлінських відносин в прокурорській системі [1, с. 158]. 
Натомість Г. Середа методичні документи як результат методичної роботи пропонує вважати основним інструментом підвищення кваліфікації та удосконалення фахового рівня працівників прокуратури [2, с. 7]. Це дійсно важливо, оскільки вказані документи виконують також виражену навчальну функцію та фактично є путівником для молодих працівників.
М. Погорецький та Ю. Кушнерик на підставі вивчення слідчо-судової, прокурорської практики та проведеного опитування прокурорів – процесуальних керівників дійшли висновку, що причини постановлення слідчими суддями ухвал про відмову в дозволі на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в першу чергу, обумовлені недостатньою компетенцією з окремих питань прокурорів – процесуальних керівників досудовим розслідуванням та відсутністю методичних рекомендації [3, с. 86].
Тож, на нашу думку, науково-методичний супровід процесуального керівництва досудовим розслідуванням є передовим інструментом досягнення ефективності у практичній діяльності. Разом з тим, основними недоліками у практичному застосування методичних документів, зокрема у сфері процесуального керівництва, як правило, є такі:
– по-перше, відсутність взаємозв’язку методичних розробок з практичною діяльністю (методичні розробки повинні готуватися за запитами практичних працівників з проблемних питань; важливим є аналітичний моніторинг у цій сфері);
– по-друге, внутрішньо-відомчими актами встановлений обов’язок підготовки методичних документів із залученням багатьох працівників, проте немає будь-якого зобов’язання щодо їх використання у практичній діяльності (методичними розробками повинен займатися окремий спеціальний підрозділ Генеральної прокуратури України);
– по-третє, незабезпечена систематизація методичних документів (пошук потрібних методичних документів ускладнений; з одного типу справ та практичних питань може існувати декілька методичних рекомендації та інших методичних документів, що ускладнює їх застосування);
– по-четверте, у методичних рекомендаціях висвітлюється переважно багато теоретичної інформації без зазначення детальних та чітких інструкцій застосування законодавства (потрібне затвердежння єдиної типової структури методичних документів);
      – по-п’яте, методичні документи часто бувають великими за обсягом та містять багато зайвої інформації (такі методичні рекомендації зазвичай належним чином не читають, як наслідок – не використовують);
      – по-шосте, відсутній механізм постійного оновлення методичних документів (сьогодні існує більше 1 тис. 400 методичних рекомендацій, листів про позитивний досвід роботи та інших документів методичного спрямування [2, с. 10], частина з яких вже втратила актуальність, але штучно збільшує обсяг відповідної інформаційної бази).
Існують непоодинокі випадки схвалення методичними радами документів, що містять суттєві недоліки. Найбільш поширеними серед них є використання нормативно-правових актів, які втратили чинність, помилки у найменуваннях різних органів державної влади, відсутність розкриття прийомів та способів виявлення порушень, просто копіювання положень законів тощо [2, с. 12]. У сфері процесуального керівництва неякісне методичне забезпечення суттєво позначається на ефективності роботи прокурорів.
Тому, на нашу думку, у контексті реформування органів прокуратури, важливо вирішити питання щодо удосконалення науково-методичного супроводу процесуального керівництва досудовим розслідуванням. У цьому сенсі, доволі обґрунтованою є пропозиція заміни існуючого масиву методичних документів на централізовану систему керівних рекомендацій (guideline system). Система “гайдлайн” (дослівний переклад з англ. – гід, путівник, вказівник лінії) у практичній діяльності є міжнародним стандартом організації роботи медичних працівників, економістів, у тому числі, суддів і прокурорів. Сутність вказаної системи полягає у централізованому виробленні невеликих за обсягом документів (збірник документів), що містять чіткі, деталізовані інструкції практичної реалізації чинного законодавства та повноважень прокурора – процесуального керівника досудовим розслідуванням у різних справах та правовідносинах, також безперервно відображають законодавчі та процедурні зміни у системі кримінального судочинства.
Такий підхід забезпечує: по-перше, оперативність у практичній діяльності прокурора – процесуального керівника; по-друге, єдність прокурорської практики у сфері процесуального керівництва; по-третє, суттєве підвищення фаховості у роботі прокурорських працівників. Преваги запропонованого підходу науково-методичного супроводу процесуального керівництва досудовим розслідуванням є такі: єдиний центр розроблення науково-методичного забезпечення; лаконічність документів, що спрощує їх застосування; імперативно-рекомендаційний характер методичних документів (тому відхилення від гайдлайну повинно бути вмотивованим); розвантаження нижньої ланки органів прокуратури (не залучаються до розроблення методичних документів).
Таким чином, науково-методичний супровід процесуального керівництва досудовим розслідуванням, слід вважати передовим інструментом управління якістю практики в органах прокуратури в означеній сфері та в цілому підвищення ефективності їх діяльності. Також це процес безперервної професійної взаємодії прокурорів – процесуальних керівників з метою розробки, обґрунтування та впровадження кращих варіантів реалізації повноважень у практичній діяльності.
 
Список використаних джерел:
1. Подкопаєв С.В. Методичне забезпечення представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді: сучасний стан та напрями вдосконалення / С.В. Подкопаєв, С.В. Гриненко // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013. – Том 2. – Випуск 6. – С. 157-160.
2. Середа Г. Науково-методичне забезпечення – один із найважливіших чинників ефективної діяльності органів прокуратури / Г. Середа // Вісник прокуратури. – 2011. – № 11. – С. 7-13.
3. Погорецький М. Процесуальне керівництво провадженням слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування грабежів та розбоїв / М. Погорецький, Ю. Кушнерик // Право і громадянське суспільство. – 2014. – №1. – С. 79-89. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція