... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №6
Конституцією України проголошується, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком держави. У зв’язку з цим важливого значення набуває не лише позитивне, законодавче закріплення прав і свобод людини і громадянина, а й запровадження ефективних засобів правового захисту таких прав і свобод у зв’язку з їх порушенням. Належне і ефективне забезпечення прав і свобод людини залежить передусім від стану законності й правопорядку в роботі державного апарату. Порушення законності в його діяльності, особливо коли вони набувають сталого характеру, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, узгодженість роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населення, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення закону, а в деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Значну стурбованість викликає порушення прав людини тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, – органів юстиції, суду, прокуратури, Національної поліції, тобто органів, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність [1].
Слід зазначити, що одним із важливих напрямків діяльності держави є забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу. Особою, яка на стадії досудового розслідування безпосередньо здійснює кримінальне провадження є слідчий. Від нього залежить наскільки повно, швидко та неупереджено буде розслідування кримінального провадження, встановлено предмет доказування. Слідчий є тією службовою особою, яка безпосередньо покликана сприяти реалізації прав суб’єктів кримінального судочинства щодо яких ведеться кримінальне провадження та в інтересах яких воно провадиться.
Слідчий – це службова особа Національної поліції України, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Слідчий, здійснюючи розслідування у кримінальному провадженні, є самостійним у своїй діяльності, втручання в яку, інших осіб (крім керівника органу досудового розслідування, прокурора і судді), є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 343 КК України. Елементами процесуальної самостійності слідчого є його право починати досудове розслідування, приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням. Гарантією забезпечення процесуальної самостійності слідчого є встановлена кримінальним процесуальним законом процедура досудового розслідування; заборона втручання в діяльність слідчого осіб, які не мають на те повноважень; особливий порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади [2].
Отже, слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями у кримінальному судочинстві. Так, відповідно до положень ст. 40 КПК України слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК України;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України [3].
Слідчий у своїй діяльності зобов’язаний виконувати законні доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Таке положення кримінального процесуального закону не обмежує процесуальну самостійність слідчого, оскільки він може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність прокурора (відповідно до ст. ст. 311-313 КПК України) [3].
Підсумовуючи вищезазначене, слідчий – це службова особа Національної поліції України, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним-процесуальним кодексом України. Він є тією службовою особою, яка безпосередньо покликана сприяти реалізації прав суб’єктів кримінального судочинства щодо яких ведеться кримінальне провадження та в інтересах яких воно провадиться.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.07.1996 // Відомості Верховної Ради, 1996. – № 30, ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. Глава ІІІ ст. 40. – Х.: «Право», 2012. – С. 75-77. 
3. Кримінальний процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2013. – №9-10, №11-12, №13. – ст. 88. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція