... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №6
Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу і полягає передусім у їхній самостійності, непов’язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. 
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: “Основні принципи незалежності судових органів”, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, “Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів”, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія “Про статус суддів” від 10 липня 1998 року, Рекомендації N(94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. 
Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в положенні частини другої статті 126 Конституції України [1] та ст.6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453 – VI [2], за якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це означає заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо [3]. 
На сьогоднішній день до Верховної Ради України внесено декілька законопроектів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади. Один з них прийнятий Верховною Радою за основу (постанова від 13 січня 2015 р. № 82-VIII ) [4]. Але в жодному з них, так само як і в чинному Законі України “Про судоустрій і статус суддів”, не приділено належної уваги встановленню надійних правових механізмів убезпечення незалежності суддів від можливих внутрішніх загроз втручання у прийняття ними рішень з боку голови суду або їх заступників, тобто осіб які займають в суді адміністративні посади. Не секрет, що вони, використовуючи свої адміністративні повноваження та прогалини в діючому законодавстві у сфері організації правосуддя, мають неконтрольовану можливість зловживати ними у власних інтересах або, виконуючи замовлення можновладців, тиснути на рядових суддів з метою винесення неправосудних рішень. 
Так, згідно явно несправедливої норми закону ( ч.8 ст.15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”), яка дозволяє зборам суддів відповідного суду зменшити навантаження щодо розгляду справ на суддів, які обіймають адміністративні посади в суді, до шістдесяти відсотків порівняно з навантаженням інших суддів, голови судів та їх заступники добиваються від зборів суддів якомога більшого зниження навантаження. На зборах суддів при розгляді цього питання проводиться формально відкрите голосування і більшість суддів побоюється суперечити позиції голови суду. При такому зменшеному навантаженні, судді, які займають адміністративні посади, ризикують втратити належну суддівську кваліфікацію. На нашу думку, головам судів достатньо зменшувати навантаження не більше ніж на 15%, а заступникам не більше ніж на 10%. Відповідну норму закону можна викласти таким чином: “Збори суддів відповідного суду мають право таємним голосуванням зменшити навантаження щодо розгляду справ на суддів, які обіймають адміністративні посади в суді або є членами Ради суддів України, але не більше ніж на п’ятнадцять відсотків порівняно з навантаженням інших суддів для голів судів та не більше як на десять відсотків – для заступників голови суду”. 
Потребують змін норми щодо порядку обрання суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад. Відповідно до ст.20 чинного Закону України “Про судоустрій і статус суддів” строк перебування на адміністративній посаді в суді становить два роки. Суддя, обраний на адміністративну посаду у порядку, визначеному цією статтею, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду. 
На нашу думку, дворічний строк перебування судді на адміністративній посаді в якості голови чи заступника голови суду є занадто довгим строком. Тривалі строки перебування суддів на адміністративних посадах сприятимуть виникненню корупційних зв’язків та відчуття себе «керівниками» над іншими суддями цього суду. Цілком достатньо одного року перебування на адміністративній посаді та ще одного року в разі переобрання повторно (максимум два роки поспіль). Відсутність такої норми весною цього року призвела до того, що в процесі переобрання голів суду з метою очищення судової влади майже всі вони залишилися на своїх адміністративних посадах. Як свідчить практика, судді призначені вперше, переважно бояться голосувати проти голів судів внаслідок побоювань, що потім їх за дзвінком голови суду не призначать на посаду судді безстроково. 
За взірець демократичного розв’язання подібної проблеми можна взяти таку модель, де кожен суддя по-черзі в залежності від строку роботи в даному суді головує один рік, на повторний строк переобиратися закон не дозволяє. Тільки після того, як кожен суддя даного суду проголовує рік, особа набуває право знову працювати головою. Отже, суддя який першим призначався на посаду судді цього суду, головує першим, потім – той, хто призначався в даний суд другим, і так по колу. Відмовитися від головування не можна. Тоді всі судді будуть рівними і не будуть зрощуватися з місцевою владою. 
Наступним кроком має стати виключення з повноважень голови місцевого суду контролю за ефективністю діяльності апарату суду. Як вбачається з практики, втручання голови суду у діяльність апарату суду може призводити до порушення незалежності суддів. Справа в тому, що до апарату суду, в тому числі, входять секретарі судових засідань та помічники суддів, які також перебувають під керівництвом відповідного судді. Помічники та секретарі безпосередньо допомагають судді виконувати повсякденну роботу: підшивають справи, пишуть проекти процесуальних документів, направляють повістки. Відповідальність за строки, якість розгляду справ та за збереження документів несе в першу чергу відповідний суддя. Можлива ситуація, коли голова суду буде тиснути на суддю через секретаря та помічника, щоб отримати певне рішення, наприклад, може позбавити їх премії. А якщо суддя відмовляється прийняти у справі потрібне голові суду рішення, то останній може створити нестерпні умови роботи секретарю і помічнику «неслухняному судді»: знизити розмір премії або наказати керівнику апарату суду оголосити догану секретарю чи помічнику, щоб звільнити їх з посади, а потім замість них взяти “своїх”. 
Крім того, слід детально виписати в законі наступні положення:
1) Не тільки помічники, але й секретарі судових засідань мають прийматися на посаду та звільнятися з посади суддею;
2) Заохочення (подяки, премії) та застосування дисциплінарних стягнень до помічників та секретарів судового засідання має проводитися за поданням суддів, у яких вони безпосередньо працюють, а не керівника апарату (це ліквідує будь-які заходи впливу на суддю та підвищить рівень відповідальності вказаних осіб перед суддею); 
3) Помічники та секретарі повинні підпорядковуватися тільки судді, а не керівнику апарату суду і судді (як це зараз);
4) Керівник апарату повинен керувати тільки працівниками канцелярії суду та архіву, а не помічниками суддів та секретарями судових засідань; 
5) Керівник апарату повинен затверджуватися на посаду загальними зборами суддів відповідного місцевого суду шляхом таємного голосування строком на один рік з правом щороку переобиратися. Тому частину 5 статті 126 Закону, де йдеться про повноваження зборів суддів, необхідно доповнити пунктом 3-1: “приймають рішення про затвердження на посаду та звільнення з посади керівника апарату суду”.
Ні в якому разі не можна погодитися з пропозиціями надати голові суду право оцінювати діяльність суддів шляхом надання на них характеристик, оскільки це призведе до залежності суддів від голови суду і незалежність судді буде поставлена під загрозу. Таким чином, голова суду не повинен надавати характеристики суддям ні під час призначення на посаду судді, ні під час переведення судді до іншого суду.
На нашу думку, прийняття запропонованих змін сприятиме зміцненню незалежності суддів і значно наблизить Україну до стандартів європейських країн, де правосуддя здійснюється дійсно неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.  №30. – Ст. 141
2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 №2453 – VI наступними змінами. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon2.rada.gov.ua/ laws/shaw/2453-17
3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України “Про статус суддів” (справа про незалежність суддів як складову Їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004. – Справа №1-1/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http// zakon2.rada.gov.ua/laws/shaw/v019р710-04
4. Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів.-Верховна Рада України; Постанова від 13.01.2015 № 82-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon2.rada.gov.ua/laws/shaw/82-19 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція