... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №3
Європейські стандарти організації праці – це своєрідна нормативна субстанція міжнародного трудового права, що відображає результати діяльності держав, спрямованої на внесення до ринкової економіки соціальних цінностей. Змістом цих стандартів є концентроване відображення досвіду багатьох європейських країн, результат прискіпливого добору найбільш цінних та універсально значущих норм і положень національних правових систем, трансформованих у міжнародні норми.
Розглядаючи особливість сучасних європейських стандартів організації праці та їх вплив на національну політику та законодавство окремих держав можна зробити висновок, що після другої світової війни почалось інтенсивне усвідомлення світовою спільнотою вагомості і значення проблеми прав людини та їхнього захисту, цінності людського життя і здоров’я та необхідності задоволення соціально-економічних потреб. Почали створюватися численні міжнародні організації, до компетенції яких входять вироблення мінімальних необхідних стандартів організації праці, залучення різних спеціалістів для вирішення питань, що пов’язані з впливом на держави, які порушують закріплені стандарти організації, надання різноманітної допомоги державам, що її потребують.
Норми трудового права Європейського Союзу містяться в Амстердамському договорі 1997 року [2], кількох розпорядженнях та приблизно 100 директивах (з них близько 60 директив стосуються вимог безпеки праці в різних галузях і за різних ризиків). Європейські трудові стандарти містяться також в Хартії Європейського Союзу про основні соціальні права трудящих (Страсбург, 9 грудня 1989 р.) [3] та Хартії основних прав Європейського Союзу (Ніцца, 2000 р.), які не є обов’язковими, проте мають велике значення для розвитку трудового права Європейського Союзу, держав-членів та держав-кандидатів. Хартія 1989 року [3], закріплює основні соціальні права, які згруповані за наступними напрямами: свобода пересування; зайнятість і оплата праці; покращення умов життя і праці; соціальний захист; свобода асоціації і право на колективні переговори; професійне навчання; рівне ставлення до чоловіка і жінки; інформація, консультації і участь працівників в управлінні виробництвом; безпека і гігієна праці; охорона праці дітей і підлітків; трудящі похилого віку.
У трудовому праві Європейського Союзу виділяються такі інститути: трудовий договір, робочий час і час відпочинку, охорона праці і здоров’я працівників, участь трудящих в управлінні виробництвом, рівність чоловіків і жінок у сфері трудових відносин і деякі інші. Ступінь регламентації тих чи інших відносин не є однаковою. Тому Комісія Співтовариства докладає чимало зусиль для більш активного правового регулювання трудових відносин на європейському рівні [1, c. 109].
Основними аспектами адаптації українського трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу є зближення із сучасною європейською системою права яка сприяє розвитку культурної, соціальної, підприємницької активності громадян України що сприятиме поступовому добробуту громадян і приведенню його до рівня держав-членів Європейського Союзу. Інтеграція до європейських структур є стратегічною метою України, адже є найкращим способом реалізації національних інтересів побудови економічно розвинутої демократичної держави, зміцнення її позиції у світі.
Трудове законодавство України окрім того, що містить правові проблеми, також містить політичні та підприємницькі проблеми. За часи незалежності в Україні змінювалась влада, а разом із нею й політична концепція трудового права, яка впливала на формування цієї галузі національного права, внаслідок чого трудові принципи та норми постійно коливались від демократичних засад до прокомуністичних.
Вважається за доцільне розглянути низку проблем приведення законодавства про працю до європейських стандартів, зокрема щодо відпусток. Л. Гаращенко розглянуто низку конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці, які закріплюють право на відпустку для певної категорії працівників і зроблено висновок, що жодна з них не містить визначення поняття «щорічна відпустка», «щорічна основна відпустка», «щорічна додаткова відпустка» [4, c. 9]. Відзначається, що в розумінні щорічної основної відпустки у вказаних документах вживається термін «щорічна оплачувана відпустка», для якої характерні наступні ознаки: 1) певний безперервний проміжок часу роботи протягом року; 2) тривалість щорічної відпустки не може бути зменшена у випадку хвороби працівника, нещасного випадку або відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами; 3) за особою, яка скористалася правом на відпустку, зберігається середня заробітна плата. Підставами для набуття права на відпустку відповідно до прийнятих конвенцій є: 1) перебування працівника у трудових правовідносинах з підприємством; 2)безперервний стаж роботи на одному підприємстві (не менше 6 місяців) .
Таким чином, Л. Гаращенко робить висновок, що з усіх конвенцій, прийнятих Міжнародною Організацією Праці у сфері регулювання відпусток, тільки Конвенція №140 [5], дає визначення одного з видів відпустки – «оплачувана учбова відпустка». Виходячи з положення, закріпленого у статті 1 Конвенції [5], термін «оплачувана учбова відпустка» означає відпустку, що надається працівникові з метою здобуття освіти на певний період протягом робочого часу з виплатою відповідної грошової допомоги. Враховуючи зазначене, обґрунтовується необхідність приведення законодавства України у відповідність до вказаної міжнародної норми.
Саме тому, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України» Міністерство соціальної політики України повинно здійснювати в межах своїх повноважень всі можливі заходи щодо співробітництва з Європейським Союзом задля адаптації законодавства України до європейських стандартів організації праці [6].
Таким чином, приведення законодавства про працю до міжнародних стандартів Європейського союзу направлено на покращення трудових відносин громадян, що не допускає дискримінації у визначенні умов праці, оплати праці, прийняття та звільнення з роботи, укладання угод, надання відпусток тощо. Потужні євроінтеграційні процеси, необхідність підвищення рівня захисту прав громадян, реалії часу й стрімкість цих перетворень у суспільному житті викликають потребу в продовженні реформування національного трудового законодавства. Розроблення дієвої правової моделі адаптації національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу потребує об’єднання зусиль насамперед фахівців у галузі трудового права й права соціального забезпечення та застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів у цьому напрямку.
 
Список використаних джерел:
1. Кілімов В.С. До питання про адаптацію законодавства про працю України до законодавства Європейського Союзу / В.С. Кілімов // Юрист України. – 2012. – № 4. – С. 108-113.
2. Treaty of Amsterdam amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:11997D/TXT
3. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Міжнародний документ від 14.06.1994 // Офіційний вісник України. – 2006. – №24. – С. 203. – Ст. 1794.
4. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Л.П. Гаращенко; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 21 с.
5. Конвенція про оплачувані учбові відпустки: Міжнародний документ від 24.06.1974 №140 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_261
6. Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України // Офіційний вісник України офіційне видання від 07.07.2015 2015 р., № 51, стор. 52. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція