... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Характерною рисою сучасного інформаційного суспільства є стрімке збільшення обсягів інформації та швидкості її поширення з одночасним розвитком телекомунікації та комп’ютерних технологій, які проникають в усі сфери суспільного життя. Як наслідок, об’єктом PR-діяльності стає все більша кількість людей, а поширення інформаційно-психологічного впливу уже не обмежується територіальними рамками, що призводить до більш масштабних наслідків. В умовах формування глобального інформаційного простору зростає імовірність протиборства в міжнародних відносинах.
Інформаційний компонент за таких обставин перетворився із допоміжного на один з основних засобів стратегічного управління політичними процесами, став легітимним засобом боротьби. 
Відповідно до Стратегії національної безпеки України [1], найважливішою загрозою на сьогодні є агресивні дії Росії, яка різними шляхами, засобами і методами (сепаратизм, агресія, диверсії тощо) намагається підірвати українську економічну базу, порушити суспільно-політичну стабільність, принизити соціально-культурний лад. Головним чином, це здійснюється засобами інформаційно-комунікативного викривлення і фальшування дійсності.
Сьогодні інформаційна безпека держави базується на положеннях Конституції України, на засадах Закону України «Про основи національної безпеки України», на принципах Стратегії національної безпеки України, а також ряду інших нормативно-правових актів.
Згідно з положеннями, наведеними у Законі України «Про основи національної безпеки України», національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам... при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам [2]. 
Є усі підстави стверджувати, що ще з 1991 року Україна перебувала в інформаційному протистоянні з Російською Федерацією, що закономірно переросло у гібридну війну – конфлікт із застосуванням як традиційної, так і інформаційної зброї із залученням нерегулярних збройних формувань. 
За роки незалежності Україна не вживала серйозних заходів щодо захисту національної інформаційної сфери, недооцінюючи серйозність наслідків допущення здійснення маніпуляційного впливу на масову свідомість. Зокрема, результатами цієї діяльності стали загрози у зовнішньо- та внутрішньополітичній сферах, а також у воєнній галузі та сфері державної безпеки, що здійснюються через поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації та зовнішніх негативних впливів на суспільну свідомість через ЗМІ та мережу Інтернет. Ззовні розповсюджується інформація, спрямована на підрив конституційного ладу, суверенітету, пропаганду сепаратизму та порушення територіальної цілісності і недоторканності кордонів України.
Таким чином, в умовах інформаційно-психологічної війни та постійного тиску на населення, основним завданням вітчизняної інформаційної політики має стати, передусім, створення стратегії цілісної (комплексної) інформаційно-комунікативної політики держави, спираючись на доповнену та вдосконалену нормативну базу, враховуючи доробки міжнародного інформаційного права. Водночас, важливо посилити контроль інформаційного простору з метою недопущення недостовірної інформації, поширення якої може становити загрозу національній безпеці. Також, слід урегулювати вплив політичних та олігархічних груп на діяльність засобів масової комунікації, підтримувати комерційно незалежні громадські медіа, розробити заходи із популяризації українського продукту з метою стимулювання національної ідентифікації українців, розробити та застосовувати заходи для обмеження маніпуляційного впливу з боку РФ на населення Сходу і Півдня України, в цілому забезпечити розвиток національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, покращення рівня підготовки спеціалістів із інформаційної безпеки.
Створення та невідкладна реалізація заходів у зазначених напрямах покращить стан інформаційного середовища України та дозволить обмежити зовнішній вплив на свідомість громадян, і, як наслідок, зменшити загрози національній безпеці нашої держави.
 
Список використаних джерел:
1. Стратегія національної безпеки України: рішення Ради національної безпеки і оборони України, затверджено Указом Президента України 26 червня 2015 р. № 287/2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/287/2015
2. Про основи національної безпеки України: закон України від 19 червня 2003 р. № 964-IV]. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964-15 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція