...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Міжнародно-правовий статус Європейського Союзу (далі – ЄС) дозволяє йому не тільки вступати в міжнародні правовідносини з державами-членами ЄС, третіми країнами та міжнародними організаціями, але і у визначених міжнародними договорами межах поширювати сферу свого впливу на них, приймати обов’язкові до виконання резолюції та інші акти. При цьому, міжнародно-правовий статус ЄС має складну структуру, в основі якої знаходиться компетенція ЄС. Важливість даного елементу полягає в тому, що саме завдяки компетенції у ЄС виникає легітимна можливість впливати на процеси, що відбуваються в міжнародному глобальному просторі, вступати у міжнародні правовідносини з іншими суб’єктами, приймати обов’язкові для виконання акти тощо. Отже, питання компетенції ЄС є актуальним напрямком дослідження сучасного міжнародного права, оскільки дозволяє виявити перспективи подальшого розвитку компетенції ЄС, в тому числі, у відносинах з Україною. 
Розуміння компетенції ЄС як основоположного елементу його міжнародно-правового статусу, передусім, потребує визначення категорії «компетенція». Словникове значення цієї категорії розкривається як добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи, особи [1, с. 874]. Як справедливо з цього приводу зауважує О.Т.Волощук, тлумачення компетенції дає змогу виділити загальне змістовне навантаження даного терміну, що полягає у: знаннях, які повинна мати особа; колі питань, в яких особа повинна бути обізнана; досвіді, необхідному для успішного виконання роботи у відповідності з установленими правилами, законами, статутом [2, с. 116]. 
Таким чином, необхідно розрізняти терміни «компетенція» та «повноваження». Принципова різниця між цими двома поняттями полягає в тому, що повноваження містять лише зобов’язання суб’єкта та права, необхідні для реалізації цих зобов’язань, в той час, як компетенція засвідчує не тільки факт володіння правами, але і реальну можливістю їх використання. Така можливість, в свою чергу, обумовлена як зовнішніми (економічні, організаційно-правові гарантії та ін.), так і внутрішніми (володіння знаннями, вміннями, обізнаність тощо) факторами.
У зв’язку з цим, можна погодитись з думкою В.І. Муравйова про те, що компетенція ЄС – це сукупність прав і повноважень, необхідних для діяльності Союзу. Вони стосуються питань, що перебувають у віданні ЄС (предметна компетенція), та здатності Союзу впливати на вирішення питань предметної компетенції (регулююча компетенція). Різновидом регулюючої компетенції є юрисдикційна компетенція [3, с. 85]. Межі компетенції ЄС визначаються принципом надання компетенції. Союз реалізовує свою компетенцію згідно з принципами субсидіарності та пропорційності. 
Звідси слідує, що компетенція ЄС може набувати різних форм, у зв’язку з чим її доцільно класифікувати за декількома критеріями на окремі види:
1. За сферою поширення повноважень ЄС: внутрішня і зовнішня компетенція. При цьому, внутрішня компетенція реалізується шляхом винесення постанов, ухвалення яких передбачено в ст. 288 Договору про функціонування ЄС, а зовнішня – через укладення міжнародних угод [4, с. 54]. 
Внутрішня компетенція ЄС поширюється на правовідносини, що виникають виключно на внутрішньому ринку ЄС та в державах-членах ЄС. Зовнішня – стосується питань, пов’язаних із співробітництвом з третіми країнами та міжнародними організаціями, та правовідносин, що виникають у зв’язку з таким співробітництвом. 
2. За обсягом повноважень ЄС в тій чи іншій сфері. На думку І.А. Грицяка, у ЄС розрізняються такі види компетенції (за даним критерієм): «принципова компетенція» держав-членів; виключна компетенція Союзу; «сумісна (або спільна) компетенція Союзу і держав-членів»; «негативна компетенція», тобто певні дії, які є юридично забороненими і для держав-членів, і для Союзу [5, c. 12]. Тобто, фактично за цим критерієм можна виділити два види компетенції ЄС – виключна та спільна. 
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Договору про функціонування ЄС, Союз має виключні повноваження в таких сферах: митний союз; встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку; монетарна політика – для держав-членів, валютою яких є євро; збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики в сфері рибальства; спільна торгівельна політика [6, с. 51]. 
Спільні для Союзу та держав-членів повноваження стосуються таких головних сфер: внутрішній ринок; соціальна політика в аспектах, визначених у Договорі; економічна, соціальна та територіальна єдність; сільське господарство та рибальство, за винятком збереження морських біологічних ресурсів; довкілля; захист прав споживачів; транспорт; транс’європейські мережі; енергетика; простір свободи, безпеки та справедливості; спільні проблеми безпеки у сфері охорони здоров’я в аспектах, визначених у Договорі [6, с. 51-52].
Виключна та спільна компетенції може розповсюджуватися як на внутрішній ринок ЄС, так і на міжнародні правовідносини з третіми країнами та міжнародними організаціями у випадку, якщо це прямо передбачено відповідними міжнародними договорами.
3. За напрямками міжнародної діяльності ЄС можна виділити компетенцію у сфері: охорони та зміцнення здоров’я людини; промисловості; культури; туризму; освіти, професійного навчання, молоді та спорту; цивільного захисту; адміністративного співробітництва [6, с. 52-53]. 
Таким чином, ЄС володіє компетенцією щодо вирішення широкого кола питань, що виникають в міжнародній практиці, а також в різних сферах міжнародної діяльності. Постійний розвиток компетенції ЄС потребує удосконалення інститутів, через які власне і реалізується його компетенція. Тому, необхідно зазначити та розглянути особливий вид компетенції ЄС – юрисдикційну компетенцію. Під нею пропонуємо розуміти систему повноважень та відповідних гарантій для її реалізації, наданих установам та інститутам ЄС відповідно до міжнародних договорів та інших актів. Межі та сфера компетенції інститутів ЄС визначається Договором про Європейський Союз та Договором про функціонування Європейського Союзу. Наприклад, відповідно до ст. 14 Консолідованого договору про Європейський Союз Європейський Парламент разом з Радою виконує законодавчу та бюджетну функції. Він здійснює функції політичного контролю та консультативну, як встановлено Договорами [6, с. 22].
Компетенція деяких інститутів регламентована окремими протоколами ЄС. Зокрема, компетенція Суду ЄС визначена Протоколом № 3 «Про Статут Суду Європейського Союзу» [6, с. 210], Європейського Центрального Банку – Протоколом № 4 «Про Статут Європейської системи центральних банків та Європейського центрального банку» [6, с. 230]. Характерно, що юрисдикційна компетенція інститутів ЄС є похідною від компетенції ЄС в той час, як ЄС наділяється компетенцією державами-членами і може діяти лише у визначених ними межах. 
Отже, компетенція ЄС є визначальним елементом його міжнародно-правового статусу, у зв’язку з чим питання щодо визначення меж компетенції ЄС та сфер, на які вона поширюється, досить детально врегульовані Договором про Європейський Союз, Договором про функціонування Європейського Союзу та окремими додатками (протоколами) до цих договорів. Між тим, потребують уточнення межі компетенції ЄС у відносинах з третіми країнами. При вирішенні цього питання слід виходити з необхідності оптимального поєднання принципів збереження незалежності та суверенітету кожної держави та інтеграції європейських принципів та стандартів у законодавстві цих держав. 
     
Список використаних джерел:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. – Київ, Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
2. Волощук О.Т. Поняття та правова природа компетенції міжнародного комерційного арбітражу / О.Т. Волощук // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 3-1. – С. 116-119.
3. Право Європейського Союзу : підручник / за ред. В.І. Муравйова. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 704 с.
4. Муравйов В.І. Види компетенції реформованого Європейського Союзу / В.І. Муравйов, І.С. Березовська // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – 2009. – №37. – С. 53-58.
5. Грицяк І.А. Розвиток Європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні: автореф. дис. доктора юр. наук: 25.00.01 / І.А.Грицяк.– К., 2006.– 30с. 
6. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу / Офіційний вісник Європейського Союзу. – 2010. – № С83/01. – 403 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція