... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №3
Будь-яка діяльність, зокрема з надання продюсерських послуг, завжди породжує правовідносини, підставою яких є правочини, зокрема продюсерські договори. 
Аналізуючи поняття та зміст продюсерського договору Ю.Ю. Нерода зазначала, що сторонами даного договору є продюсер та артист [1]. 
К.В. Москаленко в якості можливих сторін продюсерського договору зазначає: продюсера, артиста-виконавця та інвестора [2]. До даної точки зору схиляється й О.О.Доценко [3, с. 335].
Але всі ці автори розглядали правовідносини з надання продюсерських послуг саме у сфері шоу-бізнеса, перш за усе концертної діяльності, й з досить вузької точки зору – лише щодо виконань. За таких умов дійсно, коло сторін продюсерського договору безумовно може обмежуватися саме зазначеними особами.
У той же час, продюсерська діяльність не обмежується лише сферою шоу-бізнеса. Вона, враховуючи її природу і спрямованість, може застосовуватися у будь-якій сфері мистецтва та культури: у кінематографії, у театральній діяльності, у видавництві, у образотворчому мистецтві, у модельному бізнесі, навіть у прикладному комп’ютерному програмуванні (створення комп’ютерних ігор). Звичайно, важлива роль у цьому виробництві приділяється авторові чи виконавцеві, що додає цій індустрії високий ступінь персоналізації [4, с. 85]. Наприклад, первинних суб’єктів права на кінематографічний твір врегульовано у Законі України «Про кінематографію». Так, відповідно до ст.3 закону суб’єктом кінематографії є фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі кінематографії. 
Статтею 7 Закону визначено суб’єкти кінематографії, які за спрямуванням діяльності, за задумом законодавця, поділяються щодо: 
 створення фільмів – на авторів і виконавців;
 виробництва фільмів – на кіностудії, відеостудії, студії, продюсерів тощо; 
 розповсюдження фільмів – на виробників, дистриб’юторів (прокатників) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів тощо; 
 демонстрування (публічного показу, публічного сповіщення і публічної демонстрації) фільмів – на кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного, ефірно-кабельного, супутникового тощо) тощо. 
Але конструкція даної статті закону суперечить іншим статтям даного закону. Так, відповідно до ст. 11 зазначеного закону, фільм створюється колективом, який складається з авторів, виконавців фільму та виробників, що охоплюються поняттям «учасники створення фільму». 
У той же час, варто звернутися й к термінам, зазначеним у ст.3 даного закону, серед яких містяться визначення понять «автор», «виконавець фільму», «виробник фільму», «учасник фільму» тощо. 
Так, виконавцем фільму є фізична особа, яка власною працею брала 
участь у реалізації творчих задумів авторів фільму в процесі його 
створення. Таке узагальнене визначення не дає чіткого уявлення про те, кого саме варто віднести до виконавців фільму, оскільки творчий задум авторів фільму може бути пов'язаний й з проведенням певних технічних робіт окремими технічними працівниками, що не є творчою інтелектуальною діяльністю. Тому, за аналогією з Законом України «Про театри і театральну справу», вважаємо за доцільне внести до Закону України «Про кінематографію» положення, відповідно до якого Перелік професійних творчих працівників кінематографії і перелік посад (спеціальностей) працівників інших специфічних кінематографічних професій затверджується Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. 
Враховуючи вищезазначене вважаємо, що споживачами продюсерських послуг у кінематографії є учасники фільму, зокрема виконавець будь-якої ролі, учасник документальних (неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, а також інші виконавці, перелік яких повинен бути затверджений Кабінетом Міністрів України.
 
Список використаних джерел:
1. Нерода Ю.Ю. Особливості продюсерського договору на прикладі шоу-бізнесу України та Російської Федерації / Ю.Ю. Нерода // Електронне наукове фахове видання «Порівняльно-аналітичне право». – 2013. – №2. – [Електронне видання]. Режим доступу: http://www.pap.in.ua/2_2013/Neroda.pdf
2. Москаленко К.В. До питання про зміст продюсерського договору / К.В. Москаленко // Тези доповідей на Науковопрактичну Інтернет конференцію: «Договірні форми реалізації майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права», 10.11.2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndiiv.org.ua/ua/tezy-dopovidey-na-naukovo-praktychnu-internet-konferentsiju-dohovirni-formy-realizatsiji-maynovykh/view-moskalenko-k-v-do-pytannja-pro-zmist-prodjuserskoho-dohovoru.html?action=print 
3. Доценко О.О. Поняття та істотні умови продюсерського договору / О.О. Доценко // Держава і право. – 2012. – Вип. 55. – С. 334-340.
4. Лазор В.В. Відмежування трудового договору від цивільних договорів / В.В. Лазор // Право України. – 1997. – № 12. – С. 85-86. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція