... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Науці конституційного права відомі два значення терміну “конституція”: конституція юридична та конституція фактична. Якщо юридичну конституцію характеризує предметна (змістова) ознака, то фактична конституція – показник реальності здійснення системи правових норм, які складають зміст конституції (тобто юридичну конституцію). Розходження юридичної та фактичної конституції є свідченням фіктивності норм конституції. Серед найбільш очевидних ознак перетворення Конституції у фіктивний документ слід назвати незадовільний рівень дотримання та захисту прав і свобод людини, хаотичні спроби пристосувати конституційні положення до соціально політичних та юридичних параметрів суспільства, спроби виправдання конституційних змін політичною доцільністю, які є, зокрема, наслідками гострих політичних конфліктів у країні. Ефективність реалізації Конституції обумовлюється наявністю дієвого конституційно-правового механізму охорони та захисту Конституції як системи засобів (заходів) правового характеру, спрямованих на забезпечення та збереження відносної стабільності конституції, а також своєчасного та ефективного запобігання і усунення порушень Основного Закону.
Термін “правова охорона Конституції” не є нормативно визначеним. У спеціальній юридичній літературі відсутні єдині підходи до визначення даного поняття: від вузького розуміння – як сукупності засобів, гарантій щодо забезпечення юридичної дії конституції до широкого розуміння (у значенні охорони Конституції) – як сукупності не лише юридичних, але і соціальних, політичних, економічних, освітньо-виховних заходів щодо забезпечення реалізації конституції та запобігання її порушень [1, c. 201-203; 2, с. 50 - 51]. Спільним для всіх визначень є розуміння, що Конституція не є самозабезпечувальним явищем, тому для гарантування її дії та убезпечення її від можливих порушень має ефективно функціонувати правовий механізм охорони Конституції. Окремі вчені розглядають дію Конституції і убезпечення її від можливих порушень як різні за своєю природою та змістом юридичні явища, що призвело до спроб розмежувати поняття “правовий захист Конституції” та “правова охорона Конституції”. Так, російська вчена Н.М. Колосова під терміном «охорона конституції» розуміє комплекс заходів щодо усунення перешкод в реалізації Конституції і запобігання конституційних правопорушень, а під терміном «захист конституції» – усунення конкретних порушень конституційних норм [3, с. 74]. Згідно такого підходу охорона Конституції має бути спрямована на майбутнє, на попередження конституційних правопорушень, у той час як захист Конституції починається лише при вчиненні конституційного делікту. У конституційних пропозиціях Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України (далі - Лабораторія) за 2014-2015 рр. також акцентується увага на принципово різному смисловому значенні термінів “охорона” і “захист”, про що свідчить вжиття цих термінів у контексті однієї статті, зокрема у пропозиціях з оптимізації положень ст. 8 Конституції України [4, c. 89]. Лабораторією була запропонована наступна редакція, зокрема ч. 1 ст. 8 Конституції України: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують ефективну реалізацію, охорону та захист (вид. – авт.) закріплених у Конституції основоположних прав і свобод”.
На думку вченого А.О. Селіванова, захист як форма активного впливу конституційних норм, коли їх застосовують у нормоконтролі, пред’являючи вимогу до усунення відхилення в нормотворчості, має такі цілеспрямування: відновлення стану справ, який існував до порушення права, визнання оскаржуваного акта або дій владного суб’єкта неконституційними, припинення або зміна правовідносин, незастосування судом, іншим суб’єктом державно-правових відносин акта, який суперечить конституції і визнаний неконституційним… [5, с. 98].
Є наукові роботи, в яких терміни “правова охорона Конституції” та “правовий захист Конституції” вживаються як тотожні [6, с. 9, 11].
При спробах формулювання та універсалізації визначення правової охорони конституції слід виходити з того, що необхідною умовою захисту є порушення конституційного права.
Про збагачення конституційно-правової доктрини у питанні розуміння сутності та змісту поняття “правова охорона Конституції” свідчить використання даної термінології в окремій думці судді Конституційного Суду України. Зокрема в окремій думці судді М.І. Мельника стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади вимогам статей 157 і 158 Конституції України № 2-в/2015 від 30.07.2015 вживаються терміни «правова охорона Конституції» і «система правової охорони Конституції». По-перше, правову охорону Конституції суддя М.І. Мельник розглядає як фундаментальну гарантію прав і свобод громадян України. По-друге, зазначаючи про недостатню обґрунтованість пропонованої законопроектом № 2217а редакції статті 144 Конституції України в частині надання префекту права зупиняти дію акта органів місцевого самоврядування з мотивів його невідповідності Конституції та законам України з одночасним зверненням до суду, суддя М.І. Мельник вживає термін «система правової охорони Конституції»: «… право префекта зупиняти дію акта місцевого самоврядування з мотивів його невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до суду загальної юрисдикції (який, судячи з усього, має здійснити перевірку відповідності цього акта нормам Основного Закону України) за наявності виключного права глави держави звертатися до Конституційного Суду України з того самого приводу, створює загрозу для системи правової охорони Конституції України (вид. – авт.), уможливлює порушення виключної юрисдикції Конституційного Суду України, що може мати наслідком обмеження певних конституційних прав громадян» [7].
Актуальними залишаються пропозиції вчених щодо розкриття змісту поняття “правова охорона Конституції” у нерозривному зв’язку з категорією “національна безпека”. Так, вчений А. Єзеров, співставляючи поняття “конституційна безпека” і “правова охорона Конституції”, зазначає, що правова охорона націлена лише на захист юридичної Конституції (тексту), а конституційна безпека передбачає захист закріплених у Конституції базових цінностей, конституційних інститутів, самого конституційного ладу [8, с. 14-16]. Отже, вчений розуміє правову охорону конституції як засіб забезпечення конституційної безпеки.
Беззаперечним залишається той факт, що ефективна реалізація Конституції неможлива без належних гарантій як охорони, так і захисту Конституції. Оскільки Конституція є особливим об’єктом охорони з боку суспільства та держави, доцільно виводити поняття конституційно-правового механізму охорони і захисту Конституції, враховуючи, що охорона і захист – це відмінні правові явища. Це завдання неможливо реалізувати без належних наукових пошуків з питань елементного складу даного конституційно-правового механізму.
 
Список використаних джерел:
1. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів / П.Б. Стецюк. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.
2. Лунь З.І. Правова охорона Конституції України: дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / З.І.Лунь. – Л., 2003. – 192 с.
3. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в РФ: ответственность органов государственной власти и синіх субїектов права за нарушение конституционного законодательства РФ / Н.М. Колосова; Ин-т законод-ва и сравнит. правовед. при правительстве РФ. – Москва: Городец, 2000. – 191 с.
4. Рабінович П.М. До модернізації конституційно-правового статусу людини і громадянина (львівські пропозиції) / П.М. Рабінович // Український часопис міжнародного права. – Спецвипуск. – 2015. – С. 86-125.
5. Селіванов А.О. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні: актуальні питання сучасного розвитку конституційного правосуддя / А.О. Селіванов, А.А. Стрижак. – К.: Логос, 2010. – 276 с.
6. Придачук О.А. Український народ як суб’єкт правового захисту Конституції України: автореф. дис. к.ю.н. / О.А. Придачук. – Ужгород, 2015. – 17 с.
7. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання Висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади вимогам статей 157 і 158 Конституції України № 2-в/2015 від 30.07.2015 // Офіційний сайт Конституційного Суду України: www.ccu.gov.ua.
8. Езеров А. Понятие конституционной безопасности / А. Езеров // Юридичний вісник. – 2011. – № 1. – С. 14-23. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція