... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Як справедливо, зазначає к.ю.н., доцент кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії Смирнов Максим Іванович у своїй статті "Удосконалення інституту взаємної правової допомоги у кримінальних справах" міжнародні двосторонні і багатосторонні договори, що регламентують надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, що укладаються державами з різними правовими режимами, правовими традиціями, законодавством, неминуче призводять до колізії норм міжнародного і національного права. Способом подолання таких колізій має бути трансформація норм міжнародних договорів про правову допомогу у внутрішньодержавне кримінально-процесуальне законодавство з обов’язковою подальшою деталізацією процедури надання такої допомоги відповідно до особливостей національної правової системи.
Розгляд взаємної правової допомоги у кримінальних справах у контексті самостійного юридичного інституту сприяє розумінню, як її основних принципів, так і загальних умов надання правової допомоги, що, у свою чергу, сприяє сприйняттю й оцінці норм відповідних договорів і національних законів як цілісної і внутрішньо взаємозалежної моделі відносин у сфері взаємної правової допомоги. Важливість умов взаємної правової допомоги у кримінальних справах, що охоплюються двосторонніми угодами і діючими конвенціями, зачіпають наступні предметні блоки: сфера застосування договору, обсяг і форми правової допомоги, порядок зносин, мова, форма й зміст клопотань про надання правової допомоги, порядок їхнього виконання, підстави відмови в наданні правової допомоги, обмеження у використанні інформації й конфіденційність, і витрати, пов'язані з наданням правової допомоги. Перераховані умови можна класифікувати на: 1) умови змістовно-формального характеру (з формою пов'язані критерії зовнішньої атрибутики клопотань, включаючи реквізити і мовний супровід, а також автентичність матеріалів виконання клопотань; змістовна характеристика властива таким умовам, як вимоги, які власне ставляться до клопотань, у тому числі, форми запитуваної допомоги і способи її реалізації, а також вимоги конфіденційності й обмеження у використанні інформації; особливе положення займає така умова, як підстави відмови в наданні правової допомоги, що пов'язано як з формальними, так і зі змістовними аспектами); 2) умови, які направлені конкретному суб'єктові (такі умови, як сфера застосування договору, обсяг і форми правової допомоги, порядок зносин, мають двояку спрямованість: вони запропоновані як запитуваній так і запитуючій стороні; такі умови, як час вимоги до форми, змісту клопотань, мови, розміру і порядку відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням клопотання належать стороні, що подає запит; така умова, як направлення клопотань і ухвалення рішення про наявність підстав для відмови в правовій допомозі ставиться до запитуваної сторони); 3) організаційні умови (належать умови, що стосуються порядку зносин, мови та витрат, які виникають у процесі взаємної правової допомоги); 4) правові (процесуальні та міжнародні) умови (процесуальні - вимоги щодо обсягу і форми правової допомоги, оформлення та суті клопотань, обмежень при використанні інформації та конфіденційність; міжнародно-правові - безпосередньо сфера застосування договору; міжнародно-правові та процесуальні - норми, які регулюють умови (основи) надання правової допомоги).
Власне детальний перелік всіх умов надання правової допомоги можна розглядати як матрицю, за якою перевіряється відповідне клопотання, як безпосереднім виконавцем, так і центральним національним органом у сфері взаємної правової допомоги. Повнота відбиття критеріїв такого переліку в дорученні здатна не тільки свідчити про формальну прийнятність запиту, але й зробити більш обґрунтованими висновки про суть, причини, завдання справи, у зв'язку з якою запитується допомога. Таким чином, за відсутності внутрішнього українського законодавства з відповідних питань, у кожному конкретному випадку направлення клопотання про надання правової допомоги доцільно звіряти його текст із вимогами конкретного міжнародного договору або, у відсутності договору, законодавства запитуваної держави, виходячи із принципу, що всі умови, що визначають власне можливість, межі й спосіб надання правової допомоги, зводяться, в результаті, до вимоги забезпечення законності й обґрунтованості (зокрема, законності прохання щодо положень договору й внутрішніх законодавств зацікавлених держав (запитуючої й запитуваної), та обґрунтованості способу дій сторін договором, клопотанням і матеріалами за його розгляду й виконання. Саме на цих двох загальних вимогах ґрунтуються всі перераховані вимоги. Причому при застосуванні кожну з викладених умов важливо перевіряти з погляду критеріїв законності й обґрунтованості: чи підтверджені факти, викладені в клопотанні й запитуваній допомозі положеннями внутрішнього матеріального й процесуального законодавства, посиланнями на міжнародні принципи й норми договору, чи обґрунтований зв'язок злочину із запитуваними діями, сутність необхідних доказів та мету їхнього одержання. Другорядних факторів тут не існує, будь-яка формальність відіграє значну роль, оскільки для запитуваної держави, яка у випадку відсутності підстав для відмови повинна надати правову допомогу, що відповідає клопотанню рівносильному порушенню кримінальної справи, адже саме цей документ є правовою підставою виконання процесуальних дій на його території. Слід зазначити також, що існують підстави для відмови в наданні правової допомоги. Ми доходимо висновку, що такі підстави можна розділити на дві групи. Перша група - імперативні підстави, - коли очевидно, що запитувана допомога не порівнянна із цілями правосуддя (по-перше, якщо виконання прохання може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим істотно важливим інтересам запитуваної держави; по-друге, якщо прохання стосується злочинів політичних або пов'язаних із політичними; по-третє, якщо є вагомі підстави вважати, що прохання про сприяння належить до розслідування, яке розпочато з метою кримінального переслідування, покарання або іншого тиску на обвинувачену особу у зв'язку з її політичними переконаннями, релігійною, національною або расовою приналежністю). Друга група - дискреційні підстави, - формально в такому випадку може виникнути протиріччя з деякими положеннями внутрішнього законодавства запитуваної держави, але, оскільки правова допомога це не видача, а отже, її надання прямо не порушує цього законодавства (наприклад, якщо особа, обвинувачена в скоєнні злочину на території запитуючої держави, не підлягає відповідальності за законами запитуваної держави, але для одержання необхідних доказів потрібне притягнення до відповідальності також і інших осіб, при цьому безпосередньо стосовно зазначеної особи запитуючою державою не вживається ніяких дій, спрямованих на притягнення її до кримінальної відповідальності). Таким чином, виконання запиту буде можливим при певних обставинах. До таких дискреційних умов належать здійснення кримінального переслідування даної особи в запитуваній державі, закінчення строку давності, подвійна кримінальність діяння, наявність виправдувального або обвинувального вироку, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або припиненні слідства в справі.
Таким чином, винятково важливим є чітке розмежування двох типів підстав відмови в наданні правової допомоги у кримінальних справах, оскільки воно сприяє ефективному балансу інтересів запитуючих і запитуваних держав зі здійснення правосуддя. Тому важливо чітке визначення й законодавче закріплення підстав відмови в наданні правової допомоги, що враховує необхідність консенсусу із зазначених питань. Із цього погляду доцільний вибірковий підхід, а, отже, наявність не тільки імперативних критеріїв, невідповідність яким тягне безумовну відмову в наданні допомоги, але й дискреційних, що дозволяють розглядати їхні застосування в кожному конкретному випадку. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція