... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №1
Розвиток громадянського суспільства й інститутів держави України дає поштовх до розширення розуміння конституційних прав і свобод людини і громадянина, більш активного використання провідних механізмів реалізації конституційних прав. Одним із важливих конституційних прав, яке відносять до категорії політичних прав людини, - є право на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування. Дане право в Україні передбачено ст. 40 Конституції України: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк» (далі - Конституція) [1]. Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, що визначено ч.3 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» від 02.07.2015 № 577-VIII (далі - Закон) [2, с. 11]. Таким чином, на електронні петиції у повному обсязі розповсюджується положення вищезазначеного Закону і Конституції. Задля більш детального аналізу правовідносин, що виникають під час реалізації конституційних прав, вбачається за доцільне розглянути їх суб’єктний склад.
Особливістю будь-яких правовідносин є структура, що містить правові зв’язки між безпосередніми суб’єктами правовідносин. Суб’єктами правовідносин є, щонайменше, дві сторони: правомочна і правозобов’язана, за визначенням О.Ф. Скакун [3, с. 368]. Враховуючи визначення Закону та Конституції, правомочної стороною є особа-заявник, а правозобов’язаною – суб’єкт владних повноважень, бо саме він має зобов’язання надати відповідь заявнику у встановлені законодавством строки.
Щодо того, хто є правозобов’язаною стороною – Закон чітко визначає даних осіб: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, орган місцевого самоврядування. Можливість подання електронної петиції, наразі, забезпечена на сайтах Президента України та Верховної Ради України, а також деяких органів місцевого самоврядування. Таким чином, Кабінет Міністрів України, станом на 01 грудня 2015 року, не забезпечив можливості подання електронної петиції через свій сайт або сайт громадської організації, відповідно до Закону.
Органи місцевого самоврядування почали забезпечувати можливість громадянам подавати електронної петиції через свої веб-сторінки. Враховуючи те, що кількість підписів, необхідних для розгляду петиції кожен з органів місцевого самоврядування визначає самостійно, розповсюдженою стає ситуація, коли деякі органи місцевого самоврядування встановили, що для розгляду ними петиції необхідно зібрати 250 підписів (наприклад у Бердянській міській раді [4]), а є інші, які передбачили розгляд петиції за умови збору лише двох підписів (Дніпропетровська обласна державна адміністрація), відповідно до Додатку 2 Розпорядження міського голови обласної державної адміністрації від 28.10.2015р. №Р-634/0/3-15 [5]. 
Стає очевидним, що ніякого реального аналізу для визначення об’єктивної кількості городян, враховуючи кількість населення, доступ до мережі Інтернет, кількість активних користувачів та інше, які мають проголосувати за петицію, для розгляду важливих для жителів міста питань Бердянською міською радою не було проведено. Дніпропетровська обласна державна адміністрація ж виходила суто з нормативного підходу, що два підписи – вже колективне звернення. Автор вважає, що потрібно розробити спеціальну методику визначення кількості підписів, які необхідно зібрати для того, щоб місцева рада розглянула петицію. Основним із критеріїв оцінки для визначення кількості підписів, за умови збору яких петиція повинна бути розглянута, - є кількість населення району, міста чи області, що мають право та можуть брати участь у підписанні петицій. Додаткові критерії можуть також встановлюватися на основі соціологічних досліджень. 
Що ж до правомочної сторони правовідносин, які виникають у процесі реалізації права на подання електронної петиції, то вбачається певна непослідовність законодавця, яка призводить до порушення прав осіб без громадянства, наприклад, а також об’єднань громадян, суб’єктів підприємницької діяльності. Конституцією України визначено, що усі особи мають право на звернення, тобто: юридичні особи, фізичні особи, різноманітні об’єднання (громадські організації), особи без громадянства, іноземні громадяни. Закон же у ст.1 визначає, що звертатися, а отже і подавати електронну петицію до відповідних правозобов’язаних осіб можуть громадяни України і особи, які не є громадянами України. Таким чином, права осіб без громадянства, права громадських організацій суттєво звужено, оскільки іншого нормативно-правового документу, який регулює дані правовідносини не існує.
Право на участь в управлінні державними справами, хоча і належить до політичних прав громадян, по суті, може реалізовуватися і реалізовується іншими суб’єктами: іноземними громадянами, особами без громадянства. З одного боку такі суб’єкти не мають права брати участь в управлінні державними справами та з іншого, особи, які перебувають на території України на законних підставах і навчаються чи працюють, очевидно, мають право на звернення та на петицію, відповідно. Проконтролювати ж хто саме є підписантом петиції практично неможливо. Отже, законодавчо забезпечено, що усі особи мають право на звернення та на подання електронної петиції без винятку, хоча це право і суттєво обмежується Законом. 
Автор пропонує внести відповідні зміни до Закону у наступних напрямах:
1) щодо методики розрахунку необхідної кількості підписантів для розгляду електронної петиції органами місцевого самоврядування;
2) привести у відповідність до Конституції положення Закону у частині складу осіб, які мають право на звернення та на подання електронної петиції.
Внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» та приведення його у відповідність до Конституції України щодо суб’єктів, які мають право на звернення та на подання електронної петиції забезпечить можливість реалізації права на звернення та подання петиції усіма особами і дозволить також розробити механізм захисту вищезазначених прав. Відсутність закріпленого права, незважаючи на його фактичну реалізацію, не надає можливість його захисту.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 19.11.1996. – 1996. – №47. – Ст. 256.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права [Текст]: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
4. Портал подання петиції у м. Бердянськ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://petition.bmr.gov.ua/public/
5. Про подання голові облдержадміністрації електронних колективних звернень громадян та їх розгляд: Розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації 28.10.2015р. № Р-634/0/3-15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://e-petition.dp.gov.ua/doc/Pro-podannja-elektronnih-kolektivnih-zvernen.pdf {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція