... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.09.2015 - Секція №6
У громадянському суспільстві суддям як персональним носіям судової влади надаються виняткові можливості, що дозволяють забезпечити належне (незалежне, об'єктивне, повне, неупереджене) відправлення функцій судової влади, а саме: здійснення від імені держави соціального контролю в механізмі поділу влади, з одного боку, та соціально значущої поведінки конкретного суб’єкта права, – з іншого. 
Зміст службової ролі судді становить обов’язок здійснювати функцію соціального контролю в умовах виникнення конфлікту між окремими членами суспільства, між ними та державою, конфліктів у будь-якій сфері життєдіяльності людини, яка врегульована правом. Ефективне здійснення цієї соціальної функції передбачає надання судді певних можливостей, що одержали нормативне закріплення. 
Як справедливо відзначає провідний український фахівець у галузі юридичної психології О.М. Бандурка, для належного виконання своїх професійних функцій суддя повинен володіти такими якостями, як «самоконтроль, емоційна стриманість, вміння зберігати спокій в емоційно напружених ситуаціях, вимогливість до форми поведінки та висловлювань сторін процесу, і в той же час виявлення терпимості, тактовності, здатність до релаксації, зниження надмірного емоційного збудження окремих учасників судового засідання» [1, ст. 413].
Деякі аспекти вивчення професійно-важливих якостей суддів висвітлювались у роботах таких вчених як В.С. Стефаник, Л.Е. Орбан-Лембрик, І.В. Мартиненко, Н.К. Проценко, В.С.Ковальський, Ю.В. Чуфаровский. Проте у той же час, наукові розробки вчених зазвичай стосуються лише окремих аспектів. В сучасній науці питання впливу професійно-важливих якостей суддів на прийняття суддями судового рішення залишається поза увагою [2, ст. 291].
Суддя виконує в суспільстві виняткову соціальну роль –безпосередньо реалізує судову владу. Відповідно до такого особливого призначення, держава наділяє суддю специфічним соціально-професійним статусом. Визначення статусу професійного судді України й удосконалення його законодавчого врегулювання має особливе значення саме в період проведення судової реформи, на етапі становлення самостійної судової влади в системі поділу влади [5, с. 5].
Актуальність цього питання обумовлено тим, що, по-перше, судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя в Україні, а по-друге, діяльності суддів, як носіїв судової влади в Україні, приділяється особлива увага з боку громадськості, адже при зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю – можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому. З моменту призначення чи обрання на посаду і протягом усього строку перебування в цьому статусі усі соціальні ролі, що виконуються суддею, можна розділити на службові та неслужбові. 
При здійсненні правосуддя суд звершує багато різних за своїм змістом і юридичним характером процесуальних дій: вирішує справу по суті, закінчує справу без ухвалення рішення, вирішує клопотання сторін, третіх осіб тощо. Судження і волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер і втілюються у відповідну процесуальну форму - форму процесуальних рішень.
Судове рішення – це висновок суду як акт судового права, в якому застосовуються норми матеріального та процесуального права при вирішенні судом цивільних справ, це - узагальнюючий термін судових актів, які суд приймає при вирішенні будь-якого питання.
Існують загальоновизначені якості, якими повинен бути наділений суддя, при здійсненні покладених на нього функцій правосуддя , це: внутрішнє переконання, правосвідомість, пізнавальна діяльність, відповідний вік, чесність, безпристрасність, працьовитість, здатність до правового аналітичного мислення, зв'язок із громадськістю. Зупинимось на найважливіших. 
Найбільшу увагу при винесенні суддями судових рішень, слід приділяти такій психологічній категорії, як проблема внутрішнього переконання судді. При здійсненні правосуддя, після оцінювання всіх доказів по справі це є чи не найголовнішим чинником, який впливає на прийняття суддею процесуального рішення – прийняття рішення в кримінальному провадженні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. На всі питання, винесені на розгляд суду, повинна бути отримана категорична позитивна чи негативна відповідь. В основі судового рішення повинна знаходитися не тільки логічна неминучість, а й моральна обов’язковість. У деяких випадках допускаються судові помилки через поверхневе дослідження доказів, унаслідок чого можуть бути як невиправдано жорсткі, так і надто м’які вироки. Процес формування внутрішнього переконання судді пов’язаний із безперервними усуненнями сумнівів, які виникають при розгляді справи. На внутрішнє переконання судді впливає вся доказова інформація, яка досліджується згідно із загальними правилами судового процесу, – безпосередньо, усно й безперервно, під головуванням головуючого судді та з дотриманням рівності прав учасників процесу. 
У філософській літературі процес формування внутрішнього переконання судді передається формулою „пізнано – усвідомлено – пережито –прийнято за істину”. 
У гносеологічному аспекті процес формування суддівського переконання розгортується в системі “незнання – знання”: від вірогідності знання до знання істинного і достовірного, отриманого в результаті досліджень сукупності доказів. 
У психологічному аспекті (теорія пізнання філ.) суттєвим для процесу формування внутрішнього переконання судді є переростання сумніву (як наслідку ймовірних знань) у переконаність судді. 
Внутрішнє переконання судді становить собою усвідомлену потребу судді, використання ним власних думок, поглядів і знань. Воно пов’язане із правосвідомістю судді, яка розглядається як форма суспільної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій і переживань. Правосвідомість судді це суб’єктивна реакція судді на правові норми, тобто сукупність поглядів, ідей, які виражають його ставлення до традицій, звичаїв, моральних принципів, норм поведінки, професійних обов’язків, норм права, законності, правосуддя, уявлення про те, що є правомірним і неправомірним [3, ст.607].
Складний процес постановлення законного, обґрунтованого, справедливого та ефективного рішення суду, який носить виховний характер, вимагає глибокої аналітичної діяльності суддів.  Психологічна професіограма судді складається із соціальної, реконструктивної, комунікативної, організаційної та посвідчувальної сторін. 
Соціальна сторона полягає в тому, що суддя заклопотаний не тільки тим, щоб правильно, у відповідності із законом, розглянути та вирішити кримінальне провадження, але і тим, щоб максимально використати судові процеси, судову практику і матеріали для попередження проявів порушення законності. З цією метою він проводить публічні процеси, активно бере участь в пропаганді законів серед населення, проводить іншу профілактичну роботу. Кожний суддя проводить в життя ідеї, закладені у законодавстві.
Реконструктивна сторона – це поточний та остаточний аналіз всієї зібраної по справі інформації, кінцевим результатом якого є винесення справедливого у відповідності із діючим законодавством вироку чи рішення. 
Комунікативна сторона полягає у спілкуванні з людьми в ході судового процесу. При цьому реалізуються такі особистісні якості судді, як чуттєвість, емоційна стійкість, вміння слухати та розмовляти.
Організаційна діяльність. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Головуючий намагається встановити психологічну сумісність учасників процесу, що має велике значення для якісного здійснення правосуддя.
Посвідчувальна діяльність судді завершує дану професіограму і уявляє собою приведення усієї здобутої в ході процесу інформації у спеціальні, передбачені законом форми: вирок чи ухвалу. У цій діяльності реалізується загальна та спеціальна культура письмової мови судді, його професійні навики у складанні письмових документів. Процес судового пізнання проходить при змаганні конфліктуючих сторін, що припускає подання різноманітної, неупорядкованої інформації чи навіть дезінформації. Тому пізнавальна діяльність судді пов'язана з оцінкою поданої інформації (доказів по справі) з погляду її допустимості, достатності і достовірності і полягає в правовій оцінці досліджуваних фактів і подій.
Відповідний вік. Кандидат на суддівську посаду повинний бути досить зрілим і мати юридичний досвід, але не старим, щоб мати необхідну енергію для виконання суддівських обов'язків. Усі вікові обмеження залежать тільки від індивідуальних особливостей кандидатів, таких як: здоров'я, енергійність, а також вимоги обов'язкового виходу на пенсію. Громадськість вправі мати таких людей у судовій системі, що могли б енергійно виконувати свої обов'язки тривалий період часу.
Безпристрасність. Гарний суддя повинний мати здатність об'єктивно розглядати справи поза залежністю від особистостей сторін або суті позову. Суддя повинний розглядати усі факти, що викладаються перед судом, нейтрально і відкрито. Від судді потрібно не брати до уваги особисті упередження і “відокремити себе наскільки це можливо від будь-якого впливу, будь то особистого характеру, або того, що випливає зі сформованої ситуації, а також при винесенні рішення ґрунтуватися тільки на об'єктивних факторах.
Працьовитість. Поняття працьовитості складається з декількох складових. Відданість справі - один з аспектів даного поняття і містить у собі готовність присвятити достатню, а іноді і додаткову кількість часу виконанню задачі. Працьовитість також виражається й у стійкій і постійній старанності при виконанні роботи Необхідно бути пунктуальним. Суддя повинний бути неповільним і підготовленим.
Чесність. Відповідальність судді за прийняття рішень, що впливають на долі і життя людей, змушує підбирати на цю посаду бездоганно чесних людей. Як мінімум чесність означає чесну совість, моральну стійкість і ділову прямоту. Чесний суддя завжди додержується норм етики. Від судді потрібно належне етичне поводження, проходження правовим розпорядженням, положенням Кодексу поводження суддів і Кодексу професійної відповідальності. 
Професійні навички. Передбачається, що усі судді добре інформовані про основні області права. Ні юридична освіта, ні виконання вимог по мінімально необхідному стажі юридичної практики не є достатніми для придбання відповідного досвіду для заняття суддівської посади. Потрібно брати до уваги як тривалість, так і характер юридичного стажу. За загальним правилом 10-літній стаж роботи в судових процесах може вважатися достатнім для того, щоб зрозуміти матеріально-правові і процесуально-правові категорії.
Здатність до правового аналітичного мислення також дуже цінна якість. Ідеальний кандидат на заміщення вакантної посади судді повинний показати високий рівень розумових здібностей, здатність до абстрактного мислення й інтелектуальну допитливість.
Здатність до ясного мислення і вираження своїх думок означає здорове міркування, обґрунтованість наказів і розпоряджень. Ідеальний суддя зобов'язаний підсвідомо розрізняти те, що дійсно важливо, і те, що просто цікаво. Він повинний добре знати про логічні помилки при міркуванні і те, як їх уникнути. Суддів часто просять виступити як експертів у різних областях права.
Зв'язок із громадськістю. Судді повинні сприяти поліпшенню суспільної думки у відношенні суду. Бажано, щоб кожен суддя виступав сполучною ланкою між судовою системою і суспільством.. До того ж, суспільство також з розумінням поставиться до нестатків суду і, у свою чергу, зробить судові всіляку підтримку. Судді повинні добре розуміти свою роль, що вони грають у суспільстві [4, ст. 87].
Розуміння соціальних нестатків. Суддя Кардозо у своїй лекції “Природа судового процесу” сказав: “Великий хід і плин життя, що поглинають усе суспільство, не залишають осторонь від цього процесу і суддів”. Судові рішення, навіть коли вони націлені на вирішення суперечки конкретних сторін, повинні глибоко проникати в соціальне життя суспільства. Таким чином, суддям бажано знати і розуміти те коло соціальних питань, що часто є предметом судового розгляду. У теж самий час судді повинні бути упевнені і правильне розуміти застосування й обмеження закону як механізму рішення соціальних проблем. Право повинне бути у визначеному відношенні стабільно і зрозуміло на історичному протязі життя суспільства.
Отже, особлива позиція судді вимагає необхідність встановлення спеціальних норм, які впливають на один із психологічно найскладніших видів людської діяльності, що вимагає поєднання всіх духовних і фізичних сил, уміння аналізувати і зважувати, а саме – винесення судових рішень.
 
Список використаних джерел:
1. Бандурка A.M., Юридическая психология: Учебник / A.M. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
2. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. Учебное пособие / Ю.В. Чуфаровский. – М.: Право и Закон, 1997. – 320 с.
3. Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе / Г.А. Жилин. – М., 2009. – С. 607.
4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: [підручник: у 2 кн.]. – Кн. 1. Соціальна психологія особистості і спілкування / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К.: Либідь, 2004. – 576 с.
5. Мартиненко І.В. Правовий статус суддів, народних засідателів, присяжних / І.В.Мартиненко, Н.К. Проценко. – Кременчук, 2013. – 24 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція