... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №5
У правозастосуванні багато злочинів у сфері службової діяльності вчиняються виконавчим органом господарського товариства – Директором (Генеральним директором), який є службовою особою і наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями. При здійсненні кримінально правової кваліфікації діянь директора господарського товариства виникає ряд цікавих для розгляду питань.
Відповідальність директора господарського товариства за виконання рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства.
Згідно з ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Згідно з ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Тобто, за загальним правилом, вищим органом управління господарським товариством є загальні збори його учасників, які зазвичай приймають рішення з найважливіших питань діяльності товариства. Питання, які належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства врегульовані чинним законодавством та уточнюються в Статуті товариства. Питання, які у Статуті віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників господарського товариства вирішуються на загальних зборах учасників господарського товариства та знаходять свою зовнішню форму вираження у протоколі загальних зборів учасників товариства. Виконання такого рішення є обов’язком для виконавчого органу товариства (директора).
Таким чином, якщо зловживання владою, службовим становищем або повноваженнями директора господарського товариства спричинене виконанням рішення загальних зборів учасників господарського товариства, то для правильної кримінально-правової кваліфікації вчиненого необхідно з’ясувати обізнаність директора із усіма особливостями прийнятого рішення. Якщо рішення загальних зборів учасників товариства спрямоване на порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів окремих громадян, державних, громадських інтересів чи інтересів юридичних осіб, про що відомо директорові товариства і за умови використання директором товариства для виконання такого рішення влади службового становища або повноважень з метою одержання неправомірної вигоди – директор повинен нести кримінальну відповідальність за ст. 364 КК України (ст. 364-1КК України) або іншою статтею ОЧ КК України залежно від обставин справи. 
У випадку, якщо директорові товариства невідомо чи незрозуміло справжню мету та наслідки виконання такого рішення директор товариства не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. 
Також, слід пам’ятати що у сучасному світі бізнес-технологій директор господарського товариства часто є знаряддям вчинення злочину, а не його виконавцем, - мова йде про опосередковане вчинення злочину. У такому випадку слід брати до уваги роль директора у веденні справ товариства, з’ясовувати чи не є він «підставною» особою, аналізувати його знання, навички та інтелектуальні здібності з метою визначення можливості вчинення таким директором того чи іншого злочину і його ролі у вчиненні злочину.
Цікавим є питання відповідальності учасників товариства, які прийняли рішення спрямоване на порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів окремих громадян, держаних, громадських інтересів чи інтересів юридичних осіб з метою одержання неправомірної вигоди.
Тут слід вірно встановлювати причинно-наслідковий зв'язок між діянням кожного учасника та злочинними наслідками прийнятого рішення, зокрема слід зосереджуватися на принципі conditio sine qua поп, її складова – «уявне ізолювання дії» передбачає, що якщо без певної дії наслідки все одно настали б, то ця дія не визнається причиною наслідку. Також необхідно враховувати суб’єктивне ставлення кожного учасника до свого діяння і обізнаність із питаннями, що обговорюються на загальних зборах учасників, адже учасники, які проголосували за те чи інше рішення можуть бути необізнані із злочинними намірами учасника, який виніс питання на обговорення та запропонував рішення щодо цього питання. Також, при кваліфікації вчиненого необхідно з’ясовувати, чи учасники, які проголосували за завідомо незаконне рішення усвідомлювали, що діють спільно чи кожен з них діяв окремо.
Таким чином, у конкретній ситуації можливо об’єктивно дати кримінально-правову оцінку діям учасників колегіального органу.
Досліджуючи проблему відповідальності директора господарського товариства за службові злочини слід згадати про дії, які вчиняються за довіреністю.
Згідно з ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
  Тобто, особа що діє за довіреністю (наприклад, підписує договір за довіреністю чи представляє інтереси товариства за довіреністю) не наділена організаційного-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями, тому не може бути суб’єктом службових злочинів. Якщо представник за довіреністю усвідомлював злочинні наміри свого довірителя – він повинен нести відповідальність як співучасник злочину з посиланням на ст. 27 ЗЧ КК України, а службова особа, яка вчинила злочин за посередництвом представника за довіреністю повинна нести відповідальність за скоєне як виконавець злочину (опосередковане вчинення злочину). У випадку, коли представник за довіреністю не усвідомлює злочинного наміру свого довірителя – такий представник не підлягає кримінальній відповідальності, а службова особа, яка вирішила вчинити злочин за посередництвом такого представника є виконавцем злочину.
Тобто, вчинення дій за посередництвом представника за довіреністю не звільняє від кримінальної відповідальності службову особу.
Описану вище ситуацію не слід плутати із випадками, коли службова особа наділяється своїми службовими повноваженнями довіреністю: наприклад повноваження директора господарського товариства передбачаються не у статуті товариства а у довіреності. Також представник за довіреністю може набути функцій службової особи, якщо такі, власне, і делеговані їй довіреністю. Наприклад, директор довіреністю делегував свої (службові!) повноваження іншій собі.
Також, службова особа не несе відповідальності за дії представника, на які представник не уповноважений. Адже, згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
У кожному випадку при кримінально правовій кваліфікації діянь директора господарського товариства слід оцінювати наслідки таких діянь і визначати об’єкт, якому заподіяно шкоду. Така оцінка є особливо актуальною, коли директор господарського товариства є одночасно його єдиним учасником (кінцевим бенефіціарним власником) або коли одна особа володіє кількома товариствами, які співпрацюють між собою. Очевидно, що немає складу злочину у діянні особи, яка завдала шкоду сама собі, навіть з урахуванням того, що майно господарського товариства є відокремленим від майна його учасників. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція