... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №3
У законодавстві України про спадкування, особливо в тій частині, що є сферою діяльності нотаріусів, чи не найскладнішим є питання про окремі об’єкти спадщини та їх правову регламентацію. Серед таких об’єктів насамперед слід назвати земельні ділянки та інше нерухоме майно. При цьому, незважаючи на нагальні потреби як нотаріальної, так і судової практики, проблемні питання визначення складу спадщини і спадкування окремих об’єктів, зокрема прав на земельну ділянку, не є предметом достатньої уваги дослідників.
Досить сказати, що зазначені проблеми на дисертаційному рівні, з урахуванням новел чинних ЦК і ЗК, не досліджувалися. Втім, можна назвати дисертаційне дослідження О.Л.Зайцева, яке хоча і виконане за темою «Право спадкування землі в Україні» [1, с. 20], але ще у 2000 р., до прийняття ЦК і ЗК, тому не може задовольнити сучасних підходів до вирішення проблем, пов’язаних із застосуванням цивільного і земельного законодавства.
     Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням у найбільш загальному вигляді визнається перехід спадщини від спадкодавця до спадкоємців, однак при цьому ЦК не містить самого визначення спадщини, у ст. 1218 ЦК лише зазначається склад спадщини, до якого входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Тобто стаття поширюється на всі спадкові правовідносини [2, с. 224]. 
Так, законодавець виходить з того, що спадщину становлять саме права та обов’язки, а не конкретні предмети, речі, майно. Відповідно, об’єкти, щодо яких у спадкодавця не було прав, не можуть переходити до його спадкоємців. Це саме стосується і обов’язків спадкодавця. Зміст ст. 1218 ЦК про включення до складу спадщини усіх прав і обов’язків свідчить про невичерпний характер складу спадщини. Більше того, редакція статті дає підстави вважати, що до спадкоємців переходить не тільки право власності, а й інші права, носієм яких за життя був спадкодавець. При цьому галузева належність цих прав може знаходитись поза межами цивільно-правового регулювання. Слід сказати, що в аналізованій статті навіть приблизно не перераховані права і обов’язки, які включаються до складу спадщини. Це є певним упущенням законодавця. 
Для того, щоб забезпечити відповідним чином формування належної нотаріальної та судової практики, необхідно було б перерахувати у ст. 1218 ЦК найбільш важливі, практично значущі права й обов’язки, які включаються до складу спадщини. Самі норми даних статей далекі від досконалості. Прикладом є, зокрема, ст. 1225 ЦК, яка має назву «Спадкування права на земельну ділянку». Дана норма досить часто застосується в нотаріальній практиці. При цьому привертає увагу той факт, що зміст статті значно вужчий за її назву. Якщо у назві йдеться про спадкування прав на земельну ділянку, то у тексті згадуються лише спадкування права власності. Отже, як бути у контексті ст. 1225 ЦК зі спадкуванням інших прав на землю? Видається, що суперечності конструкції ст. 1225 ЦК не виключають спадкування інших, зокрема речових прав на землю. Така позиція не тільки випливає із загальної норми – ст. 1218 ЦК, але й підтверджується низкою спеціальних правил, які передбачають включення до складу спадщини речових прав на землю. Зокрема, до складу спадщини можуть входити речові права на землю (сервітут, емфітевзис та суперфіцій), про що міститься відповідне застереження у ч.2 ст. 407, ч. 1 ст. 413 ЦК, ст. 102, 1021 ЗК України. 
Земельному законодавству України відоме право постійного користування землею. За чинним ЗК сфера застосування права постійного користування землею є вкрай обмеженою. 
Відповідно до ст. 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, причому його суб’єктами визначені виключно юридичні особи певних видів (державні й комунальні підприємства, установи, організації, релігійні організації, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації тощо) [3]. Тобто фізична особа могла цілком законно мати земельну ділянку на праві користування, постійного чи тимчасового, що не виключає перехід цього права у порядку спадкування.
Однак вже за чинним ЗК фізичні особи не можуть бути суб’єктами права постійного користування землею, а від права тимчасового користування законодавець взагалі відмовився. Виникає питання, як має діяти нотаріус у випадку необхідності видачі свідоцтва про право на спадщину саме на такий об’єкт. 
Це питання потребує негайного вирішення на законодавчому рівні. Слід внести відповідні зміни до чинного законодавства з тим, щоб права на земельні ділянки, належним чином оформлені за законодавством, чинним на час їх виникнення, могли без зайвих перешкод бути об’єктом спадкового правонаступництва, із створенням можливості оформлення спадкування в нотаріальному порядку.
 
Список використаних джерел:
1. Зайцев О.Л. Право спадкування землі в Україні: автореф. дис. … к.ю.н. / О.Л. Зайцев– Х., 2000. – 20 с.
2. Новітнє вчення про тлумачення правових актів: Навчальний посібник з курсу тлумачення правових актів для суддів, що проходять підвищення кваліфікації, і кандидатів на посади суддів, що проходять спеціальну підготовку / В.Г. Ротань, І.Л. Самсін, А.Г. Ярема та ін. Відп. ред. та керівн. авт. кол. В.Г. Ротань. – Х.: Право, 2013. – С. 224.
3. Земельний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2002. – №3-4. – ст. 27. – Редакція від 29.12.2015, підстава 862-19.
4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2003. – №№ 40-44, ст.356. – Редакція від 01.01.2016, підстава 1709-18, 835-19. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція