... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
Поняття правового простору можна визначити з різних точок зору, зокрема, з погляду поняття спору про право. Спір про право, в свою чергу та серед іншого, може розумітися як спір про стан права [1, с. 49], наприклад, як спір про дійсність, здійсненність тощо суб'єктивного права вимоги. У разі, якщо сперечаються про недійсність права, то тим самим суперечка ведеться навколо такого поняття, як матеріально-правове відведення: правоперешкоджаюче та правоприпиняюче [2; 3]. Отже, розв’язання проблеми формалізації та модальної інтерпретації стану права, з акцентом на недійсність права (на матеріально-правове відведення), опосередковано через поняття спору про право є способом визначення правового простору. Відповідь на питання, як це відбувається є актуальною темою для дослідження, тим більше, що в такий спосіб можна належним чином як експлікувати поняття правового простору, так і конституювати в філософсько-правовому (логічному, модальному) сенсі матеріально-правове відведення.
1. Формальна система S5 [4], – яку також можна називати системою Теофраста (останній був учнем Аристотеля та інтерпретатором його вчення про модальності з певною тенденцією до формалізації), – [5, с. 137-145, 18, 139] є формальною системою, яка, за Р. Фейсом, інтерпретується на основі 6 алетичних модальностей, які не зводяться далі: чотири з них являють собою власні модальності, які мають перший ступінь, а саме:
«можливо» (◊ p) і «неможливо» (~ ◊ p або □ ~ p);
«необхідно» (□ p) та «не необхідно», або «випадково» (~ □ p або ◊ ~ p). В доповнення до цього мають місце:
дві модальності нульового ступеня: p та ~ p.
Три модальності позитивні, імплікація між ними:
□ p ==> p ==> ◊ p.
Три модальності негативні; імплікація між ними:
~ ◊ p ==> ~ p ==> ~ □ p [5, с. 138-139]. Символи тут означають: □ – необхідність, ◊ – можливість, ~ – не, ==> – якщо …, то …, а класична аксіоматика наведена на стор. 58-63, 83-84, 137-138 «Модальної логіки» Р. Фейса [5]. 
Система S5 сама по собі є досить відомою, – її аналізують, крім вже згаданого Теофраста, схоласти пізнього середньовіччя, про що побічно свідчить відповідна латинська термінологія (ab oportere ad esse, ab esse ad posse valet consequentia, робити висновок можна від необхідності до існування, дійсності, від існування, дійсності до можливості, але не навпаки) [6, с. 121], із більш сучасних авторів, наприклад, А. Хьофлер звертається до неї ще до того, як вона була формалізована К. Льюїсом та його послідовниками [6, с. 72-74; 5, с. 20-22], оскільки її вихідні поняття є інтуїтивно сприйнятними та зрозумілими. Так, важко не погодитися з тим, що можна чисто логічно переходити від необхідності до (актуальної) дійсності, від (актуальної) дійсності до можливості (потенційної дійсності), але не навпаки, і від неможливості до (актуальної) недійсності, від (актуальної) недійсності до не необхідності, але не навпаки, що можливе (часто говорять – бажане) не є дійсним, що необхідне є можливим, а можливе не є необхідним і так далі. Саме це відповідно й виражають наведені вище Р. Фейсом імплікативні формули, одна із яких – перша – формалізує наведене вище латинське висловлення. 
2. Система S5 з юридичного погляду має два суттєві недоліки. Так, вона, з одного боку, є надлишковою, а, з іншого, прогальною. Саме тому вона потребує відповідного дефініційного розширення та ad hoc звуження (редукції), а саме, беручи до уваги спочатку лише алетичні модальності, 1) відмови від аналізу актуальної дійсності та 2) введення поняття випадковості, яке не збігатиметься із поняттям не необхідності, тобто розуміється не так, як це має місце у термінології Фейса. У першому випадку йдеться про редукцію модальностей, які не зводяться далі, до 4 із 6 із них, про які йшлося вище. В такому разі залишаються такі модальності, як: необхідність, не необхідність, можливість (яка розуміється як потенційна дійсність), неможливість. В другому, про введення поняття випадковості, яке не збігатиметься із поняттям не необхідності, та відповідно – невипадковості, яке контрадикторне по-новому визначеному поняттю випадковості. Отже, якщо таку систему позначати S±, то в ній знову буде 6 модальностей: необхідність, не необхідність, можливість, неможливість; випадковість, невипадковість. Така система може бути унаочнена у формі шестикутника, який можна побачити в відомій монографії «Логіка норм» О.А. Івіна [7, с. 52] або також в деонтичній інтерпретації в «Логіці» Йордена [8, с. 205] тощо.
3. Зачеплена аналогія, за фон Врігтом [9, с. 246], взаємовизначеності між алетичними та деонтичними модальностями може бути символізована, узагальнена та поширена на інші модальності, а саме (термінологія та ідея придумана та зведена В.В. Трутнем, лекція, проведена в 2014-2015 навч. рр. на юридичному факультеті Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, див. також [10; 11]):
символічний – числовий – алетичний – деонтичний – метадеонтичний – аргументативний:
a – 100 – необхідний – обов’язковий – здійсненний – задовільний;
b – 110 – можливий – відносно дозволений – дійсний – позитивний;
~ b – 001 – неможливий – заборонений – недійсний – негативний;
~ a – 011 – не необхідний – необов’язковий – нездійсненний – незадовільний;
c – 010 – випадковий – абсолютно дозволений – винятковий (дійсний, але нездійсненний) – винятковий;
~ c – 101 – невипадковий – заперечення абсолютного дозволу – невинятковий (заперечення дійсності, але нездійсненності) – невинятковий.
Цифри в другому стовпчику запозичуються із так званої матриці Вітгенштейна [12; 8, с.13], «Логіко-філософський трактат», Nr. 5.101, визначаються за формулою 2n, у даному випадку 23 = 8:
 1 1 1 1 0 0 0 0
 1 1 0 0 1 1 0 0
 1 0 1 0 1 0 1 0
4. Матеріально-правове відведення, яке за своєю логічною (модальною) суттю є недійсністю права, отже, може розумітися так, що воно позначається ~ b або числом 001, є аналогічним алетичній модальності «неможливий», деонтичній – «заборонений», саме в метадеонтичному сенсі є такою характеристикою стану права, як «недійсний», а в аргументативному відношенні вимагає такого роду умов застосування, які можна позначити терміном «негативний».
Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що, по-перше, правовий простір в модальному розумінні можна експлікувати щонайменше 6-ма способами, яким відповідають стовпчики в наведеній вище таблиці В.В. Трутня (вертикальний правовий простір), по-друге, матеріально-правове відведення розуміється в символічно-число-алетично-деонтично-метадеонтично-аргументативному сенсі як третя строчка цієї ж таблиці (виділена), по-третє, в цілому кожну строчку зазначеної таблиці можна розуміти як модальний правовий простір в широкому значенні, який не збігається лише з деонтичним, власне нормативним простором (горизонтальний правовий простір), по-четверте, продемонструвати практичне значення зазначеного вище, можна так: можна показати, що a > b (> – «якщо …, то …», інтерпретується: якщо є юридично обґрунтоване право вимоги (право вимоги є юридично здійсненним), то має місце і юридично дійсне право) є тавтологією наступним чином: прийнявши, що а має значення 100, b – 110, а матеріальна імплікація істинна як звичайно [13, с. 90], маємо:
а > b
 1 1 1
 0 1 1
 0 1 0
Наявність в середньому стовпчику лише 1 свідчить про те, що це тавтологія (за Вітгенштейном), або, інакше кажучи, загальнозначуща формула систем S5 та S5± в будь-якій із зазначених вище інтерпретацій.
 
Список використаних джерел:
1. Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского процессуального права / Н.А. Чечина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 103 с.
2. Павлюк А.Г. Поняття відведення, яке перешкоджає виникненню цивільного суб’єктивного права вимоги кредитора / А.Г. Павлюк // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наук. праць. Випуск 636: Правознавство. – Чернівці: ЧНУ, 2012. – С. 79-82.
3. Павлюк А.Г. Поняття відведення, яке припиняє цивільне суб’єктивне право вимоги кредитора, що раніше виникло / А.Г. Павлюк // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наук. праць. Випуск 644: Правознавство. – Чернівці: ЧНУ, 2013. – С. 92-95.
4. Павлюк А.Г. S5 як модально-логічна основа теорії цивільно-правового відведення / А.Г. Павлюк // Логіка і право. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції "Логіка і право". Xарків, 11 травня 2012 р. / Науковий редактор: д-р філос. наук, проф. О.М.Юркевич. – Х., 2012. – С. 117-119.
5. Фейс Р. Модальная логика / Р. Фейс. – М.: Наука, 1974. – 520 с. 
6. Höfler A. Grundlehren der Logik / A. Höfler. – Leipzig; Wien: G. Freytag; F. Tempsky, 1907. – 181 S.
7. Ивин А.А. Логика норм / А.А. Ивин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – 121 с.
8. Joerden J.C. Logik im Recht: Grundlagen und Anwendungsbeispiele / J.C. Joerden. – 2-е, überarb. u. erg. Aufl. – Heidelberg, Dordrecht, London, New York: Springer, 2010. – 424 S.
9. Вригт Г.Х. Логико-философское исследования: Избр. тр.: пер. с англ. / Г.Х. Вригт; общ. ред. Г.И. Рузавина и В.А. Смирнова; сост. и авт. предисл. В.А. Смирнов. – М.: Прогресс, 1986. – 600 с.
10. Трутень В.В. Формальна система цивільного права: її інтепретація та методологічне значення / В.В. Трутень // Проблеми філософії права. – 2012. – Т. 8-9. – С. 370-377.
11. Трутень В.В. Комбінована n-мірна юридична логіка: в застосуванні до експлікації цивільно-правового поняття "правіж" / В.В. Трутень // Логіка і право. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції "Логіка і право". Xарків, 11 травня 2012 р. / Науковий редактор: д-р філос. наук, проф. О.М. Юркевич. – Х., 2012. – С. 131-134.
12. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат / Л. Витгенштейн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000272/st001.shtml.
13. Переверзев В.Н. Логистика: Справочная книга по логике / В.Н. Переверзев. – М.: Мысль, 1995. – 221 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція