... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №3
У юридичній літературі тривають дискусії щодо доцільності визнання способів забезпечення виконання зобов’язання заходами оперативного впливу[1, с. 481; 2, с.101; 3, с.53; 4, c.420; 5, с. 8; 6, с. 103–104; 7, с. 7–8; 8, с. 44; 9, с. 37–38, 52; 10, с. 252–255]. Для того, щоб вирішити поставлене питання, слід визначити характерні ознаки способів забезпечення виконання зобов’язання та порівняти їх із ознаками заходів оперативного впливу. 
По-перше, заходи оперативного впливу становлять юридичний факт, що спричиняє виникнення, зміну, призупинення або припинення цивільного правовідношення. Юридичним характером наділені також способи забезпечення виконання зобов’язання. Внаслідок встановлення таких способів виникає нове зобов’язання, яке має додатковий (акцесорний) характер. При цьому існування додаткового зобов’язання залежить від реальності основного. Припинення договірного зобов’язання спричиняють способи забезпечення виконання зобов’язання лише у випадках настання правових наслідків порушення основного зобов’язання. Притримання, на відміну від інших способів забезпечення виконання зобов’язання, призводить до призупинення договірного зобов’язання. 
По-друге, заходи оперативного впливу застосовуються виключно для захисту цивільних прав та інтересів кредитора як у разі порушення зобов’язання, так і створення загрози такому порушенню. З іншою метою законом або договором запроваджуються способи забезпечення зобов’язання – забезпечення виконання зобов’язання, тому вони встановлюються до моменту порушення або створення загрози порушення зобов’язання. Винятком із такого правила є притримання, яке застосовується кредитором у випадку порушення виконання зобов’язання боржником. 
Разом з тим способи забезпечення виконання зобов’язання також мають правоохоронний характер, але лише з моменту реалізації кредитором вимоги у випадку порушення зобов’язання, а не з моменту встановлення такого способу. Деякі способи забезпечення зобов’язання виступають одночасно заходами цивільно-правової відповідальності або породжують виникнення відповідальності для третіх осіб. Наприклад, сплата неустойки і втрата завдатку (повернення суми завдатку) є заходами цивільно-правової відповідальності. У разі порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦК України). За гарантійним зобов’язанням гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч. 560 ЦК України). 
Право притримання кредитор реалізує, навпаки, в момент порушення зобов’язання, що дозволяє йому оперативно захистити свої права та інтереси. Тобто правоохоронну, як і забезпечувальну, функцію виконує притримання вже на момент встановлення. Притримання продовжує виконувати правоохоронну функцію і надалі, оскільки застосовується кредитором, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків (ч. 1 ст. 594 ЦК України). Відповідно вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості (ст. 597 ЦК України). 
Застава також виконує правоохоронну функцію, що виявляється в її змісті: в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, кредитор (заставодержатель) має право переважно перед іншими кредиторами цього боржника одержати задоволення за рахунок заставленого майна (ст. 572 ЦК України). Тобто кредитор має право отримати задоволення від вартості заставного майна в разі невиконання боржником зобов’язання. У рамках заставного правовідношення здійснюється примусовий захід проти боржника – він примушується до виконання зобов’язання не звичайним шляхом, а через раніше виділеного яким-небудь шляхом правовідношення, що служить додатковим способом забезпечення виконання зобов’язання. 
Таким чином, способи забезпечення виконання зобов’язання виконують правоохоронну функцію лише з моменту порушення виконання зобов’язання боржником. 
По-третє, заходи оперативного впливу завжди мають односторонній характер, оскільки застосовуються кредитором самостійно за власною ініціативою та без звернення до державних органів, тому вони є одностороннім правочином. Способи забезпечення виконання зобов’язання мають односторонній характер лише в момент пред’явлення вимог кредитора до боржника, а не в момент їх встановлення. Єдиним винятком із цього є право притримання, що становить односторонній правочин, оскільки застосовується кредитором не наперед, а у випадку порушення договору. 
Водночас порядок задоволення такої вимоги залежить від виду забезпечення виконання зобов’язання. Сплата неустойки, суми завдатку, відповідальність поручителя і гаранта здійснюються на вимогу кредитора добровільно боржником або примусово за рішенням суду. За рішенням суду здійснюється звернення стягнення на предмет застави, якщо інше не передбачено договором або законом (ст. 590 ЦК України). За рішенням суду також здійснюється задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор, а в разі порушення договорів підряду, комісії, доручення достатнім є факт порушення договору та дотримання законодавчої процедури застосування такого способу захисту. 
По-четверте, встановлюються законом або договором заходи оперативного впливу та способи забезпечення виконання зобов’язання. На відміну від заходів оперативного впливу, для окремих способів забезпечення зобов’язання законодавець передбачив спеціальні вимоги щодо їх оформлення: 1) правочин завжди вчиняється в письмовій формі, інакше він є нікчемним (ст. 547 ЦК України); 2) порука, гарантія, завдаток завжди встановлюються на підставі окремих договорів, а застава – договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України); 3) притримання встановлюється законом, тому не потребує договірного оформлення. 
По-п’яте, заходи оперативного впливу та способи забезпечення виконання зобов’язання застосовуються для захисту відносних цивільних (майнових) прав та інтересів, які закріплені в договорі. 
По-шосте, можуть наставати невигідні майнові наслідки для боржника внаслідок застосування заходів оперативного впливу, але така умова є необов’язковою. 
Майновий характер способів забезпечення виконання зобов’язання означає, що їх застосування завжди спричиняє настання невигідних майнових наслідків для боржника або третіх осіб (співвідповідачів): майнових обтяжень (неустойка, завдаток, порука, гарантія) та резервування майна (застава, притримання). Це зумовлено тією обставиною, що на способи забезпечення виконання зобов’язання покладається виконання відновлювальної функції, а у разі порушення зобов’язання дозволяє відновити майнові права та інтереси кредитора, порушені внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов’язання. При цьому можливість кредитора відновити своє майнове становище залежить від того, наскільки правильно зацікавлена особа обрала спосіб забезпечення та закріпила його в конкретному договірному зобов’язанні. Тобто відновлення можливе завжди, основним є бажання сторін.
Із наведеного порівняльного аналізу способів забезпечення виконання зобов’язань та заходів оперативного впливу випливає, що вони є різними правовими інститутами, оскільки схожі елементи водночас мають різне виявлення та функціональне призначення. Водночас подібну правову природу із заходами оперативного впливу має право притримання, яке виступає ефективним способом забезпечення виконання зобов’язання.
Притриманню як заходу оперативного впливу характерні такі ознаки: 1) застосовується кредитором лише у випадках порушення договірного зобов’язання, відносних цивільних прав та інтересів; 2) застосовується лише на підставі закону; 3) є одностороннім правочином, оскільки виражає волю лише кредитора і вчиняється повідомленням боржника про притримання речі; 4) застосовується кредитором самостійно без звернення до державних органів; 5) має правоохоронний характер, оскільки не спричиняє виникнення нового додаткового (акцесорного) зобов’язання, оскільки лише призупиняє дію існуючого договірного правовідношення для стимулювання боржника до належного виконання зобов’язання; 5)застосовується для стимулювання боржника до належного виконання зобов’язання та захисту своїх цивільних прав та інтересів. 
Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що заходами оперативного впливу, пов’язаними з забезпеченням виконання зобов’язання, є такі заходи, що спричиняють призупинення договірного правовідношення, зокрема притримання, оскільки такий спосіб забезпечення зобов’язання володіє усіма ознаками заходів оперативного впливу. Такі заходи застосовуються лише у двосторонніх (взаємних) договірних зобов’язаннях. Доцільно доповнити частину першу ст. 611 ЦК України новим пунктом такого змісту (відповідно пункти 3 і 4 слід вважати пунктами 4 і 5): 
«3) призупинення зобов’язання внаслідок притримання речі, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником».
 
Список використаних джерел:
1. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М.И.Брагинский, В.В. Витрянский; [издание дополнительное, стереотипное (5-й завод)]. – М.: «Статут», 2002. – 848 с.
2. Гончаренко В.О. Притримання як спосіб самозахисту цивільних прав / В.О. Гончаренко // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – Вип. 42. – С. 99-104.
3. Гражданское право: [в 2 т.]: учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов. – Том 2. Полутом 1. – М.: Изд-во БЕК, 2003. – 704 с.
4. Гражданское право: [в 2 т.]: учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов. – Том 1. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
5. Іваненко О.А. Цивільно-правове регулювання притримання: дис…канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.А. Іваненко. – К., 2008. – 192 с.
6. Карнаух Т.М. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: дис…канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т.М. Карнаух. – К., 2007. – 240 с.
7. Карпов М.С. Гражданско-правовые меры оперативного воздействия: дисс…канд. юрид. наук: 12.00.03 / М.С. Карпов. – М., 2003. – 171 с.
8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: [у 2 т.] / За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т. 2. – 1120 с.
9. Пустомолотов И.И. Средства обеспечения обязательств как формы гражданско-правовой ответственности: дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / И.И. Пустомолотов. – Тула, 2002. – 188 с.
10. Сарбаш С.В. Право удержания як способ обеспечения исполнения обязательств: дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.В. Сарбаш. – М., 1998. – 341 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція