...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Державній службі України, яка забезпечує законність політичних рішень, цілісність держави як інституту, належить особлива роль у побудові сучасної правової держави європейського типу, утвердженні демократичної моделі державного управління. Тому проблема створення ефективної системи державної служби набирає сьогодні особливої ваги.
У зв’язку з трансформацією законодавства, поступовим входженням України на європейську арену постає необхідність зміни законодавчого регулювання державної служби.
При вирішенні даного питання Національним агентством з питань державної служби України відповідно до Угоди про фінансування Контракту для України з розбудови держави (2014 р.) було розроблено проект Закону України «Про державну службу» від 30 березня 2015 року. Відповідно до даної угоди здійснюється підтримка реформ Уряду з напрямку розбудови нової системи державного управління. Цією угодою було передбачено розроблення та сприяння прийняттю нової редакції Закону України «Про державну службу» у першому кварталі 2015 року. При створенні даного законопроекту за мету ставилося встановлення нових правових та організаційних засад державної служби як професійної, політично неупередженої діяльності, гарантування реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби.
23 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла за основу докорінно новий Закон України «Про державну службу», найбільшою перевагою якого, на мою думку, слід вважати введення єдиних умов вступу на державну службу шляхом проведення відкритого конкурсу. 
Водночас даний законопроект містить і ряд недоліків.
Слід відзначити звуження кола посад в державних органах, на які поширюватиметься дія Закону України «Про державну службу»: статус державного службовця втратять радники, помічники, уповноважені та прес – секретар Президента України, працівники секретаріатів голови Верховної Ради України та його заступників, працівники патронатних служб прем’єр – міністра України, першого віце – прем’єр – міністра України, помічники – консультанти народних депутатів України, помічники суддів. Як приклад можна навести посаду працівника секретаріату голови Верховної Ради України – особи, яка забезпечує роботу даного підрозділу Верховної Ради України. Очевидно, що така посада має безпосередній зв’язок із виконанням функцій держави, але за нового закону втрачає статус державного службовця. Звертає увагу існування неконституційних норм. В п.3 ст.10 законопроекту сказано,що державний службовець не може бути членом політичної партії. Зокрема, ст. 36 Конституції України свідчить про те, що громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії і ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій чи громадських організацій [1].
Таким чином, у разі прийняття Закону всі керівники районних та обласних адміністрацій повинні стати безпартійними. Якщо навіть державний службовець буде членом якоїсь політичної партії, то він повинен діяти відповідно до принципу політичної неупередженості. Тобто при здійсненні своїх посадових обов’язків він не повинен надавати перевагу тим чи іншим політичним поглядам. Адже принцип політичної неупередженості не слід ототожнювати з повною забороною на їх участь у політичні діяльності.
Викликає критичні зауваження і аспект соціального захисту державних службовців. Для чиновників передбачається нарахування пенсії на загальних засадах, відсутня також норма про можливість підвищення заробітної плати. Відтак постає питання : який стимул працювати на державній службі? Це створює загрози, що на державній службі залишаться корупціонери, яких не цікавить розмір заробітної плати, або непрофесіонали, яким більше нікуди податися. Це значно зменшить позитивні зрушення після реформи.
Недоречно також замінювати атестацію та щорічну оцінку виконання державним службовцем покладених на нього обов’язків і завдань на щорічне оцінювання результатів службової діяльності державного службовця. Суть при цьому залишиться така ж, як і була.
Даний Закон встановлює систему дисциплінарної відповідальності державних службовців з вичерпним переліком підстав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та порядком накладення стягнень за дисциплінарні проступки. З одного боку, - добре, що законодавець все ж звернув увагу на дану проблему, але з іншого, - сумнівною видається можливість передбачити всі підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Недоліком розробленого законопроекту можна вважати і недостатній рівень універсальності його положень, наявність норм, що суперечать чинному законодавству. Свідченням цьому є зауваження Міністерства оборони України зазначає аспект неврахування принципових відмінностей щодо кадрового складу міністерства порівняно з іншими центральними органами виконавчої влади; Національного Банку України щодо неузгодженості із положеннями Закону України «Про Національний Банк України» про оплату праці. 
Під час вирішення даної проблеми, на мою думку, доречно було би звернути увагу не на формальне створення даного закону, а все ж на актуальні проблеми державної служби взагалі та законодавчі можливості їх подолання. Виходом із даної ситуації міг би бути інтегрований Закон України «Про державну службу», який став би демократичним та неупередженим поєднанням всіх позитивних надбань діючого закону та законопроектів.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України 254к/96-вр від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція