... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №2
Важливе значення допоміжних органів при вищих органах державної влади обумовлює необхідність ґрунтовного вивчення їх правового статусу, виконуваних ними функцій, завдань, порядку організації та функціонування та ін. Зважаючи, що ці органи, не приймаючи самостійних державно-владних рішень, займаються підготовкою, втіленням в життя і спостереженням за виконанням рішень, пов’язаних з впливом на суспільні відносини, в тому числі, які входять в предмет конституційного права. Таким чином, допоміжні органи вступають в конституційно-правові відносини і як один з державних органів, і як один з учасників прийняття і супроводу основоположних державних рішень. У зв’язку з цим, допоміжні органи при вищих органах державної влади можна віднести до суб’єктів владних повноважень та учасників конституційних правовідносин.
Розглянемо суб’єкти владних повноважень, що являються допоміжними органів при главі держави та парламенті. 
Стан дослідження проблеми суб’єктів владних повноважень у конституційному праві є вкрай малим та потребує більш глибшого та змістовного вивчення питання в цій сфері.
Отже, ряд науковців розглядають допоміжні органи при главі держави як необхідну та важливу складову організаційного забезпечення Президента. Інша група вчених досліджувала окремі види допоміжних органів при главі держави, пропонуючи при цьому, різні підстави їх класифікації.
Формально всі допоміжні органи при Президентові Україні мають однаковий правовий статус, проте на практиці їх повноваження і місце у відповідній системі органів істотно розрізняється.
Так, за предметом відання консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби при Президентові України можна розділити на органи загальної і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції – це допоміжні державні органи, які покликані забезпечувати реалізацію всіх основних повноважень Президента України, координувати його роботу. До цих органів можна віднести Адміністрацію Президента України та Державне управління справами. Органи із спеціальною компетенцією – це органи, призначені для забезпечення окремих напрямів діяльності глави держави.
У свою чергу у структурі допоміжних державних органів, утворених при главі держави, пропонує виділяти три основні групи: органи, що покликані забезпечувати персональний статус глави держави, органи, що координують діяльність інших державних структур, та органи, які репрезентують главу держави ззовні [1, с. 87].
Я.О. Берназюк справедливо відмітив, що система допоміжних органів Президента України характеризується своєю багатоманітністю. Серед цих органів науковець виділив постійно діючі допоміжні органи, які мають статус органів державної влади та в штаті яких працюють виключно державні службовці (наприклад, Адміністрація Президента України, Державне управління справами), державні установи із статусом допоміжного органу, в яких можуть працювати державні службовці (наприклад Національний інститут стратегічних досліджень, Національна академія державного управління при Президентові України), допоміжні органи, які діють на громадських засадах, але мають постійно діючі секретаріати, працівники яких віднесені до категорій посад державних службовців (наприклад, Комітет з економічних реформ та Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка), консультативно-дорадчі органи, члени яких здійснюють свою діяльність виключно на громадських засадах (наприклад, Національний антикорупційний комітет) [2, с. 332]. 
Крім допоміжних органів при Президентові України діють також два самостійних органи, статус яких визначається Конституцією України: Рада національної безпеки і оборони України та Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.
Що стосується досліджень пов’язаних з допоміжними органами парламенту, то слід констатувати, що українські науковці не достатньо уваги приділяли вивченню цього питання. Більш актуальними до сьогодні були дослідження проблем статусу парламенту та уряду як самостійних органів державної влади, їх місця в системі поділу влади, становлення і розвитку парламентаризму, побудови та функціонування уряду тощо. 
Основним допоміжним органом Українського Парламенту є Апарат Верховної Ради України. Відповідно до Положення про Апарат Верховної Ради України, затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769 [3], Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
Можна по-різному підходити до визначення поняття і правового статусу Апарату Верховної Ради України, зокрема, М.В. Развадовська у своєму досліджені вказує, що Апарат Верховної Ради України є парламентською системою, в межах якої організується державна служба як інструмент парламенту для фахового забезпечення законодавчого процесу, з одного боку, і якісного відтворення демократичної сутності держави, з іншого [4, с. 11].
Зарубіжний вчений О.М. Осавелюк під допоміжним апаратом парламенту розуміє організацію системи державних службовців, які надають наукову, організаційну, координаційну та іншу допомогу парламенту в цілому, його палатам, комітетам (комісія) і парламентарям [5, с. 210]. 
Інші науковці досліджували роль апарату всіх вищих органів державної влади, але в окремій державі. Це дає тільки загальне уявлення про функції і правовий статус допоміжного апарату як про інститут, створений в сучасній державі для забезпечення діяльності вищих органів державної влади.
Зокрема, А.З Георгіца, досліджуючи питання сучасного парламентаризму, торкається також аналізу парламентської інфраструктури (внутрішній апарат, органи, установи і посадові особи при палатах (парламенті). Саме названі складові чинники, на думку науковця, у сукупності забезпечують функціонування палат (парламенту) [6, с. 336]. 
М.В. Развадовська розглядала внутрішньоуправлінську діяльність Верховної Ради України. Науковець зазначає, що Апарат Верховної Ради України є тією парламентською системою, в межах якої організується державна служба як інструмент парламенту для фахового забезпечення законодавчого процесу, з одного боку, і якісного відтворення демократичної сутності держави, з іншого [4, с. 12]. 
Організаційне забезпечення діяльності Голови Верховної Ради України стало предметом дослідження Дисертації В.І. Розвадовського [7, с. 19-21], який дійшов до висновку, що Глава Верховної Ради України виконує ряд важливих функцій, пов’язаних із реалізацією взаємодії парламенту з іншими гілками влади, в тому числі за участю допоміжних органів при вищих органах державної влади.
М.М. Пригон в своєму дисертаційному дослідженні вивчав органи палат парламенту, які запропонував класифікувати за двома критеріями: одноосібні та колегіальні, а також постійно функціонуючі та тимчасові. Значення цих органів, на думку науковця, полягає у виконанні всього обсягу організаційної, підготовчої роботи, необхідної для діяльності парламенту. Від того, на скільки успішно допоміжні органи впораються з такою роботою, залежить ефективність та якість діяльності парламенту [8, с. 17]. 
В.Д. Горобець в контексті вирішення наукової проблеми конституційно-правового статус парламенту Російської Федерації, розглядав діяльність допоміжних органів парламенту, які виходячи із його складної та багатогранної діяльність, здійснюють систематичне, належне та ефективне забезпечення їх відповідними правовими матеріалами, різноманітною економічною, статистичною та іншою інформацією, а також організаційне, матеріально-фінансове, технічне та інше забезпечення їх діяльності не тільки в головній сфері – законодавчій, але і в інших галузях його різнопланової діяльності [9, с. 29].
Отже, стан наукового дослідження проблеми владних суб’єктів, і зокрема, допоміжних органів при вищих органах державної влади, характеризується неповнотою, фрагментарністю та безсистемністю: відсутні комплексні наукові роботи, присвячені даній проблематиці, не виробленого єдиного понятійного апарату в цій сфері, не розкрито окремі аспекти проблематики організації та діяльності допоміжних органів при вищих органах державної влади тощо. У зв’язку з цим, виникає необхідність у проведенні ґрунтовного та всебічного дослідження всіх аспектів конституційно-правового статусу допоміжних органів при вищих органах державної влади, визначенні їх поняття, видів, повноважень цих органів, а також розробці напрямків удосконалення правового регулювання діяльності цих органів.
 
Список використаних джерел:
1. Осавелюк А.М. Вспомогательные государственные органы зарубежных стран: конституционно-правовой аспект / А.М. Осавелюк. – М.: Юристъ, 1998. – 189 с.
2. Берназюк Я.О. Конституційні основи правотворчості Президента України: [монографія] / Я.О. Берназюк. – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. – 512 с.
3. Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
4. Развадовська М.В. Внутрішньоуправлінська діяльність Верховної Ради України (організаційно-правові засади): автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / М.В. Развадовська; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 23 с.
5. Осавелюк А.М. Вспомогательный аппарат высших органов государственной власти в механизме государства: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. / А.М.Осавелюк. – М., 2005.– 386 с.
6. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики: дис. … док-ра юрид. наук: 12.00.02 / А.З. Георгіца. – Чернівці, 1999. – 444 с.
7. Розвадовський В.І. Правовий статус Голови Верховної Ради України: проблеми правового регулювання: автореф. канд. юр. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / В.І. Розвадовський. – К., 2010. – 21 с.
8. Пригон М.Н. Конституционно-правовой статус парламента России: теория, практика, перспективы: автореф. дис. канд. юр. наук: спец. 12.00.02 «Конституционное право» / М.Н.Пригон. – СПб., 2004. – 30 с.
9. Горобец В.Д. Конституционно-правовой статус парламента Российской Федерации: автореф. дис. док-ра юр. наук: 12.00.02 / В.Д. Горобец. – М., 2000. – 39 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція