... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №1
На сучасному етапі розвитку правової, економічної, політичної системи суспільства та держави в Україні становлення, формування та розвиток ефективного інституту місцевого самоврядування відіграє важливу роль. З огляду на це встановлення основних засад місцевого самоврядування на законодавчому рівні повинно ґрунтуватися на історичному досвіді та правовій традиції народу, оскільки тільки такий шлях є найбільш дієвим.
На нашу думку, важливе значення для розвитку місцевого самоврядування в Україні мало магдебурзьке право, що поширювалося на українські міста з сер. XIV ст. і передбачало надання міській громаді право здійснювати місцеве управління. Запровадження моделі місцевого самоврядування на зразок управління німецьким містом Магдебургом у низці документів отримало назву німецького чи саксонського права. Це питання є предметом наукових розвідок відомих дослідників, зокрема В. Антоновича, А. Грицкевича, К. Камінської, С.Соханевича, А. Яковлева та ін. Роль і значення магдебурзького права, яке упродовж століть визначало статус європейських міст, істориками кожної доби оцінювалося по-різному, зважаючи на певні політичні та філософські переконання.
Більшістю науковців магдебурзьке право визначається як середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялися від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні) та створювали органи місцевого самоврядування. Як свідчать історичні джерела, воно було започатковане привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа – власника міста. Нерідко зазначається, що врядування середньовічних міст на підставі магдебурзького права – перша історична форма місцевого самоврядування [1, с. 57]. Як зазначає П. Музиченко [3, с. 305], магдебурзьке право було знаряддям католизації та полонізації українського населення, оскільки правом на самоврядування могли користуватися тільки католики. Отже, магдебурзьке право ніколи не застосовувалося в містах України в повному обсязі, оскільки діяла та його частина, яка регламентувала систему органів самоврядування. Щодо правничих книг, якими користувалися в містах України, то в них мало що було від німецького права. Міста використовували звичайно форму магдебурзького права, але не його зміст. 
На українських землях діяли три різноманітні моделі магдебурзького права. Перша модель функціонувала на західноукраїнських землях, де воно зазнало поширення ще в Галицько-Волинській державі та здійснювалося за посередництвом німецьких колоністів. Правовий устрій західноукраїнських міст був найбільш наближеним до устрою німецьких, польських та інших європейських міст, де їх керівниками були бургомістри, які почергово обиралися з числа радників. Інша модель діяла в місті Києві та інших українських містах, що перебували у складі Великого князівства Литовського. Зазвичай, тут керівниками міст були війти, які виконували адміністративні та судові повноваження. Третя модель міського самоврядування функціонувала в містах Гетьманщини. Власне в них також поряд з джерелами магдебурзького права й Саксонського Зерцала використовувалися Литовські Статути та українське звичаєве право. Українські дослідники вважають магдебурзьке право на українських землях, що перебували у складі Великого князівства Литовського й Гетьманщини, українським міським правом, оскільки відбувся взаємовплив магдебурзького права з Литовськими статутами й українським звичаєвим правом. Окрім німецьких джерел магдебурзького права, використовувалися праці польських дослідників Яна Сервуса Тухольчика, Яна Кірштейна Церазина та ін. [2].
Ми вважаємо, що давати історичну оцінку поширенню магдебурзького права в межах сучасних кордонів України складно. Запровадження чужих правових норм – процес досить болючий та складний. Але треба пам’ятати, що магдебурзьке право в Україні трансформувалося відповідно до місцевих правових систем. Отже, говорити про повне застосування норм магдебурзького права не можна. 
На думку М. М. Кобилецького [Там само], магдебурзьке право сприяло формуванню в Україні громадянського суспільства, створювало правову основу для належного функціонування міст. Майже всі українські міста, що перебували у складі Галицько-Волинської держави, Польського королівства, Великого князівства Литовського та Гетьманщини, володіли магдебурзьким правом. Так, у середині XVIII ст. таких міст налічувалося близько однієї тисячі. Використовуючи магдебурзьке право, Україна перебувала в єдиному правовому просторі з іншими європейськими державами (ФРН, Польща, Литва, Чехія та ін.).
Таким чином, норми магдебурзького права постали історичним підґрунтям формування місцевого самоврядування на території України. Отже, сучасний подальший розвиток інституту місцевого самоврядування повинен базуватися на історичному досвіді суспільства. Це сприятиме збільшенню ефективності його діяльності, а також наблизить громадянське суспільство та місцеве самоврядування до європейських стандартів.
 
Список використаних джерел:
1. Камінська Н.В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз: навч. посібник / Н.В. Камінська. – К.: КНТ, 2010. – 232 с. 
2. Кобилецький М.М. Магдебурзьке право в Україні / М.М. Кобилецький [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pap.in.ua/3-1_2013/1/Kobyletskyi%20M.M.pdf.
3. Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посібник. – 4-те вид., стер. / П.П. Музиченко. – К.: Знання, 2003. – 429 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція