... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.09.2015 - Секція №1
Радикальні правові, економічні та адміністративні реформи, що відбуваються в сучасному українському суспільстві потребують не лише теоретично розробленого підґрунтя та продуманого механізму їх реалізації, а й врахування готовності суспільства до таких змін. Соціологічні опитування (березень 2015 року) показали, що найбільшою довірою серед населення користуються новостворена Національна гвардія України [1] та реформовані Збройні сили [2]. Зазначені органи мають відповідно 56,7% та 60,9% підтримки серед населення і значно виділяються на тлі інших не реформованих державних інституцій, кардинальні зміни в яких лише очікуються [3]. Результати опитування свідчать про рішучу готовність українського суспільства до суттєвих змін з метою подолання кризових явищ в суспільстві, корупції та хабарництва серед посадових осіб.
Аналізуючи етимологію слова «юстиція» (від лат. «justitia»), що означає – справедливість, розуміємо, що в самому терміні закладено вимогу до юристів бути справедливими [4, с. 499]. Саме тому неправові (наприклад, корупційні) дії вчинені представниками юридичних професій (суддями, прокурорами, слідчими) особливо болюче сприймаються суспільством, спричиняють розчарування у силі права, зневіру в законі, правовий нігілізм серед населення. А тому надзвичайно важливим є питання усвідомлення юристами своєї відповідальності перед суспільством, підвищенням вимог до їх професійної поведінки та діяльності. Оскільки їх професіоналізм, принципова позиція захисту суспільних інтересів, почуття соціальної відповідальності та незаплямована репутація є найкращими показниками позитивних змін та результатів реформ на які так очікує українське суспільство. Зазначені особливості професійно-юридичної діяльності пов’язані з питанням аналізу її мотивації.
Мотивація (франц. motivation – обґрунтування, від motif – спонукальна причина) – це внутрішній (психологічний) процес виникнення спонукань, що ґрунтуються на потребах, інтересах, почуттях, емоціях і динаміка їх розвитку через прагнення діяти у наміченому напрямку; результат формування мотиву та обґрунтування на цій основі вольового акту [5, с.779]. Мотивація поведінки включає свідомість особи, її ставлення до себе, оточуючих, суспільства в цілому, існуючих у ньому моральних і правових вимог, співставлення з ними наявних прагнень при виборі способів досягнення поставлених цілей. Саме мотивація виступає тією спрямовуючою та організуючою силою, що спонукає до конкретної поведінки і діяльності в цілому.
Аналізуючи професійну правосвідомість, необхідно відмітити, що висхідними мотивами професійної поведінки юристів можуть бути не лише їх власні інтереси, а й потреби соціальних груп та суспільства в цілому.
У цьому аспекті цікавими є результати опитування проведеного В.А. Леванским та М.Я.Соколовим серед юристів [6, с. 258]. На основі якого було визначено, що типовими мотивами їх власної професійної поведінки є: 1) принципова позиція, щодо захисту суспільних інтересів; 2) принципова позиція, щодо захисту особистих інтересів громадян; 3) принципова позиція, щодо захисту інтересів професійної групи та колективу; 4) ортодоксально-юридична позиція «закон є закон»; 5) професійний інтерес до результатів діяльності; 6) конформна позиція, орієнтована на поведінку громадян; 7) конформна позиція, орієнтована на поведінку юридичної групи; 8) конформна позиція, орієнтована на поведінку керівництва; 9) професійні звички; 10) вузькопрагматична позиція та зацікавленість в «проходженні справи»; 11) страх покарання за недотримання службових обов’язків; 12) острах осуду з боку колег, знайомих, родичів; 13) егоцентрична поведінка; 14) безтурботна позиція щодо виконання службових обов’язків; 15) кар’єристська позиція; 16) матеріальна винагорода.
Більш чітке уявлення щодо мотивів поведінки правників дають їх відповіді на питання «Якими мотивами, на Ваш погляд, керуються в своїй професійній діяльності більшість знайомих Вам юристів?». Опитувані могли давати декілька відповідей, які розташувалися в такому порядку: професійним почуттям відповідальності – 58,5%; професійним інтересом до роботи – 54%; необхідністю надання допомоги громадянам, захисту їх прав та інтересів – 39%; професійною звичкою – 27%; можливістю отримання особистої вигоди – 27%; почуттям обов’язку перед суспільством та державою – 15%; острахом юридичної відповідальності – 8%; суспільною думкою – 5%; поведінкою колег – 3%; острахом моральної відповідальності – 2%; негативними мотивами, що реалізовуються неправомірними діями – 1,5%; негативними мотивами, що реалізовуються правомірними діями – 1% [7, с.239].
Таким чином результати дослідження показують, що рушійною силою професійної поведінки та діяльності є мотиви почуття відповідальності та обов’язку перед суспільством і державою, професійний інтерес до роботи, звичка, переконаність, сформовані під час роботи.
На особливу увагу заслуговує показник високого рівня (39%) усвідомлення юристами необхідності надання допомоги громадянам, захисту їх прав та інтересів, що додатково підкреслює соціальну спрямованість юридичної діяльності. Саме за цією ознакою громадяни в кінцевому рахунку оцінюють роботу юристів та формують до них своє ставлення. Це є основою формування суспільної думки про поведінку та діяльність юристів, підвищення рівня віри з боку громадян в силу закону та правові можливості вирішення соціальних питань. А тому й самі юристи, усвідомивши важливість значення даного показника, можуть використовувати його для мотивації власної професійної поведінки, надавши йому першочергового значення, що сприятиме посиленню відчуття правової захищеності суспільства і стане показником позитивних зрушень в державі.
 
Список використаних джерел:
1. Про Національну гвардію України: Закон України, від 13 березня 2014 р. № 876–VII // Голос України. – 2014. – № 48.
2. Про внесення змін до законів України щодо боротьби з тероризмом: Закон України, від 05 червня 2014 р. № 1313–VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 29. – Ст.946.
3. Соціологічне опитування «Міра довіри до соціальних інституцій» [Електронний ресурс] / Центр Разумкова. – Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=1030
4. Юридична енциклопедія: у 6 т. / [редкол. : Ю.С. Шемшученко та ін.]. – К.: ««Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 1998–2004.– Т. 6: Т–Я. – 2004. – 768 с.
5. Юридична енциклопедія: у 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін.]. – К.: ««Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 1998–2004.– Т. 3: К–М. – 2001. – 792 с.
6. Леванский В.А. Опыт конкретно-социологического исследования и моделирования профессиональной культуры юристов / В.А. Леванский, Н.Я. Соколов // «Lex Russica» (Научные труды МГЮА). – 2006. – № 2. – С. 230–269.
7. Соколов Н.Я. Профессиональная культура юристов. Понятие. Сущность. Содержание / Николай Яковлевич Соколов. – М.: Проспект, 2014. – 320 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція