... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №6
Постановка проблеми та її актуальність. Питання підстав та правових наслідків припинення трудових відносин із державними службовцями на підставі порушення присяги ( п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу») залишається чітко не врегульованим. Правове регулювання припинення правовідносин на державній службі за цією підставою значною мірою зумовлюється характером праці державних службовців, порядком зайняття конкретної посади, посадовим становищем займаної посади. У зв’язку з цим виникає проблема визначеності не лише правового змісту, практичного розуміння, правильного застосування поняття «порушення присяги державного службовця», а й гарантування прав державних службовців під час припинення державної служби за спеціальної підстави – порушення присяги. 
Незважаючи на значний інтерес науковців до питання гарантування трудових прав державних службовців при проходженні ними державної служби, все ж таки, проблема юридичних гарантій саме при звільненні за порушення присяги майже не висвітлена. 
Метою цієї статті є виявити, на основі аналізу правового механізму притягнення до юридичної відповідальності за порушення присяги, які юридичні норми слугують гарантіями прав для державного службовця при звільненні за цієї підстави.
Юридичні гарантії – це відображені у нормативно-правових актах сукупність умов, способів та засобів, за допомогою яких визначаються умови і порядок реалізації, здійснення прав і свобод особи, а також їх охорона, захист та відновлення у разі порушення. 
Норми про припинення державної служби, з одного боку, повинні характеризувати високий рівень трудових прав громадян, з огляду на те, що державна служба є різновидом трудової діяльності, а з іншого – виступати надійним гарантом від незаконних звільнень. 
З огляду на загальні права всіх державних службовців, передбачені ст. 11 зазначеного Закону, державні службовці у разі припинення трудових правовідносин мають такі гарантії-права: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку. 
Безумовно, при звільненні, припиненні державної служби за порушення присяги захисту повинні підлягати аналогічно ті ж групи прав, що й при звільненні за вчинення дисциплінарного проступку, в неменшому обсязі. Тому запропоновані блоки прав можна брати за орієнтир при дослідженні юридичних гарантій захисту прав держслужбовця при звільнені за порушення присяги.
Отже, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України). Відтак, право на правомірне припинення державної служби слід розглядати як конституційну гарантію кожного, а державного службовця в разі порушення присяги зокрема.
Необхідно розробити юридичні процедури, необхідні для реалізації матеріальних норм права, які встановлюють підстави та порядок звільнення державних службовців. Основними положеннями, які у загальному вигляді можуть бути нормативно визначені для всіх видів службового розслідування: підстава, мета, суб’єкт, строк і порядок проведення останнього, а також права та обов’язки цього суб’єкта і особи, стосовно якої проводиться розслідування, дещо іншими можуть бути ці положення щодо суддів, що обумовлено особливими гарантіями їх діяльності.
Відзначимо, що жодним нормативним актом не врегульовано «порушення присяги» як процедуру, в рамках якої розслідується діяння державного службовця, що виражається у формі правопорушення - порушення присяги. Лише щодо суддів Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Закон України «Про Вищу раду юстиції» встановлюють процедуру притягнення суддів не лише до дисциплінарної відповідальності, а й відповідальності за порушення присяги. 
Гарантії проведення службового розслідування при виникненні зазначеної підстави для звільнення, тільки стабілізує положення державного службовця.
Процедура проведення службового розслідування щодо державних службовців, загальні особливості і порядок його проведення знайшли своє нормативне відображення в Законі України «Про державну службу» та Постанові Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування» [1]. 
Можна сказати, що суттю проведення службового розслідування є визначення наявності (відсутності) вини та її ступеня, складу проступку в діяннях службовця, стосовно якого воно проводилося щодо виконання його службових повноважень. Однак залежно від конкретних обставин службове розслідування може мати й іншу мету, зокрема, визначення ефективності тих чи інших заходів, зняття з державного службовця звинувачень чи підозри (по суті, в цьому разі службове розслідування виступає адміністративним засобом захисту честі та гідності цієї особи). 
Для того, щоб розпочалась процедура (стадії) проведення службового розслідування щодо державного службовця в разі наявності ознак порушення присяги необхідно як мінімум нормативно визначені підстави (приводи) для проведення службового розслідування. Адже не викликає сумніву, що правові норми самі по собі є юридичними гарантіями.
Основний акт, що визначає основи державної служби, тобто Закон України «Про державну службу» містить лише дві статті, в яких згадується про службове розслідування, а сааме: ст. 11 Закону ( право вимагати проведення службового розслідування, з метою зняття безпідставних звинувачень або підозри), та ст. 22 Закону ( підстави відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою). 
Відповідно до зазначеного Порядку серед наведених підстав проведення службового розслідування безпосередньо такої підстави як «порушення присяги» немає. Немає її і серед підстав проведення службового розслідування в спеціальних нормативних актах щодо категорії державних службовців на яких цей Порядок не поширюється. Проте формальне тлумачення наведених обставин дає підстави відносити «порушення присяги» службовцем до обставин, за яких може проводитись службове розслідування.
Не завжди підставою для службового розслідування є вчинення тільки проступку, оскільки такий іноді не є очевидним. Тому слід передбачити перелік приводів (заяви, повідомлення громадян, повідомлення в ЗМІ, подання інших органів, посадових осіб, інше), які дають підстави для призначення розслідування.
     Звичайно, кожен проступок, вчинений державним службовцем в професійній діяльності, повинен викликати відповідне реагування з боку компетентних осіб та органів. Проте, наведена вище пропозиція ускладнюється ще й тим, що ні чинний Закон України «Про державну службу», ні КЗпП України не містить «наповненості» понять «дисциплінарний проступок» і «порушення присяги», їх розмежування.
У цілому, гарантування законом права державного службовця на проведення службового розслідування має в першу чергу позитивний аспект – одна з можливостей особи для зняття безпідставних звинувачень, їх спростування. Негативний аспект полягає в тому, що протилежним наслідком може бути притягнення особи до відповідальності.
Однак практика засвідчує, що службове розслідування щодо державних службовців, уже звільнених за порушення присяги (на підставі п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу») або не проводиться, або проводиться іноді. І проблема полягає власне не в тому, що воно не проводиться умисно на шкоду службовцю, а в тому, що насправді фактично на законодавчому рівні процедури призначення службового розслідування при допущенні «порушення присяги» немає.
Розгляд проблеми застосування службового розслідування при порушенні присяги доцільно розпочати з прикладу вирішення даного юридичного питання, що неодноразово було предметом розгляду в судовій практиці. Йдеться, зокрема, про його вирішення Верховним Судом України. Так, в постанові від 09.07.2013 р. ВС України вирішив: «Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов’язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією» [2].
Для того, щоб запобігти ситуації, де фактично ігноруються гарантії-права особи на проведення «службової дискусії», можна розглядати службове розслідування також як необхідний процес перевірки виконання службових обов'язків державним службовцем, з метою обґрунтування висунутих стосовно нього звинувачень [3, с. 91]. У зв’язку з цим, необхідно визначити, як одну з обов’язкових підстав проведення службового розслідування – розслідування та дослідження обставин, що встановлені під час перевірки виконання державним службовцем повноважень у разі, якщо встановлено ознаки порушення, невиконання чи неналежне виконання ним повноважень. 
Відтак посадова особа, яку при наведеній хронології дій було звільнено має лише один шлях – звернення до суду про оскарження відповідних дій та рішення. Зрозумілим точно є одне – для звільненої з державної служби особи це лише одні негативні наслідки (судовий розгляд справи, який часто триває надто довго, проходячи всі судові інстанцій; невиконання роботодавцем судового рішення в частині поновлення на посаді; обмеження права звільненої особи на отримання доходу за результатами своєї праці. Перебування особи в статусі безробітного, протягом всього періоду вирішення спору в судах має ще й практичний аспект для звільненого. Якщо звільнена особа отримуватиме дохід, то фактично буде позбавлена права на відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу).
Відсутні в законодавстві і строки ініціювання службових розслідувань. Відповідно така ініціатива повинна бути сформульована у вигляді внесення змін до законодавства, якими передбачатиметься обов’язок особи (органу), який призначив чи обрав на посаду державного службовця (посадову особу) призначати службове розслідування. Це в свою чергу сприятиме і принципу доцільності покарання. Адже, безумовне застосування суворого покарання у вигляді звільнення з посади за порушення присяги без з’ясування, у передбаченій законом формі підстав для його застосування, швидше буде виглядати як самоціль, а юридична відповідальність покликана «компенсовувати», «запобігати», а тоді вже «карати». Не зайвим було б і закріплення в якості приводу для проведення службового розслідування письмової вимоги держслужбовця про його проведення.
Треба відзначити, що на сьогодні лише стосовно суддів законодавство передбачає здійснення чіткого провадження, перед тим як притягнути суддю до відповідальності за порушення присяги. Але, навіть при цьому роль органів державної влади (Президента України і Верховної Ради України), що призначають/обирають на посаду судді, у процесі притягнення суддів до юридичної відповідальності зведено до церемоніальної ролі, адже вони позбавлені повноважень з перевірки дій суддів, пов’язаних з порушенням законодавства й порушенням присяги, в тому числі, не несуть відповідальності за незаконне звільнення.
Отже, закріплення повноважень призначати службове розслідування на рівні юридичного обов’язку буде власне тим способом і засобом, який сприятиме правомірності звільнення, зокрема й при порушенні присяги. Інша справа, на який суб’єкт слід покласти цей обов’язок – на особу, яка призначила на посаду чи на керівника органу, де безпосередньо працює службовець. Вважаємо, це повинно залежати впершу чергу від того до якої категорії публічних державних службовців належить держслужбовець та пам’ятати, що в кожному випадку процедура ініціювання має відповідати принципам поділу влади, їх незалежності одна від одної, а судової незалежності тим більше.
У цілому, наведене наштовхує на висновок, що не лише встановлення для державних службовців певних прав, що мають місце при звільненні з посади, а й встановлення конкретних обов’язків для суб’єкта, що бере участь в притягненні публічного службовця до відповідальності, чіткий і прозорий механізм реалізації цих обов’язків, забезпечить охорону і захист від можливих порушень при звільненні. 
Висновок. Резюмуючи наведене, треба з особливістю та певним застереженням підкреслити, що розглядуване нами службове розслідування, як провадження по притягненню до відповідальності, не слід розглядати як єдину і безумовну надійну гарантію, що може слугувати гарантією правомірного припинення державної служби в разі порушення нею присяги. Така добре спрацьовуватиме на практиці, якщо перед тим будуть належно сформульовані і нормативно визначені законом діяння (дії, бездіяльність), що слід вважати порушенням присяги, а вже тоді розроблено механізм проведення службових розслідувань. 
Скільки б уваги не приділялось темі обов’язковості призначення службових розслідувань при вчиненні держслужбовцем діянь, що зумовлюють його проведення, скільки б такі розслідування не проводились, доки немає нормативно-правового врегулювання «правового феномену» присяги, ситуація буде незмінною. 
 
Список використаних джерел:
1. Про порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування: постанова Кабінету Міністрів України від 13 черв. 2000. –№ 950. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
2. Про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: постанова Верховного суду України від 09 липня 2013 року. – № 21-217а13. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
3. Желюк Т.Л. Державна служба: навч. посіб. / Т.Л. Желюк. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 575 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція