... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
Правовий простір як фрагмент соціуму. Що являє собою те явище, котре пропонується відображати терміно-поняттям «правовий простір»?
Відповідь на це питання залежатиме, вочевидь, від розуміння двох базових понять: а) «простір» і б) «право» (тобто, насамперед, від праворозуміння).
Перше з них належить, ясна річ, до суто філософських категорій. Однак у розглядуваному аспекті воно дещо конкретизуватимється, оскільки йдеться саме про такий різновид простору, як соціальний (на відміну від простору, скажімо, фізичного, космічного, темпорального тощо). 
Соціальний простір можливо інтерпретувати, загалом кажучи, як світ (сферу) суспільних зв’язків, залежностей, відносин (причому – що вельми важливо – не тільки прямих, але й опосередкованих) між учасниками (суб’єктами) соціуму життя. І ось ту частину таких відносин, яка дістає прояв у їхніх взаємних основоположних (fundamental) правах і обов’язках та у їхній діяльності зі здійснення таких прав й обов’язків, і видається підставним вважати простором правовим. (Принагідно зауважу, що самі по собі суспільні відносини – це, як на мене, ні що інше, як а) взаємні позиції суб’єктів та б) обмін останніми взаємною діяльністю; перший елемент суспільних відносин, умовно кажучи, – статичний, а другий – динамічний).
З-поміж прав й обов’язків, як відомо, вирізняють а) основоположні або так звані «природні» й б) ті, що врегульовані заздалегідь встановленими («позитивними», формально обов’язковими) приписами, забезпечуваними насамперед державою. Тому, з огляду на те чи інше праворозуміння, і визначатиметься, яка ж частина соціального простору буде вважатись «правовою» і яким є її обсяг.
Основоположні права й обов’язки – «зміст» правового простору. Отож правовий простір – це насамперед соціальний простір основоположних («природних») прав і обов’язків людей, їхніх спільнот й об’єднань. Нагадаю у зв’язку з цим, що за моєю давньою інтерпретацією основоположні (соціально-природні) права людини – це певні можливості насамперед людини, котрі необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку суспільства і забезпечені обов’язками інших суб’єктів. А основоположний обов’язок – це необхідність певної поведінки насамперед людини, об’єктивно зумовлена конкретно-історичними потребами існування й розвитку інших людей, соціальних спільнот і об’єднань, а також усього суспільства.
У соціально-неоднорідному суспільстві, як свідчить уся історія й сучасність, певна частина «природно»-правового простору завжди тією чи іншою мірою врегульовувалась позитивним правом; а тому вона являла собою простір, так би мовити, природно-позитивний. Цю ситуацію можна схематично відобразити таким малюнком:
Де:
 – природно-правовий простір;

 – позитивно-правовий простір.
     
Попереднє визначення поняття правового простору. Отож пропонується для обговорення наступна дефініція: правовий простір – це сфера (обсяг) врегульованих соціально-природними принципами, основоположними правами й обов’язками суспільних відносин, частина яких закріплена і забезпечена державою. (До речі, як синонім термінологічного звороту «правовий простір» можливо вживати, гадаю, й дещо образний вислів: «територія права»).
Наостанок зауважу таке. Як відомо, навіть серед прибічників кожного з «класичних» типів праворозуміння – позитивістського (в усіх його основних різновидах – легістського, соціологічного, психологічного, зокрема комунікативного чи герменевтичного) і непозитивіського («природного», релігійного, космологічного, міфологічного та ін.) існує неуникненний, нездоланний, змістовний плюралізм у кваліфікації тих чи інших явищ саме як «правових». Тому-то й інтерпретація ними сутності, змісту й обсягу (меж) правового простору неминуче лишатиметься неоднозначною, неуніфікованою, нестандартизованою. Це, до речі, стосується також й поглядів на означене питання і прихильників «третього» – так званого «інтегрального» – праворозуміння: адже й їхні уявлення про право є теж досить строкатими за змістом, що беззаперечно урізноманітнюватиме й їхню інтерпретацію правового простору.
Наведений висновок, гадаю, зберігає підставність й щодо розуміння правовості будь-яких феноменів, явищ, процесів, для опису котрих вживаються прикметники «правовий», «правова», «правове», «правові»… {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція