... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №5
Тенденція визнання людини, її життя та здоров’я найвищими соціальними цінностями спостерігається в Україні так само, як і в багатьох державах світу. Підтвердженням цього є закріплення права на життя та здоров’я в джерелах національного та міжнародного права. Наприклад, відповідно до ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом [1]. Ст. 3 Конституції України (КУ) визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а ст. 27 КУ проголошено кожній людині невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини [2]. Одним із механізмів реалізації державою вищевказаних норм є закріплення у Кримінальному кодексі України (КК України) статей, що встановлюють відповідальність за посягання на життя та здоров’я людини, більшість з них містяться у розділі ІІ Особливої частини КК України.
Дослідженням кримінально-правових відносин, що забезпечують охорону життя особи займались такі вчені М.І. Мельник, М.І. Хавронюк, А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та інші.
Розділ ІІ Особливої частини КК України починається зі ст.115, що, у свою чергу, підтверджує великий ступінь суспільної небезпеки вбивств. За ступенем суспільної небезпечності умисні вбивства поділяються на: а) умисне вбивство без обтяжуючих обставин і без пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК); б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК); в) умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах (статті 116-118 КК) [5, с.25]. Такий підхід законодавця дозволяє більш точно кваліфікувати кримінальне правопорушення, а також сприяє реалізації принципу законності при розслідуванні кримінальних правопорушень, що полягає у всебічному, повному і неупередженому дослідженні обставин кримінального правопорушення, виявленні як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, наданні їм належної правової оцінки та забезпеченні прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Це, в свою чергу, дозволить суду призначити особі, яка вчинила злочин, покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
Варто більш детально дослідити склад злочину, передбачений ст. 115 КК України. Родовим об’єктом є суспільні відносини, що охороняють життя та здоров’я особи. Безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують охорону життя особи. Життя – динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем. Проявами життя людини, зокрема, є: дихання, рух, збудливість, мислення і спілкування, харчування, виділення, розмноження, ріст. Початком життя людини є час фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя - час настання незворотної смерті [4, с. 276]. Об’єктивна сторона даного складу злочину включає в себе обов’язково діяння, наслідки, причиновий зв’язок між діянням і наслідками. Діяння (дія, бездіяльність), спрямоване на посягання на життя іншої особи, що може проявлятися у введенні отрути в організм, постріл із вогнепальної зброї тощо. Суспільно небезпечні наслідки вбивства – настання незворотної смерті потерпілого. Саме з цього моменту вбивство як злочин є закінченим. Згідно ч. 2 ст. 52 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. У статті 15 Закону України від 16 липня 1999 року «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» вказано, що людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку [6, с. 94]. Причинний зв’язок між діянням і наслідками. Обов’язковість цієї ознаки об’єктивної сторони, як і попередньої, зумовлена тим, що даний склад злочину матеріальний. Тобто смерть особи настала внаслідок діяння саме винної особи. Суб’єктом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 22 КК України, є фізична осудна особа, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла 14 років. Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу. Факультативні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони підлягають обов’язковому встановленню, якщо діяння кваліфікується за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України або іншими статтями.
Ч. 2 ст. 115 КК України включає в себе 14 пунктів, кожен з яких включає в себе відповідну ознаку, встановлення якої є необхідною умовою для кваліфікації діяння за відповідним пунктом цієї частини статті. Враховуючи обмежений обсяг статті, вважаємо за потрібне детальніше розглянути пункти перший та п’ятий ч. 2 ст. 115 КК України.
    Умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК [3]. Як учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), умисне вбивство кваліфікується за умови, що винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною. У разі, коли винний, позбавляючи життя особу, помилково вважав, що робить це таким способом, який є небезпечним для життя потерпілого та інших людей, в той час як той фактично небезпечним не був, вчинене належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 115 КК. Якщо при умисному вбивстві, вчиненому небезпечним для життя багатьох осіб способом, позбавлено життя й іншу особу (інших осіб), злочин кваліфікується за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 115 КК, а якщо заподіяно шкоду її (їх) здоров’ю, – за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК та відповідними статтями цього КК України, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень [3]. З наведеного вбачається, що між цими двома видами вбивств існують спільні риси, що виражаються у можливості кваліфікації скоєного діяння одразу за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст.115 КК України.
На нашу думку, існуючий перелік умисних вбивств з кваліфікуючими ознаками варто доповнити наступним: «умисне вбивство що призвело до смерті третьої особи (третіх осіб) або інших тяжких наслідків». Для кваліфікації за пропонованим пунктом необхідно буде встановлено додатково настання смерті іншої особи (осіб), або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень щонайменше одній особі, або заподіяння щонайменше двом іншим особам середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або завдання значної матеріальної шкоди фізичній (юридичній) особі, територіальній громаді, державі. Наприклад, Особа А, щоб позбавити життя Особу Б, підмінила флакон з ліками Особи Б на флакон з отрутою. Після прийняття отрути, вона не подіяла миттєво. Особа Б сіла за кермо свого автомобіля та почала їхати. Під час руху автомобіля почала діяти отрута й Особа Б втратила свідомість, внаслідок чого автомобіль став некерований і сталася ДТП, в результаті якої загинула не тільки Особа Б, а також троє інших людей, а одна людина отримала тяжкі тілесні ушкодження. Розглянемо інший приклад. Особа А здійснює вбивство Особи Б, яка в цей час працює на небезпечному хімічному виробництві, яке вимагає постійної уваги Особи Б. Вбивство останнього призвело до неконтрольованих хімічних реакцій і виділення отруйного газу, що призвело до чисельних смертей у приміщеннях поруч. Дане доповнення до ч.2 ст.115 КК України полегшить роботу органам досудового розслідування, прокуратурі та суду по кваліфікації кримінальних правопорушень та заповнить існуючі прогалини у КК України.
Наведені приклади та міркування не є вичерпними, але підсумувавши навіть вищевикладене, можна дійти висновку про необхідність доповнення ч.2 ст.115 КК України пунктом п’ятнадцятим такого змісту:
«15) що призвело до смерті третьої особи (третіх осіб) або інших тяжких наслідків».
 
Список використаних джерел:
1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 // Урядовий кур’єр від 17.11.2010. – № 215
2. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 72/1 Спеціальний випуск. – ст. 2598.
3. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 // Вісник Верховного Cуду України. – 2003. – № 1. – С. 37–42.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін.]; за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – [7-ме вид., переробл. і доповн.]. – К.: Юрид. думка, – 2010. – 1288 с.
5. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. В.Я.Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – [5-те вид., допов.] – Х.: Право, 2013. – Т. 2: Особлива частина / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.]. –2013. – 1040 с.
6. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року / В.К. Грищук // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 161: Правознавство. – Чернівці: Рута, – 2002. – 124 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція