... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Дослідження статистики надання адміністративних послуг в Україні виявляє багато проблем, що перешкоджають якісно та ефективно здійснювати діяльність у цій галузі. Це підтверджує й особистий досвід громадян, і дані спеціальних досліджень. Ці дані вказують, що обслуговуванням з боку владних органів, які надають адміністративні послуги, незадоволеною є більшість населення (54 % опитаних – переважно або повністю незадоволені) [1].
Викликає незадоволення й складна процедура надання адміністративних послуг, які передбачають відвідання замовником для отримання адміністративної послуги значної кількості інстанцій, подання великої кількості документів, отримання різноманітних проміжних рішень (погоджень, висновків) тощо. 
Додамо, що в цій проблемі вбачають великий корупційний ризик 69 % опитаних підприємців. Разом з тим, адміністративні органи навіть у межах своєї компетенції можуть використовувати різні інструменти спрощення такої процедури. Щонайменше слід відмовитися від практики вимагання адміністративними органами документів, що не передбачені законодавством, а також самостійно виконувати функції зі збирання погоджень і висновків [1].
На думку споживачів адміністративних послуг, важливою проблемою залишається відсутність належної інформації щодо того, до якого адміністративного органу потрібно звернутися за наданням тієї чи іншої адміністративної послуги, а також адреси його місцезнаходження, контактних телефонів, режиму роботи тощо. Це повною мірою стосується і питання консультування. Непоодинокими сьогодні є ситуації, коли за службовими телефонами необхідного адміністративного органу або не можна додзвонитися взагалі (постійний сигнал «зайнято» або ніхто не відповідає), або ж повідомляється, що «консультації телефоном не надаються» [1].
Актуальною для України є проблема так званого «територіального монополізму». Зокрема більшість послуг для фізичних осіб надаються лише за місцем офіційної реєстрації місця проживання. В умовах України, де ця система реєстрації (а по суті «прописки») фактично є дозвільною, до того ж багато громадян проживають поза місцем реєстрації, такий «монополізм» веде до суттєвих втрат часу та інших ресурсів з боку громадян [2].
До вагомих проблем належить і питання оплати адміністративних послуг. З одного боку, у споживачів бракує інформації про розміри та порядок оплати послуг. Часто їх також змушують сплачувати незрозумілі «благодійні» та інші «добровільні» платежі. З другого боку, незручним є сам порядок оплати, коли для цього потрібно додатково відвідувати банківські установи поза приміщенням органу влади.
Як повідомив голова правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук, громадяни і бізнес найбільше скаржаться на складну процедуру отримання послуг та її тривалість. «Найбільше проблем виникає через те, що офіси держустанов розпорошені, а громадянин змушений виконувати функції кур’єра в комунікації між ними. Наприклад, після народження дитини необхідно послідовно відвідати три різних інстанції (зареєструвати факт народження дитини в РАГСі, зареєструвати її місце проживання в міграційній службі (на практиці – переважно у паспортиста ЖЕКу) і почати процедуру отримання допомоги в соціальній службі. Хоча все це могло робитися в одному місці за одним зверненням» [3]. 
За результатами опитування, серед найбільш негативних моментів називали великі черги 23 % респондентів, відсутність чітких пояснень щодо усіх обставин справи та потрібних документів – 17 %, тяганина з розглядом справи – 17 % [3].
Підсумовуючи, зазначимо, що процеси демократизації суспільних перетворень в Україні визначають пріоритет публічно-сервісної спрямованості діяльності органів виконавчої влади в ході реалізації повноважень, покладених на них чинним законодавством. У цьому контексті Закон України «Про адміністративні послуги» є тією законодавчою основою, на якій має бути побудована система надання адміністративних послуг. 
Отже, запровадження системи управління якістю в галузі надання адміністративних послуг здійснюється з метою оптимізації процедур надання таких послуг. При цьому завдання збільшення чи зменшення кількості адміністративних послуг, які можуть надавати органи виконавчої влади (їхні посадові особи), має вирішуватися в межах проблеми оптимізації системи надання цих адміністративних послуг. 
 
Список використаних джерел:
1. Корупційні ризики надання адміністративних послуг та контрольно-наглядової діяльності в Україні / [І. Коліушко, В. Тимощук, О. Банчук та ін.; І. Бекешкіна]; Центр політико-правових реформ. Фонд «Демократичні ініціативи». – К.: СПД Москаленко О.М., 2009. – 196 с.
2. Про адміністративні послуги: Закон України від 6 верес. 2012 р. № 5203-VI р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 76 (15.10.2012). – Ст. 3067.
3. Роль громадськості у покращенні якості надання адміністративних послуг: матеріали конференції, організованої Центром політико-правових реформ (м. Київ, 19 квітня 2013 р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.org.ua/publichna-administratsiia/2011-07-20-17-42-30/1340-hromadskist-vymahaie-iakisnykh-administratyvnykh-posluh-pidsumky-konferentsii.html. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція