... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №1
Розвиток наукових уявлень щодо категорії державного режиму можна простежити на підставі дисертаційних здобутків теоретико-правового характеру сучасної вітчизняної та зарубіжної юридичної науки.
Найперше зауважимо, що істотний внесок у вивчення окресленої проблеми внесли такі зарубіжні вчені, як: С.А. Киреева, Ю.А. Кудрявцев, М.Г. Тірських, З.К. Сташ, О.В. Боровых, Д.І.Голушков, А.А. Шанін та інші. 
Так, А.А. Шанін наголошує на тому, що необхідно проводити розмежування між політичним і державним режимами. Так як політичний режим характеризує діяльність всієї політичної системи, а не тільки держави, тому він і не може бути включений як елемент до форми держави. Відповідно ж державний режим відображає головний напрям, сукупність методів діяльності державної влади, тому саме, він є одним з елементів форми держави [1].
У свою чергу, М. Тірських у спеціальному дослідженні політичного режиму під останнім розуміє зовнішнє, динамічне, таке, що трансформується, територіально відокремлене вираження політичної системи суспільства, показник певного усталеного (тимчасово підсумкового) політичного стану суспільства і відносин між владою і соціумом, який проявляється як сукупність методів, способів, засобів і інших механізмів здійснення політичної влади, котрий характеризується існуванням певних політичних процесів, набором специфічних політичних інститутів, відносинами влади і суспільства, що склалися, пануючою ідеологією, соціальними взаємовідносинами, економічними складовими, певним видом політичної культури [2, с. 7].
Особливості політичного режиму Росії стали предметом наукових робіт Д.І. Голушкова та З.К. Сташа, в яких авторами з-поміж іншого було обґрунтовано природу політичного режиму, а також специфіку його співвідношення з поняттям державного режиму.
Зокрема, Д.І. Голушков, зосередив увагу на тому, що політичний режим формується у результаті здійснення будь-якої публічної влади, а не тільки державної і універсальною характеристикою політичного режиму є стан прав і свобод людини. Тому під політичним режимом, зазначає науковець, необхідно розуміти особливий стан суспільних відносин, який складається у результаті застосування певних способів здійснення публічної влади і характеризується рівнем розвиненості і гарантованості прав і свобод людини [3, с. 8].
Разом з тим, З.К. Сташ знову наголошує на необхідності та важливості проведення наукового розмежування між поняттями державного та політичного режимів, оскільки політичний режим – це явище одночасно різноспрямоване у відносинах між державою і суспільством, причому за вектором «держава-суспільство» воно характеризується основним напрямом державного режиму і відображає його сутність. Вектор політичного руху «суспільство-держава» демонструє, наскільки державний режим є адекватним стану інших елементів політичної системи, зокрема, і суспільства загалом [4, с. 11].
Проблемам правових форм встановлення функціонування державного режиму присвячена праця О.В. Борових, в якій категорія державного режиму постає перед дослідником у якості функціональної сторони змісту державної влади, що надає їй певну спрямованість. На його думку, весь процес функціонування державної влади (режиму), як правило, здійснюється у певних правових формах (так звані нормативні форми), які створюють певні рамки її здійснення («нормування» державного режиму) [5, с. 7-8].
Певні аспекти з’ясування сутності категорій державного режиму та демократії знайшли своє відображення і у вітчизняній правовій науці. 
Так, однією із перших наукових робіт, яка зачіпає проблеми сегментації публічної влади, є праця В.В. Ладиченка «Теоретико-правові засади поділу влади». Цікавими, зокрема, є погляди автора щодо головних причин слабкої дієвості принципу поділу влади в Україні: це проблеми парламентів у посттоталітарних країнах, до яких належить і Україна, пов’язані з труднощами становлення стабільних партійних систем, нерозвиненістю політичної та правової культури, відсутністю необхідного рівня громадянської злагоди, тобто умов, за яких може реалізовуватись принцип поділу влади; дуалізм виконавчої влади, надмірна бюрократизація, слабкість та недосконалість структури апарату, відсутність професіоналізму кадрів, нераціональність та неефективність методів діяльності [6, с. 21].
У свою чергу, у рамках дисертаційної роботи В.С. Журавський значну увагу приділив причинам та факторам, які так чи інакше визначають тип та характер політичного режиму. Зокрема, на його думку, політичний режим безпосередньо зумовлюється певною легалізованою політичною системою, але за своїм змістом повністю з нею не збігається, а за певних обставин може бути і протилежним їй. Одночасно, вчений здійснив аналіз структури політичної системи в розрізі дослідження її елементів (компонентів), серед яких особливе значення для формування демократичного політичного режиму мають наступні: місцеве самоврядування, інститут виборів, політичні партії та інститут засобів масової інформації (ЗМІ) [7, с. 11].
У контексті дисертаційних робіт на окрему увагу заслуговує дослідження вітчизняного вченого В.В. Сухоноса. Поряд з аналізом особливостей авторитарного режиму автор досить змістовно розкриває сутність категорії державного режиму. Сутність державного режиму насамперед визначається тим, що в державі є пріоритетним – права держави чи права особи, що з переліку прав, закріплених у Загальній декларації прав людини, держава визнає, гарантує або обмежує. Державний режим має декілька вимірів, обумовлених рівнем і якістю соціально-економічного розвитку суспільства, принципу поділу влади, способом формування органів державної влади, кількістю правлячих суб’єктів, статусами партійної системи, політичної опозиції, ЗМІ, армії, поліції, церкви [8, с. 7].
Серед останніх теоретико-правових досліджень, які торкаються окресленої проблематики, необхідно згадати кандидатську дисертацію Т.Б. Дроботової, присвячену аналізу державно-правового режиму в Україні, його змісту, ознак та основних тенденцій розвитку. На основі комплексного дослідження автором обґрунтовано поняття державно-правого режиму як визначеної державою і суспільством системи методів та засобів реалізації управлінських повноважень публічної влади органами державної влади і місцевого самоврядування, які випливають із встановлених на найвищому законодавчому рівні норм та правил, і визначають зміст та специфіку діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування як щодо суспільства в цілому, так і стосовно певних індивідів, їх груп та об’єднань [9, с. 4].
Таким чином, можна констатувати певні здобутки у дослідженні державного режиму як категорії правової науки, що, водночас, не применшує актуальності подальших досліджень окресленого феномену. У цілому, зроблений вище огляд дисертаційних досліджень засвідчує недостатній ступінь наукової розробки проблеми форми державного режиму у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці, а також висвітлення авторами лише окремих аспектів цієї категорії. 
 
Список використаних джерел:
1. Шанин А.А. Политический режим: сущность, содержание и типология (теоретико-правовой аспект): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория права и государства; история права и государства; история политических и правовых учений» /А.А. Шанин. – Волгоград, 1999. – 28 с.
2. Тирских М.Г. Трансформация политических режимов: государственно-правовые аспекты: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М.Г. Тирских. – Челябинск, 2005. – 26 с.
3. Голушков Д.И. Политический режим России: особенности формирование и правового регулирования: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве» / Д.И.Голушков. – Омск, 2006. – 24 с.
4. Сташ З.К. Политический режим современного российского государства: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве» / З.К. Сташ. – Краснодар, 2009. – 26 с.
5. Боровых О.В. Правовые формы установления функционирования государственного режима: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / О.В. Боровых. – М., 2004. – 24 с.
6. Ладиченко В.В. Теоретико-правові засади поділу влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В.В. Ладиченко. –Київ, 1998. – 18 с.
7. Журавський В.С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В.С. Журавський. – Х., 2000. – 26 с.
8. Сухонос В.В. Сутність та функції авторитарного державного режиму в умовах переходу до демократії (теоретико-методологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В.В. Сухонос. – Київ, 2000. – 20 с.
9. Дроботова Т.Б. Державно-правовий режим в Україні: зміст, ознаки і основні тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Т.Б. Дроботова. – К., 2011. – 19 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція