... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №5
Кримінальний-процесуальний кодекс України (далі – КПК України) містить у собі багато нововведень, одним із яких є поява невідомого раніше інституту кримінального провадження – інституту негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), проведення яких покладається на слідчих. 
Законодавче врегулювання правової процедури провадження НСРД слідчим та можливості напрямів їхньої реалізації, втілення приписів КПК України у досудове розслідування здаються не досить вдалими та потребують наукової оцінки і законодавчого вдосконалення. Прикладом цього є той факт, що КПК України насамперед вводить новий порядок ініціювання НСРД, але ж, по суті, не порядок їх здійснення, оскільки попри їх процесуальне передбачення більшість із них має яскраво виражену оперативно-розшукову природу, які здійснюються уповноваженими оперативними підрозділами відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [2]. 
КПК України у п. 1 ст. 223 подає досить стисле визначення слідчих (розшукових) дій, вказуючи, що вони є діями, що спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Пункт 1 ст. 246 КПК України розкриває поняття НСРД як різновиду слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України. НСРД поділено на дві групи:
1. «Втручання у приватне спілкування»;
2. «Інші види негласних слідчих (розшукових) дій».
Досліджуючи систему НСРД, можна визначити такі її ознаки: спрямованість на збирання (перевірку) доказів, специфічний суб’єкт проведення, необхідність збереження таємниці про факт та методи проведення, спеціальний порядок прийняття рішення про їх проведення та використання отриманих результатів[4]. 
З появою інституту НСРД ст. 40 КПК України дещо розширяє коло повноважень слідчого; зокрема він уповноважений:
– Проводити слідчі (розшукові) дії та НСРД у випадках, встановлених КПК України.
– Доручати проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД відповідним оперативним підрозділам;
– Звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД. КПК України кардинально змістив акцент керівництва та координації процесу досудового розслідування від слідчого в сторону суду. Проведення НСРД здійснюється за ініціативою слідчого, погодженням прокурора та наданням дозволу слідчого судді на її проведення.
НСРД мають особливий статус та порядок провадження, закріплений у законах та відомчих документах, які мають гриф таємності, наведене у ч. 1 ст. 242 КПК України поняття НСРД в частині положення, що не підлягає розголошенню, факт їх проведення недосконалий, оскільки їх результати таки будуть і повинні міститися в матеріалах кримінального провадження, яке відповідає зазначеним засадам кримінального провадження [5, с. 83]. 
Зокрема, ст. 252 КПК України визначено порядок фіксації ходу і результатів НСРД. Визначено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України.
Після аналізу норм КПК України можна зазначити що відсутні норми, які б детально регламентували проведення хоча б однієї НСРД, (на противагу тих слідчих дій, які не належать до негласних), а будь-яка названа НСРД, не проводиться засобами державного примусу, бо особа, щодо якої ця дія проводиться, нічого про це навіть не знає. Тому, на підставі КПК України для проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні прийнята міжвідомча Інструкція (далі – Інструкція), яка визначає загальні засади та єдині вимоги до організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими органів досудового розслідування або за їх дорученням чи дорученням прокурора уповноваженими оперативними підрозділами, а також використання їх результатів у кримінальному провадженні [3]. Разом з тим, слід погодитись з думками науковців, що в КПК України нечітко розмежовані підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування [6, с. 217]. На підставі ч. 1 ст. 256 КПК України результати НСРД використовуються при доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих (розшукових) дій.
На підставі викладеного можна визначити правову природу НСРД. Вони мають змішану правову природу, в зв’язку з тим, що їх визначення існують як в кримінально-процесуальному, так і в оперативно-розшуковому законодавстві. КПК України у частині проведення НСРД, потребує узгодження з відповідними правовими інститутами вітчизняного законодавства, практикою Європейського суду з прав людини для забезпечення захисту прав і свобод особи, а також узгодження способу їх проведення із такими загально визнаними засадами кримінального провадження, як «публічність», «невтручання у приватне життя», «безпосередність дослідження показань, речей і документів» та ін. А також потребують удосконалення правові відносини між органом досудового розслідування та органами, уповноваженими на проведення ОРД, оскільки, виходячи із результатів аналізу норм, виникають нові форми їх взаємодії під час провадження і негласних дій, а окремі наявні форми їх взаємозв’язку набувають нових ознак.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України, 2013, – №9-10, №11-12, №13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
2. Про ОРД: закон України від 18.02.1992 №2135-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12
3. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: наказ Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ, АДПСУ, МФ України, МЮ України №114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/42544
4. Чистолінов О.М. НСРД: крок уперед або нівелювання оперативно-розшукової діяльності / О.М. Чистолінов, В.О. Черков // Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України: матеріали круглого столу (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К., 2011. – С. 85-87.
5. Костюченко О.Ю. Перспективи вдосконалення правового регулювання застосування НСРД під час досудового розслідування кримінальних справ / О.Ю. Костюченко // Матеріали круглого столу (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К., 2011. – С. 83-84.
6. Кирпа С.С. Проведення слідчим НСРД / С.С. Кирпа // Право і суспільство. – 2013. – №2. – С. 217.
 
Науковий керівник: Гаркуша А.Г., ст. викладач кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного  університету внутрішніх справ.
 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція