... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №1
Однією з основних форм взаємодії держави і суспільства є його політична система, яка несе в собі функцію визначення мети, завдань, шляхів розвитку суспільства, розробку і здійснення конкретних програм його діяльності. Саме до завдань політичної системи суспільства належить визначення соціального змісту влади, її носіїв; гармонізація, узгодження інтересів державних утворень, соціальних спільнот та індивідів; формування політичної свідомості та правової культури громадян.
Під політичною системою суспільства прийнято розуміти сукупність державних і недержавних інститутів, які здійснюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому. Вона визначає інститути, організації, через які реалізується влада в суспільстві й регулюються політичні відносини [1, с. 632-633].
Політична система суспільства складається з декількох взаємодіючих підсистем. В юридичній літературі немає єдиного підходу до визначення кількості цих структурно-функціональних елементів. Найбільш конструктивним вважаємо підхід (М.Х. Фарукшин, М.М.Марченко, Н.М. Оніщенко, О.Ф. Скакун), при якому визнається, що політична система складається з наступних підсистем: регулятивної (нормативної), інституціональної (організаційної), функціональної, комунікативної та ідеологічної [2, 3].
Аналізуючи регулятивну (нормативну) підсистему політичної системи суспільства постає питання визначення її соціально-нормативної основи. Серед зарубіжних та вітчизняних дослідників немає єдності поглядів щодо питання місця, ролі та змісту нормативної основи політичної системи суспільства. Можна виділити три різні підходи науковців, щодо визначення тих елементів, які складають соціально-нормативну основу досліджуваного явища: 1) право, норми суспільних організації, норми державного та суспільного життя; 2) норми права, корпоративні норми, політичні традиції та звичаї, норми моралі та політичної етики; 3) політичні та правові принципи і норми, політичні традиції, еталони політичної поведінки та типові реакції на політичні події. Зазначимо, що спільним серед усіх підходів є віднесення соціальних норм до соціально-нормативної основи. Однак відкритим залишається питання наукового обґрунтування меж розгляду соціальних норм в якості елементів такої основи, оскільки не всі правові норми входять в дану основу, деякі лише продукуються при здійсненні владних велінь [4, с. 161].
Необхідно погодитись, що існує ціла група соціальних принципів та норм, прямо не пов’язаних з політичною системою суспільства (норми екологічного, сімейного права, норми моралі, звичаї, традиції), які регулюють відносини неполітичного характеру. При цьому, недопустимо застосовувати механічний підхід і виключати зазначені групи по галузевому принципу. Тут в якості уточнення складу нормативних основ політичної системи суспільства доречним є принцип пріоритету публічного права і функціональна затребуваність соціальних норм політичною системою.
Таким чином, до соціально-нормативних основ політичної системи суспільства необхідно віднести:
1. Правові принципи і норми політичного характеру, які визначають не лише взаємодію між структурними елементами механізму держави, а і його зв’язки з іншими компонентами політичної системи. Правову основу політичної системи складає Конституція, оскільки жоден нормативно-правовий акт не може їй суперечити. Сучасні конституції європейських країн містять детально розроблені гарантії прав і свобод людини і громадянина, національної та релігійної рівності, політичної та ідеологічної багатоманітності.
2. Важливе місце серед соціально-нормативних основ політичної системи суспільства належить принципам та нормам, які містяться в актах партійних органів та громадських організацій [4, с. 162]. Наприклад, в програмах та резолюціях партій та рухів з питань міжпартійних відносин, «дорожніх картах» реалізації суспільно важливих питань, уставах партій.
3. Політичні звичаї та традиції, які виникли внаслідок історичних та національних особливостей становлення тієї чи іншої держави та продовжують розвиваються внаслідок існування багатопартійності, коли кожна партія має свої партійні звичаї та традиції. Вони пронизують усі сфери політичного життя суспільства.
Політичні звичаї можуть регулювати поведінку різноманітних організацій під час проведення виборчих компаній, спілкування кандидатів з виборцями в округах, визначати державні атрибути під час інавгурації Президента, тощо. Політичні традиції охоплюють більш суттєві політичні відносини, однак на відміну від звичаїв, ними не передбачається детальна регламентація.
4. Норми моралі є особливим елементом соціально-нормативної основи політичної системи суспільства. Для них притаманними є більш суворі вимоги до суб’єктів політичних відносин, до особи політичного діяча, зокрема. Саме норми моралі та етики протидіють «брудним» політичним технологіям, «чорному піару».
Даний елемент є особливим «лакмусовим папірцем» визначення рівня розвитку соціуму. Оскільки, в залежності від того як суспільство реагує на використання неетичних методів політичного суперництва (використання неправдивої інформації про політичних опонентів, навмисне очорнення конкурентів, підкуп виборців) можна визначити рівень його «зрілості», готовності до самовдосконалення, перетворення на громадянське суспільство.
Таким чином, визначення соціально-нормативної основи політичної системи сучасного суспільства допомагає сформувати більш чітке уявлення про сутність та зміст політичної системи суспільства, як однієї з основних форм взаємодії держави і суспільства. Що може сприяти зниженню рівня нігілістичного відношення до будь-якого із зазначених компонентів. А правильне розуміння ролі держави в політичній системі суспільства допоможе виключити її надмірну правову фетишизацію, буде сприяти активізації свідомої громадянської позиції особи.
 
Список використаних джерел:
1. Юридична енциклопедія: у 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін.]. – К.: «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 1998–2004.– Т. 4: Н-П. – 2002. – 720 с.: іл.
2. Фарукшин М.Х. «Политическая система общества» [Електронний ресурс] / ПОЛИТНАУКА. Библиотека. Теория. – Режим доступу: http://www.politnauka.org/library/teoria/farukshin.php
3. Марченко М.Н. Очерки теории политической системы современного буржуазного общества / М.Н. Марченко. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1985. – 302 с. 
4. Макуев Р.Х. Теория государства и права / Р.Х. Макуев. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Норма: Инфра-М, 2010. – 610 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція