... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №5
"Немає органу – немає трансплантології" Марті Маньялік
50-ті роки ХХ століття відзначилися важливим розвитком у сфері медицини. Стрімко почала розвиватись та застосовуватись трансплантологія – розділ медицини, що вивчає трансплантацію органів, а також галузь медичної практики, яка здійснює трансплантацію. 
Актуальність дослідження правових особливостей трансплантології підтверджується існуванням великої кількості чинників, які ускладнюють точне та правильне юридичне тлумачення відносин, що складаються у сфері донорства, трансплантації органів та тканин. 
У суспільстві гостро постало питання охорони здоров’я та життя людини від шкідливих наслідків новітніх технологій.
Проблеми правового регулювання з питань трансплантології досліджувалися вченими-юристами, серед них: М. Горелик, О. Пунда, В. Суховерхий, М. Малеїн, Л. Шаповал та ін. Але якби не досліджувалось це питання, проблеми залишаються незмінними. 
У Конституції України наголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою цінністю [1, cт. 3]. Але законодавство України не забезпечує регулювання всіх питань, які виникають з приводу донорства.
Кримінальний кодекс України (далі – КК України) від 1960 року у главі 3 не містив правових норм, які передбачали б відповідальність за вчинення правопорушень у сфері донорства та трансплантації [2]. Проте врахувавши позитивний досвід іноземних держав та норм міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною, таких як: Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року, Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, кримінально-правову галузь законодавства було доповнено нормами, в яких йшлось про захист порушеного права на донорство та трансплантацію.
Чинне кримінальне законодавство встановлює два склади злочинів у сфері протиправних суспільно-небезпечних діянь проти життя та здоров'я особи: 
 ст. 143 КК України (Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини);
 ст. 144 КК України (Насильницьке донорство) [3].
Стаття 8 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» зазначає, які саме заклади мають право здійснювати діяльність, пов’язану з трансплантацією. Але на справі виходить зовсім по-іншому – люди, які хочуть збагатитися роблять те, що заборонено законом (продаж органів, проведення операцій з трансплантації в недозволених законом установах).
Досліджуючи цю тему, було виявлено сотні Інтернет-пропозицій купівлі-продажу органів та тканин людини за мізерні кошти. Та у зв’язку з сьогоднішньою ситуацією: масове скорочення кількості працівників, зростання цін та зменшення заробітної плати, перебуваючи в безвиході, люди зважуються на цей рішучий крок.
Як виявилось, купівля-продаж органів – це не просто вихід із ситуації для пересічної людини, це ціла система, та більш того – добре налаштований нелегальний бізнес. Це велика спокуса для злочинців, бо є дуже прибутковою справою, і на органи був та є чималий попит. По всьому світу існують певні установи, які пропонують реципієнтам (особа, для лікування якої застосовується трансплантація) за невелику вартість купити той чи інший, необхідний для них, орган. А ці «бізнесмени» наживаються на тому, що пропонують донору набагато меншу ціну, ніж заплатив насправді покупець. 
Україна не стала винятком. Зараз вона посідає друге місце в Європі після Молдови серед “чорних експортерів” людських органів. Правоохоронними органами неодноразово фіксувались випадки «постачання» та перевезення органів закордон. Майже кожен із таких донорів погоджувались на продаж своїх органів через скрутне матеріальне становище.
У п. 8 Декларації про трансплантацію органів людини (1987), що прийнята Всесвітньою медичною асамблеєю, проголошено: “Засуджується купівля і продаж людських органів для трансплантації”. У Положенні про торгівлю живими органами (1985) зазначено, що Всесвітня медична асоціація засуджує придбання і продаж людських органів для трансплантації. Конвенція про права людини і біомедицину (1996) містить у ст. 21 положення про те, що тіло людини і його частини не повинні бути джерелом отримання фінансової вигоди [4, c. 82].
Перераховані положення знайшли своє відображення і в законодавстві України. Стаття 18 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” закріплює положення, згідно з яким укладення угод, які передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється і слугує гарантією дотримання цього міжнародно-правового стандарту в національному законодавстві.
Розвиток медицини в ХХ столітті подарував світу великі надії мати можливість продовжити своє життя при наявності загрози швидкої смерті. Однак розвиток трансплантології в майбутньому може бути можливим лише в разі проведення необхідних змін стосовно правового забезпечення її роботи та переходу на нові принципи фінансування. 
Провівши детальний аналіз наявної інформації про донорство хотілось би запропонувати наступне:
 Переглянути КК України та внести до нього зміни, які стосуються збільшення нелегального продажу органів в Україні (тобто збільшити кількість статей, які б стосувались цього питання та збільшити розміри санкцій);
 Удосконалити систему донорства шляхом видання законів, в яких передбачалось би, що кожен громадянин страхуючи своє життя має заповнювати «карту донора» (за прикладом німецького законодавства), в якій треба вказати свою згоду/незгоду на трансплантацію органів після його смерті;
 Надати пільги живим донорам та родичам донора-трупа. Для прикладу як це працює, можна навести Сінгапур, де члени сім’ї донора органів отримують 50 % знижки на лікування в державних лікарнях протягом 5 років після вилучення органів з тіла їх померлого родича. Така система стимулювання відкриває додаткові можливості для забезпечення трансплантології донорськими органами. А чому б нашій країні не взяти таке рішення за основу?!
Отже, щоб не мати проблем із законом та вибором “жити чи вмерти”, потрібно негайно проводити засідання на законодавчому рівні та вносити зміни чи видавати нові закони. Кожен реципієнт з надією в серці чекає на зміни в українському законодавстві, сподіваючись, що вони дадуть йому змогу зробити «пересадку життя» вдало.
В Іспанії при вході в собори можна побачити надпис: “не забирайте органи з собою, на небо, вони знадобляться тут, на землі”. Тож можливо саме цими словам і треба керуватись. 
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2015 року: (офіц. текст). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2014. – 212 с.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР від 28.12.1960. Втратив чинність.
3. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2015 року: (офіц. текст). – К.: А.В. ПАЛИВОДА, 2014. – 212 с.
4. Герц А.А. Особливості цивільно-правового регулювання трансплантології в Україні / А.А. Герц // Право і суспільство. – 2015. – № 4 част. 3. – С. 80-85. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція