... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №1
Контролюючі органи створюються, як правило, штучно для посилення адміністративно-правового впливу держави у певній сфері. Така потреба виникає за умови незбалансованості функціонування класичного механізму держави, складовою якого є також інститут прокуратури. Правильна конституційно-правова реформа прокуратури України може забезпечити встановлення оптимального правового балансу роботи апарату держави, що відповідним чином позитивно позначиться й на загальнодержавній дерегуляції.
Більшість фахівців переконані, що головним недоліком конституційно-правового регулювання статусу прокуратури є відсутність чіткого визначення її місця та ролі в механізмі держави [1]. Проте цілком логічно буде зазначити, що функціональна складова діяльності будь-якого органу держави має одне з вирішальних значень при визначенні його конституційно-правового статусу. 
Основною функцією прокуратури є державне обвинувачення осіб у вчиненні правопорушень. О. Скрипнюк у цьому сенсі зазначає, що прокуратура – це орган державної влади, який забезпечує законність та притягнення до суду правопорушників. Проте проблемою, на його думку, у визначенні конституційно-правового статусу прокуратури є її змішаний тип (наглядово-обвинувальний), оскільки на прокуратуру покладається функція як нагляду за виконанням законів, так і кримінального переслідування [2, с. 21]. Тому на часі є реалізація спільного завдання науковців – вироблення нової правової реальності сприйняття прокуратури не як наглядового інституту, а як органу забезпечення державного обвинувачення. Разом з тим, це не заперечує наявність в органів прокуратури контрольних функцій, що навіть узгоджується з закріпленням будь-якого конституційно-правового статусу прокуратури.
Правовий статус органів прокуратури як контрольно-наглядової гілки влади В.Гончаренко обґрунтовує тим, що діяльність прокуратури завжди пов’язана з реалізацією контрольної функції, а прокуратура є взірцем забезпечення контрольної функції влади [3, с.312]. Втім функції підтримання державного обвинувачення в суді та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням не можна у повній мірі вважати контрольними функціями, хоча у їх реалізації наявні елементи контролю. Ефективне виконання вказаних функцій є невід’ємною складовою механізму судочинства. Тому зміст основних функцій прокуратури не можна розглядати як підставу до автоматичного зарахування інституту прокуратури в Україні до контрольно-наглядової гілки влади. До того ж, можливість існування останньої потребує окремого переконливого наукового обґрунтування.
Протягом багатьох років конституційного процесу розроблено низку законопроектів про внесення змін до Конституції України (також нову її редакцію), які, головним чином, стосуються визначення правового статусу прокуратури і спрямовані на реформування цього державного інституту. 
На сьогоднішні невизначеність Конституційної Комісії у баченні змін положень Основного Закону у частині прокуратури велика, оскільки при обговоренні напрямів реформування правосуддя та суміжних інститутів, проблемним виявилося навіть питання місця положень стосовно цього органу у тексті Конституції України. Тобто, суть цієї проблеми зводиться лише до того чи виділяти відповідні положення у окремий розділ. Слід зазначити, у тексті чинної Конституції України положення про прокуратуру розосередженні та виходять за межі одного розділу (ст. 85 – повноваження ВРУ щодо призначення та висловлення недовіри ГПУ; ст. 92 – вимога законодавчої регламентації питань організації та діяльності прокуратури; ст. 106 – порядок призначення і звільнення ГПУ; ст. 111 – посада спеціального прокурора; ст. 121 – функції прокуратури; ст. 122 – строк повноважень; ст. 123 – дублювання положень ст. 92; ст.129 – визначення підтримання державного обвинувачення в суді прокурором основною засадою судочинства; ст. 131 – повноваження ВРЮ стосовно прокурорів; п. 9 Перехідних положень Конституції України).
На нашу думку, зміни до Конституції України у частині прокуратури повинні вирішувати такі принципові питання:
1. Встановити новий порядок призначення та звільнення Генерального прокурора України, строком на 6 років (або інший, але щоб не збігався із строком політичних посад);
2. Вилучення положення щодо можливості висловлення ВРУ недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади (є формою політичного тиску, навіть ініціювання цього питання у парламенті).
3. Виключення пункту 9 Перехідних положень Конституції України (це чітка відповідність до міжнародних стандартів);
4. Встановлення вичерпного переліку функцій прокуратури, які стосуються виключно кримінальної процесуальної сфери;
5. Скасування повноважень Вищої ради юстиції щодо розгляду скарг на рішення стосовно дисциплінарної відповідальності прокурорів та порушення ними вимог щодо несумісності (вказані функції ВРЮ у частині прокурорів реалізуються неефективно). Утім, варто залишити вимогу щодо включення до складу ВРЮ представників прокуратури (як і представників адвокатури).
Таким чином, конституційно-правова реформа повинна “зацементувати” баланс організаційно-правового та процесуально-правового статусу інститутів прокуратури та адвокатури. Прокурорська система є невід’ємною складовою ефективного правосуддя, яке є основою режиму законності у будь-якій демократичній державі. Запровадження чітко визначеної конституційної моделі інституту прокуратури у комплексі з реформою засад судочинства і адвокатури, на нашу думку, створить якісно нові умови забезпечення додержання прав і свобод людини та громадянина у державі. При досягненні у державі високого рівня законності, коли цьому сприяє, зокрема, ефективний механізм правосуддя, значно знижується необхідність у функціонуванні спеціальних контролюючих органів, більш того їх велика кількість стане шкідливою. Тож за умови функціонування ефективної системи правосуддя, забезпечення публічного контрольного процесу у державі забезпечується не штучно створеними органами держави, а інститутами громадянського суспільства.
 
Список використаних джерел:
1. Шило О. Україна дотримується європейських стандартів під час здійснення конституційно-правової модернізації прокуратури / О. Шило // Конституційна Асамблея 21 червня 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cau.in.ua/
2. Скрипнюк О. Конституційно-правовий статус прокуратури України: завдання, функції, повноваження / О. Скрипнюк // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – №2. – С. 21-27.
3. Гончаренко В.Г. Прокуратура України: статус, функції, перспективи розвитку / В.Г.Гончаренко // Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства” (21-22 червня 2001 р. м. Харків). –Х.: Право, 2001. – С. 312-314. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція