... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №5
Кримінальний кодекс України (далі – КК) дає визначення вини (ст. 23 КК), а також визначає її форми (умисл та необережність) в ст.ст. 24, 25 КК. Разом з тим, слід погодитися з думкою Р.В. Вереші, що особливості змісту відповідних формулювань, що вжиті в статтях 23-25 КК, не дають змоги однозначно визначити форму вини у тих кримінально-правових ситуаціях, в яких має місце поєднання кількох різних за характером ставлень (як умисного, так і необережного) до фактичних обставин, передбачених у межах одного юридичного складу злочину [1, с. 7]. Теорія кримінального права містить неоднозначні терміни, що використовуються одними науковцями як синонімічні або співвідносяться як родове й видові поняття – це правові категорії «змішана вина», «подвійна», «складна» й «комбінована форми вини» [2], або трактуються іншими науковцями, як різні правові категорії. Так найбільш поширена думка, що доцільно дану категорію назвати «змішана форма вини». Спираючись на поширену в науковій літературі позицію стосовно існування «змішаної» форми вини саме у складах, де законодавець прямо вказує на прямі та похідні (безпосередні та віддалені) наслідки, вчені стверджують, що, оскільки певні злочини мають основний та додатковий безпосередні об’єкти і, відповідно, їх склади включають два види наслідків – прямі та похідні, то окреме психічне ставлення до цих наслідків може бути неоднорідним [3, с. 24]. На підставі викладеного, С.А. Кузьмін, вважає за доцільне доповнити кримінальний закон нормою ст. 26-1 (Відповідальність за злочини зі змішаними формами вини) [4].
Інші науковці заперечують твердження про доцільність «одноособового» існування терміну «змішана форма вини». Деякі автори дану фому вини називають «подвійною» [5, с.138]. Але на думку Я. Брайніна, Н. Король, ця термінологія є невірною, так як термін «подвійна» форма вини створює враження подвійної відповідальності за вчинений злочин щодо діяння і щодо наслідку, а «змішана вина» це прирогатива цивільного права, коли в заподіянні шкоди винні обидві сторони певних правовідносин [6]. Крім того, більшість теоретиків взагалі відкидають можливість застосування у кримінальному праві концепції «змішаної» форми вини …, висувають такі основні аргументи. По-перше, визнання «змішаної» форми вини означало б розрив єдиного психічного процесу, що становить зміст певної форми вини, на дві частини; і тому неправильно говорити про умисел щодо діяння та необережність щодо наслідків, оскільки умисел та необережність як самостійні форми вини характеризують злочин у цілому. Таким чином, робиться висновок про недоречність оцінки змісту психічного ставлення особи з точки зору окремого його встановлення щодо діяння та щодо наслідків із самостійним кримінально-правовим значенням кожної із зазначених частин. По-друге, заперечуючи прихильникам концепції «змішаної» форми вини, які стверджують, що порушення у таких злочинах може бути як умисним (свідомим), так і необережним (де повинно бути відсутнє усвідомлення), зазначається, що не можна ототожнювати вчинення діяння при усвідомленні його суспільної небезпечності тільки з умисним його вчиненням [7]. Г.А. Кригер вважає, що форми вини при наявності прямих та похідних більш тяжких наслідків не змішуються, а встановлюються самостійно. Тому не може бути і мови про «змішану» форму вини. Наявність причинного зв’язку між діянням, прямим і похідним наслідками дає підставу розглядати вчинене як один злочин з ускладненою об’єктивною та суб’єктивною сторонами. Таку ситуацію, характеризуючи суб’єктивну сторону, слід називати складною або, можливо, подвійною виною (а не формою вини), коли похідний наслідок, що спричиняється з необережності, інкримінується як кваліфікуюча або обтяжуюча відповідальність обставина [8]. Дана позиція підтримується й іншими науковцями, які зазначають, що категорія «складна форма вини» є найбільш вдалим саме тому, що її зміст підкреслює саме складнощі встановлення психічного ставлення винного до злочину в цілому [2].
 
Список використаних джерел:
1. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Р.В. Вереша; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – С. 7.
2. Шевченко Є.В. До питання змісту і співвідношення понять «змішана», «подвійна» і «складна форма вини» в кримінальному праві / Є.В. Шевченко // Проблеми законності. – 2011. – Вип.115. – С. 104-113.
3. Борисов В.І. Основні проблеми охорони безпеки виробництва в кримінальному законодавстві України: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.І. Борисов. – Харків, 1993. – С. 24.
4. Кузьмін С.А. До питання про кримінально-правову вину в контексті удосконалення законодавства щодо відповідальності за злочини, вчинені у співучасті / С.А. Кузьмін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2011. – №24. – С.192-198.
5. Советское уголовное право. Часть общая: Учебник / М.А. Гельфер, П.И. Гришаев, Б.В.Здравомыслов, С.Г. Келина, и др. – М.: Юрид. лит., 1964. – 431 c.
6. Брайнін Я. Складна форма вини в радянському кримінальному праві / Я. Брайнін, Н.Король // Радянське право. – 1976. – № 2 – С. 87-91.
7. Бахуринська О.О. Особливості змісту вини у злочинах проти безпеки виробництва / О.О. Бахуринська // Вісник Вищої ради юстиції – №2(10). – 2012. – С. 87-98.
8. Кригер Г.А. Определение формы вины / Г.А. Кригер // Советская юстиция. – 1979. – №20. – С. 4-6. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція