... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.12.2015 - Секція №5
Новий КПК змінив ситуацію докорінно. Ті дії, які раніше називались оперативно-розшуковими, нині називаються негласними слідчими (розшуковими), однак і Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” не позбавив оперативні підрозділи на проведення оперативно-розшукових заходів.
Водночас якщо проаналізувати негласні слідчі (розшукові) дії передбачені ст. ст. 260-264, 267-275 КПК України, а також оперативно-розшукові заходи які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, пунктами: 2, 7-12, 14, 17, отже зазначені дії і заходи є тотожними, хоча й мають різну назву.
Як свідчить аналіз практики, та законодавства що є деякі проблемні питання, які впливають на ефективність ОРД та потребують врегулювання на законодавчому рівні.
Зокрема, структура і зміст деяких положень статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” не відповідають завданням та специфіці оперативно-розшукової діяльності, об’єкту цієї діяльності, що відрізняє оперативно-розшукову діяльність від аналогічного виду негласних слідчих (розшукових) дій і згубно впливає на діяльність підрозділів які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Отже, переважна більшість оперативно-розшукових заходів визначених частиною першою статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” прирівнюється до негласних слідчих (розшукових) дій визначених статтями 260-264, 267-271 КПК України, дозвіл на проведення яких надається судом на підставі клопотання слідчого або прокурора.
Вказане обмежує оперативний підрозділ у праві самостійно звертатися з клопотанням до слідчого судді щодо проведення оперативно-розшукових заходів у рамках оперативно-розшукової справи, а також відмови суду надавати зазначений дозвіл. 
Це обґрунтовується тим, що законодавство України не містить чіткого розмежування між оперативно-розшуковими заходами та негласними слідчими (розшуковими) заходами.
Суперечливим є не тільки зазначене, а той факт, що у самому Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” взагалі відсутні поняття оперативно-розшукових заходів, їх класифікація. Натомість визначає порядок їх проведення, відносячи до них негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені в КПК України.
При цьому, порядок проведення переважної більшості оперативно-розшукових заходів здійснюються у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (частина перша статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” пунктів 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 17 ), тобто за участі працівників слідчого підрозділу, а за його відсутності – на підставі відповідного доручення слідчого.
Вказане суперечить вимогам частини 2 статті 7 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, оскільки орган досудового розслідування може отримати зібрані матеріали, які містять ознаки злочину виявлені оперативним підрозділом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння осіб і груп для початку кримінального провадження та подальшого здійснення досудового розслідування.
Підсумовуючи сказане слід зазначити про необхідність усунення розбіжностей між Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” КПК України і відомчими наказами та інструкціями у визначені оперативно-розшукові заходів та негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема:
– потребує нового визначення поняття “оперативно-розшукова діяльність”, яке повинно більш чітко розкривати її характер (пошуковий, розвідувальний та контррозвідувальний), форми реалізації (гласну і негласну), а також за змістом включати не тільки проведення оперативно-розшукових заходів, але й негласних слідчих (розшукових)дій і роботу з негласним апаратом, тощо; 
– оперативно-розшукову діяльність доцільно розділити на декілька стадій, зокрема, стадію пошуку первинної оперативно-розшукової інформації, її перевірки, а також провадження в оперативно-розшукових справах та негласних слідчих (розшукових) дій;
Потребує доповнення:
– ст 6. у якій зазначити що Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є: наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, які готують вчинення злочину або можуть бути причетними до вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, ознаки та склад якого неможливо встановити іншим шляхом. Так як фактично вся інформація, яка надходить до оперативних підрозділів органів внутрішніх справ стосується осіб, які вже вчинили кримінальне діяння. Така інформація потребує перевірки за допомогою гласних та негласних заходів, у тому числі оперативно-розшукових, із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Перевірка такої інформації може проводитися лише в межах оперативно-розшукових справ, оскільки проведення певної категорії заходів потребує процедури отримання відповідних дозволів і погоджень.
Направлення же неперевіреної інформації або інформації з неповними даними щодо конкретного кримінального правопорушення або особи, яка його вчинила до органів досудового розслідування призведе до негативних наслідків (збій у статистичних відомостях, збільшення неправдивих повідомлень та незаконно вжитих запобіжних заходів). 
– ст. 7 у якій передбачити що Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані: у межах своїх повноважень, відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вжити необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, отримання інформації про осіб, причетних до вчинення злочинів, викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень. Запропонована редакція пункту 1 частини 1 статті сьомої закріпить обов’язок вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів для отримання інформації, яка дозволить притягнути до відповідальності та затримати причетних до вчинення злочину осіб.
– також необхідно на законодавчому рівні усунути існуючу правову колізію, через яку сьогодні неможливо чітко розмежувати права оперативних підрозділів та оперативно-розшукові заходи і негласні слідчі (розшукові) дії, які вони можуть застосовувати, для цього необхідно: а) дати поняття оперативно-розшукових заходів; б) провести їх класифікація на ті, які можуть застосовуватися до і після заведення оперативно-розшукових справ; в)надати оперативним підрозділам право звертатися до суду із клопотанням про проведення оперативно-розшукових заходів у межах оперативно-розшукових справ.
  Отже, необхідно чітко розмежувати оперативно-розшукові заходи з негласними слідчими (розшуковими) діями, передбаченими в пунктах 7-12 статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.
Крім того, доцільно в Законі закріпити виключний перелік оперативно-розшукових заходів та порядок їх проведення за ініціативою оперативного підрозділу, а не відсилання на порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які здійснюються виключно в кримінальному провадженні. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція