... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №4
Держава гарантує кожному право на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням засобів інформаційно-комунікаційний технологій. У сучасних умовах глибокої інформатизації та активізації глобальних соціальних процесів в усіх регіонах світу спостерігається все більше зростання популярності соціальних мереж. До активної участі в інформаційних процесах через соціальні мережі у дуже стислі строки долучилися широкі маси громадськості, у тому числі політичні діячі. Сьогодні є дуже актуальним використання соціальних мереж як одного з можливих засобів встановлення зв’язків з громадськістю та формування позитивного іміджу політичної влади. Це питання не можна залишати поза увагою, адже даний інструмент може бути використаний і у негативних цілях, з метою дискредитації чи дифамації представників влади чи політичних діячів. Для формування і розвитку громадянського суспільства важливе формування правильного уявлення про державу, право та політику, встановлення та налагодження соціальних відносин між діячами та громадянами. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про багатоаспектність та складність явища інформаційної глобалізації. Розгляд природи, характеру та функцій соціальних мереж, політичного іміджу, визначення їх ролі у формуванні громадянського суспільства певною мірою здійснювався у працях С. Алексєєва, В. Бабкіна, Б. Барбера, Д. Гергена, А. Ковальчука, Д.Моріс, В. Моїсеїва, Б. Потянника, В. Різун, Т. Фісенко, О. Холода, В. Шепеля та ін. 
Зміни, які відбуваються у сучасному суспільстві, зокрема у комунікаційному середовищі, вимагають переосмислення ролі традиційних засобів зв’язку з громадськістю за умови глобалізації. Відтак, метою даної розробки стало з’ясування доцільності та значення використання соціальних мереж для формування громадянського суспільства. 
Соціальні комунікації сьогодні відіграють надзвичайно важливу роль у житті сучасної людини, даючи їй змогу відчути себе частиною світової спільноти. Соціальні мережі – це соціальна структура, що складається з інтерактивних веб-сайтів, які являють собою автоматизоване соціальне середовище, що дає можливість спілкуватися групі користувачів, об’єднаних спільним інтересом, у тому числі політичним. У цих структурах не тільки висвітлюються політичні події, але й за допомогою них здійснюється вплив на формування масової свідомості, смаки споживачів інформації, в тому числі щодо привабливості чи непривабливості певних політичних перспектив країни, політичної влади в цілому або окремих осіб, формування суспільної думки, політичних цінностей, стандартів політичної діяльності і популяризація певних ідей серед населення.
Найпопулярнішими на сьогоднішній день соціальними мережами є «Facebook» (кількість користувачів понад 1,3 млрд. на 2015 р.), «ВКонтакті» (середня кількість відвідувань за місяць дорівнює 293 млн. користувачів), «Однокласники» (кількість активних користувачів 200 млн.), «Twitter» (500 млн. зареєстрованих користувачів).
Можливості «всесвітньої павутини» в політичних цілях були вперше реально використані в Білорусії в агітаційній кампанії кандидатів під час проведення президентських виборів–2010. Не маючи можливості спілкуватися з широкою аудиторією через звичайні ЗМІ, білоруська опозиція вдалася до спілкування зі своїми прихильниками через соціальні мережі Інтернет. 
Розуміючи цінність власної присутності в мережі, на сторінках численних сайтів зареєструвалися суб’єкти вищої політичної влади в Україні. Сторінку Петра Порошенка, до прикладу, станом на 10 грудня 2015 року вподобало 417 490 осіб, причому інформація на цій сторінці завжди актуалізується, доповнюється, обговорюється громадськістю у коментарях.
Через мережу політичні представники виражають свою думку щодо актуальних в Україні питань, коментують останні політичні події та вивчають думку користувачів. З цього приводу український політик та журналіст Юрій Стець зазначає, що соціальна мережа – це не стільки форма спілкування, скільки розуміння того, що відбувається в країні. 
Такі інструменти як соціальні мережі є актуальними, особливо у сьогоднішній час, коли доступ до традиційних медіа цензурований і пробитися на телеекран дуже складно, а «Facebook» і будь-які інші соціальні мережі уможливлюють практично миттєве поширення інформації, і цьому не перешкодить жоден цензор. 
Не є таємницею, що українські медіа зараз піддаються тиску з боку власників. Натомість у мережах усе більш-менш чесно та прозоро, будь-який журналіст чи інша особа може вільно висловити свою точку зору. А також у мережах пропонується багато інформації, якою забезпечують один одного самі ж користувачі. Зокрема, відома роль групи «Інформаційний опір», яка під час окупації Криму та розгубленості державних інформаційних структур узяла на себе інформування користувачів соціальних мереж про ситуацію в зоні конфлікту. 
Важливим моментом також є те, що соціальні мережі слугують засобом волевиявлення, реалізації свободи слова, прояву громадянських прав, що є основою правового суспільства і демократії. 
Привертає увагу спільність деяких функціональних характеристик громадянського суспільства та соціальних мереж. Так, функціонування соціальних мереж сприяє горизонтальній структуризації суспільних відносин, що є однією з передумов формування й розвитку громадянського суспільства. І громадянське суспільство, і соціальні мережі передбачають новий тип взаємодії вільних індивідів у межах добровільних асоціацій для розв’язання суспільних проблем. 
Як ми можемо констатувати сьогодні, соціальні мережі є унікальною платформою для консолідації різних груп суб’єктів на основі спільності їхніх інтересів, при цьому в результаті комунікативної взаємодії виникає масштабний синергетичний ефект. Соціальні мережі сприяють структуризації комунікативного простору, створенню віртуальних співтовариств, які часто на практиці перетворюються на громадські об’єднання. Громадським же інституціям дають можливість поширювати свої ідеї, залучати до своїх лав нових членів і координувати їхні дії. Спостерігається взаємопроникнення повсякденної соціальної реальності і віртуальної. 
Яскравим прикладом виявлення волі громадян в мережі Інтернет є спалах громадянської активності, пов’язаний із Революцією Гідності та війною на Сході України. Він продемонстрував високий рівень самоорганізації та взаємодії громадян, координації дій через соціальні мережі та водночас вторинність ролі офіційно зареєстрованих політичних партій і громадських організацій. За допомогою соціальних мереж люди гуртувалися та спілкувалися з однодумцями, організовували різні акції та мітинги, передавали важливу інформацію.
Євромайдан розпочався із закликів активістів в Інтернеті виходити на протести. Як показують дослідження, саме роль лідерів думок у соціальних мережах, а не партійних функціонерів виявилася визначальною в активізації громадянського спротиву. На початку грудня в соціальних мережах були створені вже сотні сторінок, присвячених Євромайдану, кількість учасників деяких обчислювалася десятками тисяч («ВКонтакті» – 251 група, «Однокласники» – 71, Facebook – 26). Інформація загальнонаціонального значення поширювалася групами «Євромайдан», «Єврореволюція», наданням правової допомоги та пошуком зниклих опікувалася спільнота «Євромайдан SOS», організаційними питаннями – Громадський сектор Євромайдану. Питання зовнішньої політики роз’яснювалися на «Майдані закордонних справ», самооборона Майдану також мала свої спільноти. На сторінках соціальних мереж у даний час волонтери продовжують організовувати збір коштів у ході війни на Сході і надають інформацію про витрачені кошти (письмовими актами та фотозвітами).
Соціальна активність, що охопила всі сфери суспільного життя, показала високий рівень самоорганізації активної частини населення, яка згуртувалася не навколо політиків, а навколо ідей. 
Соціальні мережі дедалі більше стають певною мірою інформаційним віддзеркаленням громадянської активності, оскільки саме цей канал комунікації використовується для поширення ідей, об’єднання однодумців у спільноти (як віртуальні, так і реальні), організації заходів, координації зусиль. Практично всі суспільно значущі процеси, події, явища залишають певний інформаційний відбиток у соціальних мережах.
На початку року в соціальних мережах стартував флешмоб, який мав на меті спонукати Президента підтримувати діалог з українцями. Хештег активно поширювався Інтернетом. Згодом українці роблять повторне звернення до Президента П. Порошенка, Прем’єр-міністра А.Яценюка та голови Національного Банку України В. Гонтаревої щодо стану економіки держави. Були проведені численні акції у соціальних мережах, спрямовані на привернення уваги світової спільноти до подій в Україні, пояснення позиції органів влади, ставлення українців до актуальних суспільних процесів.
Отже, взаємодія урядовців з громадянами в соціальних мережах відкриває додаткові шляхи до побудови ефективних комунікативних каналів між суспільством і владою. Зокрема, до них можна віднести утворення співтовариств, груп, сторінок в соціальних мережах, де державні структури контактують із громадянами; створення блогів, де представлені та обговорюються державні послуги; залучення суспільства до роботи з поліпшення законодавства – доступ громадян у режимі онлайн до інформації державного сектору, чинних законів і тих, що розробляються; пряма звітність чиновників перед громадянами; оперативне обговорення і розв’язання в режимі он-лайн проблем, що виникають у країні і окремих областях. З огляду на ці аспекти, в умовах сучасності, соціальні мережі є ефективним засобом формування громадянського суспільства. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція