... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №3
Сімейне право – одна з провідних галузей українського права, що регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між подружжям, іншими членами сім'ї, тощо. Відносини між подружжям регулюються сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Шлюб – це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Питання укладання та розірвання шлюбу в юридичній літературі розкрито досить широко. Однак, порядок та підстави визнання шлюбу недійсним розглянуто недостатньо. Отже, нашою метою є з’ясування підстав та порядку визнання шлюбу недійсним, а також правові наслідки такого визнання. 
Питанням шлюбних відносин займалися такі вчені: М.В. Антокольська, І.В. Жилінкова, О.М. Калітенко, Ю.С. Червоний, О.В. Молдован, Н.В. Рабінович та інші.
Головним джерелом сімейного законодавства України є Сімейний кодекс. СК складається з семи розділів, які містять 292 статті та визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Недійсність шлюбу – це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом [1, с. 58].
Щоб шлюб було визнано недійсним, існують такі підстави: 
 недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК);
 відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СК);
 укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК);
 реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК);
 перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК);
 укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК);
 укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК);
 приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК);
 укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя [2, с. 11]. 
У Сімейному кодексі України законодавець таким чином розв'язує це питання, трактуючи шлюб як вид цивільно-правової угоди і розглядаючи його залежно від виду порушення встановлених вимог укладання відповідно або як вид абсолютно недійсної з моменту укладання (нікчемної) угоди, або як відносно недійсної (заперечної чи оспорюваної) угоди [3].
Сімейний Кодекс поділяє усі шлюби на 3 категорії, які порушують вимоги укладання шлюбу:
абсолютно недійсні шлюби:
 зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
 зареєстрований між особами, які є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою;
 зареєстрований з особою, яка є недієздатною.
шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:
 зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки. Відсутність взаємної згоди при укладанні шлюбу в теорії сімейного права за аналогією з цивільним правом іменують пороком волі при укладанні шлюбу;
 у разі його фіктивності.
шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:
 між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб;
 між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
 з особою, яка приховала свою тяжку хворобу;
 з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. 
Але є підстави, коли шлюб не може бути визнаний недійсним: у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між: усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб ( ст. 41 СК).
Усі інші причини, які не передбачені Сімейним кодексом, не можуть бути підставами для розірвання шлюбу. 
У ст. 42 СК визначено коло осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. Такими особами є :
 жінка чи чоловік;
 інші особи, права яких порушені в зв'язку з реєстрацією цього шлюбу;
 батьки;
 опікун;
 піклувальник дитини;
 опікун недієздатної особи;
 прокурор;
 орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права й інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, чи особи, дієздатність якої обмежена.
Також ст. 45 СК передбачені правові наслідки визнання шлюбу недійсним. Вони полягають у тому, що визнання шлюбу недійсним анулює всі правові наслідки шлюбу, тобто ніяких прав та обов'язків між особами, що уклали недійсний шлюб, не виникає. При цьому права і обов'язки анулюються не на майбутнє, а з дня укладання такого шлюбу. Суть інституту визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що він не лише припиняє правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому (це має місце і при розірванні шлюбу), а й поновлює те становище, яке існувало до укладання шлюбу: 
 якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами;
 той з подружжя, який обрав прізвище іншого з подружжя або спільне прізвище, вважається таким, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави і зобов'язаний повернутися до свого дошлюбного прізвища;
 особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена;
 непрацездатний подружжя позбавляється права на отримання аліментів від іншого з подружжя. 
Але, не дивлячись на все це, визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Щодо таких дітей зберігається презумпція батьківства чоловіка, якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом десяти місяців після визнання такого шлюбу недійсним. Водночас якщо сторони уклали фіктивний шлюб, діяли без наміру створити сім'ю і у фактичні шлюбні стосунки не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.
Стаття 46 СК стосується добросовісного чоловіка чи дружини. Добросовісним чоловіком або дружиною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо). Добросовісність чоловіка чи дружини встановлюється в судовому порядку.
Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право: 
 на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 
 на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв'язку з недійсним шлюбом; 
 на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК); 
 на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Отже, розглянувши питання про підстави визнання шлюбу недійсним, нами було окреслене його поняття. Було з’ясовано, що шлюб, визнаний недійсним, не породжує юридичних наслідків, окрім випадків, вказаних у Сімейному кодексі. Нами було проаналізовано підстави та порядок визнання шлюбу недійсним. Наше дослідження не претендує на вичерпний аналіз правових аспектів визнання шлюбу недійсним.
 
Список використаних джерел: 
1. Баранова Л.М. Сімейне право України: Підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В.Жилінкова та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 288 с.
2. Сімейний Кодекс України: за станом на 5 березня 2013 р. / Верховна Рада України. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 64 с.
3. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / [С.П.Індиченко, B.C. Гопанчук, О.В. Дзера, Л.А. Савченко]. – К.: Вентурі, 2007. – 272 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція