... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №4
Досягнута у ході переговорів між Україною та ЄС домовленість щодо Угоди про асоціацію [1] передбачає адаптацію законодавства України до великої частини acquis communautaire. Екологічна частина Угоди містить велику кількість нормативно-правових актів, які повинні бути впровадженими в Україні, зокрема, Директива «Про промислові викиди (про інтегроване запобігання забрудненню та контроль)» [2]. 
Директива ЄС про промислові викиди є рамковим документом, який встановлює цілі для держав-членів ЄС, а кожна держава має право самостійно вирішувати питання про те, які механізми слід використовувати для досягнення поставлених цілей. 
Сучасне екологічне законодавство України в сфері дозвільної діяльності ґрунтується на засадах пооб’єктового підходу. Недоліками такої системи є: по-перше, те що за такої системи суб’єкт господарської діяльності має отримати цілу низку екологічних дозволів від різних органів влади, діяльність яких не завжди належним чином скоординована, що зумовлює обтяжливість процедури видачі дозволу для суб’єктів господарської діяльності; по-друге, забруднюючі речовини можуть переходити з одного об'єкту навколишнього природного середовища до іншого.
У межах ЄС система інтегрованого екологічного дозволу спрямована на великі та комплексні установки, що мають суттєвий потенціал для спричинення забруднення (Додаток І до Директиви). При цьому Директива про промислові викиди не визначає вимоги використання «наявних найкращих технологій» для різних видів установок та не містить положення щодо рівня гранично допустимих викидів забруднюючих речовин чи іншої інформації щодо методики встановлення умов дозволу для різних типів установок, таким чином надаючи можливість державам-членам встановлювати вимоги для певних категорій установок у межах загальних обов’язкових для виконання правил. Тож впровадження інтегрованої дозвільної системи передбачає проведення детального вивчення нових або існуючих установок, діяльність яких передбачає отримання дозволу, усіх аспектів їх екологічного впливу, а також можливостей для вдосконалення.
Положення Директиви про промислові викиди не визначають дозвільних органів (держави-члени можуть визначити будь-який компетентний орган для виконання цього завдання), але у Директиві містяться певні положення щодо повноважень дозвільного органу. По-перше, компетентний орган повинен бути здатним здійснювати обробку та приймати рішення за заявами про отримання дозволів. По-друге, держави-члени забезпечують належну координацію роботи усіх органів влади, що залучаються до процесу видачі документів дозвільного характеру. У деяких випадках від дозвільних органів може вимагатися здійснення консультування в інших органів влади, компетентних в екологічних питаннях. Хоча Директива про промислові викиди не містить безпосередніх положень, що вимагають від дозвільних органів проводити консультації з іншими органами влади, однак, загальні положення про необхідність забезпечення відповідного рівня компетенції з боку дозвільних органів та координації різних видів дозвільних процедур можна тлумачити як юридичну вимогу проводити консультації з відповідними органами влади. Така юридична вимога певним чином пов'язується із загальним обов'язком дозвільного органу вживати всіх необхідних заходів з метою отримання достатньої інформації для ухвалення об’єктивного та повного рішення про надання дозволу. Заява на отримання інтегрованого дозволу включає велику кількість питань, розгляд та належне опрацювання яких для одного органу влади досить часто є складним. Тому проведення консультацій із іншим експертним органом дозволить ухвалити обґрунтованіше рішення, при цьому відповідальність за таке рішення, певною мірою, буде розділена з органом, з яким проводилася консультація. У будь-якому разі коментарі іншого органу можуть вплинути на зміст дозволу. Питання про те, з якими органами необхідно проводити консультації має вирішуватися дозвільним органом в залежності від особливостей отриманої заяви. 
Таким чином, орган влади має розуміти усі аспекти впливу діяльності, передбаченої Додатком І до Директиви про промислові викиди, на навколишнє середовище. Більше того, вони мають володіти інформацією щодо наявних технологій, які дозволяють уникнути або скоротити зазначений вплив, а також розуміти фінансові наслідки використання зазначених технологій. 
Інституційне забезпечення імплементації цих норм у законодавство України потребує, насамперед, інтеграції дозвільної діяльності шляхом ефективної координації функцій дозвільних органів. Система «єдиного вікна», яка діє на підставі Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» [3], не дозволяє забезпечити координацію, якої вимагає Директива. Також відсутні положення законодавства, які вимагають від дозвільних органів враховувати інші викиди (скиди) та вплив на навколишнє середовище під час видачі дозволів. 
 
Список використаних джерел:
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Міжнародний документ від 27 червня 2014 р. // ОВУ. – 2014. – № 75. – Ст. 2125.
2. Про промислові викиди (про інтегроване запобігання забрудненню та контроль): Директива 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 р. // Офіційний вісник ЄС. – 2010. – № L 334. – С.17-119.
3. Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. // ВВР України. – 2005. – № 48. – Ст.483. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція