... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №5
Одним із шляхів до гуманізації національного законодавства України є закриття кримінального провадження у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності. Існування інституту звільнення від кримінальної відповідальності в нашому законодавстві свідчить про те, що держава прагне ефективно протидіяти злочинності без застосування до винної особи покарання, без постановлення судами обвинувальних вироків і не створюючи неприємних наслідків для винної особи. Кримінальний кодекс України передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності: у зв’язку із дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, внаслідок зміни обстановки, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Однією із підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим є відшкодування винною особою завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. 
Метою даного дослідження є вирішення питань, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності, зокрема, можливість відшкодування шкоди при звільненні особи від кримінальної відповідальності третіми особами, можливість відшкодування «упущеної вигоди» при звільненні особи від кримінальної відповідальності у рамках кримінального провадження.
Дослідженням питань щодо відшкодування шкоди при звільненні особи від кримінальної відповідальності займалися такі науковці, як Ю.В. Баулін, М.Є. Григор’єва, О.О. Житній, В.В.Навроцька.
Відповідно до ст. 45 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям», особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У свою чергу, ст. 46 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим» передбачає, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Аналізуючи дані норми, варто звернути увагу на те, що однією із підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям є повне відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди з боку винного, а при звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного із потерпілим вимога щодо повного відшкодування шкоди не ставиться, оскільки, в даному випадку, потерпілий виступає кредитором, який має право вимагати виконання деліктного зобов’язання, або відмовитися від його виконання у повному обсязі або частково. Це пояснюється тим, що не досягнувши згоди з потерпілим щодо розміру та способів відшкодування шкоди, винний не може розраховувати на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
О.О. Житній при встановленні розміру шкоди пропонує включити витрати, понесені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину [1, c.143]. Із цією думкою погодитися важко, оскільки злочином заподіяно шкоду не цьому закладу охорони здоров’я, а потерпілій особі, внаслідок чого заклад охорони здоров’я поніс певні витрати у зв’язку із лікуванням потерпілого. У даному випадку немає безпосереднього причинового зв’язку між діянням винного та витратами, які були понесені закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого.
При розгляді питання про відшкодування шкоди, завданої злочином як підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим, виникає питання про можливість відшкодування такої шкоди іншими особами ( крім підозрюваного, обвинуваченого).
У юридичній літературі думки щодо цього питання розділилися.
Так, Н.В. Васильєв дотримується думки, що така шкода має бути відшкодована лише винною особою та за її кошти [2, c. 125]. На думку цього вченого, саме такі дії свідчать про виправлення винного та бажання загладити свою провину.
М.А. Галимова стверджує, що закон допускає відшкодування заподіяної злочином шкоди третіми особами за будь–яких умов, оскільки для потерпілого важливий сам факт загладжування шкоди і йому байдуже, хто відшкодовуватиме заподіяну йому шкоду [3, c. 19]. 
Існує й третя позиція щодо даного питання. Усунення заподіяної злочином шкоди іншими особами не суперечитиме кримінальному закону, якщо ініціатива такого відшкодування виходитиме саме від того, хто вчинив злочин [4, c. 166]. 
Таку ж позицію підтримує й Ю.В. Баулін, стверджуючи, що відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійснене не лише винним, але й іншими особами (наприклад батьками неповнолітнього, родичами), якщо ініціатива такого відшкодування виходитиме саме від винної особи, яка вчинила злочин і яка об’єктивно не мала можливості зробити це особисто [5, c. 134]. Вчений зазначає, що усунення шкоди іншими особами допустимо, крім випадку, коли воно тісно пов’язане з особистістю винного, зокрема у разі публічного принесення ним вибачень потерпілому за завдану шкоду.
У цьому випадку, варто звернути увагу на позицію В.В. Навроцької, яка стверджує, що винний не завжди може вибачитися сам. Це може бути зумовлено, наприклад, його тяжким захворюванням, яке виникло після вчинення злочину. Тому В.В. Навроцька не виключає того, що фактично вибачення буде здійснено іншими особами, але від імені та за бажанням винної особи [6, c. 264]. 
Я підтримую думку тих вчених, які вважають, що відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, іншими особами не є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям чи примиренням винного з потерпілим. При цьому, ініціатива такого відшкодування повинна виходити саме від винної особи. До того ж, відшкодування шкоди третіми особами можливе лише за умови, що потерпілий чи його законний представник погоджуються на відшкодування завданої злочином шкоди іншими особами (крім підозрюваного чи обвинуваченого).
Цікавим видається питання про можливість відшкодування потерпілому у рамках кримінального провадження «упущеної вигоди», тобто неодержаних доходів, які потерпіла особа могла б отримати, якщо б не було вчинено кримінальне правопорушення.
Думки вчених з приводу цього питання розділились. Так, одні вчені притримуються думки, що упущена вигоди може бути відшкодована у рамках кримінального провадження, аргументуючи це тим, що принцип повної вартості компенсації, який реалізується у випадках, передбачених цивільним законом, зберігає свою силу і для випадків завдання матеріальної шкоди різними деліктами, до яких, у свою чергу, належать і злочини, що передбачені Особливою частиною КК України.
Інші вчені під упущеною вигодою розуміють доходи, що лише передбачаються, тобто ті, які на момент вчинення злочину ще не перебувають у фактичному володінні власника, у зв’язку з чим не можуть бути винним ні вилучені, ні привласнені, ні передані третім особам.
Я підтримую дану позицію і вважаю, що упущена вигода повинна відшкодовуватися у рамках цивільного судочинства. Упущена вигода ніяким чином не впливає на кримінально–правову кваліфікацію скоєного, тому відшкодовуватися у рамках кримінального провадження не повинна. У кримінальному провадженні відшкодуванню підлягає лише реальна шкода, яка була заподіяна злочином і факт заподіяння такої шкоди підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. Неодержані ж доходи не належать до обставин, що підлягають доказуванню у рамках кримінального судочинства. Тому потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди у рамках цивільного судочинства.
Таким чином, однією із підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим є відшкодування шкоди чи усунення збитків. При звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям, винний відшкодовує шкоду у повному обсязі, на відміну від звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим, де потерпілий може взагалі звільнити винного від обов’язку відшкодування шкоди. Також при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, відшкодування шкоди (усунення збитків) може здійснюватися іншими особами, крім підозрюваного, обвинуваченого, якщо ініціатива такого відшкодування виходила саме від винної особи, а потерпілий, у свою чергу, не заперечує проти відшкодування заподіяної йому шкоди третіми особами.
 
Список використаних джерел:
1. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / О.О. Житний. – Х., 2003. – 211 с.
2. Васильев Н.В. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям на стадии предварительного расследования: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / Н.В. Васильев. – М., 2002. –186 с.
3. Галимова М.А. Прекращение уголовного дела в связи с примирением сторон в стадии предварительного расследования: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / М.А. Галимова. – Омск, 2004. – 220 с.
4. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар [Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене]. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
5. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] / Ю.В. Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
6. Навроцька В.В. Засади диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України: [монографія] / В.В. Навроцька; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Л.: Львів. держ. Ун-т внутр. справ, 2010. – 440 с. {jcomments on}
 

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція