... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
Відомо, що філософія та загальна теорія права оперують такими узагальнюючими категоріями як правова реальність, правова дійсність, правове життя, правовий простір тощо. Зважаючи на те, що гуманітарне знання взагалі й така його складова як юриспруденція, в перспективі, мабуть, стануть сприйматись не як наукове знання (наука), а перейдуть до відповідного розряду інших сфер людської життєдіяльності, скажімо, інтерпретації об’єктивно існуючих процесів останньої, проти такого різноманіття понятійно-категоріального апарату навряд чи доцільно заперечувати. Тим більше, що в мистецтві інтерпретації, перефразовуючи відому москвинську сентенцію, «всі засоби хороші». Важливо лише, щоб були зрозумілими їхні сутність та зміст, тобто те, що стоїть за відповідними терміно-поняттями. 
Названі на початку, а також інші синонімічні їм категорії так чи інакше відображають відповідну сферу об’єктивної дійсності на метафізичному рівні останньої. В онтологічному сенсі те, що криється за ними, сприймається як правопорядок, або, що одне й те ж, здійснення життєдіяльності, впорядковане нормами права. Саме впорядкований, а не узаконений; нормами права, а не положеннями законів. Останнє зауваження наголошує на принциповому розмежуванні права і закону; правових норм і статей, пунктів, параграфів тощо, з яких складаються законодавчі акти. Воно позиціонує носія таких переконань як прихильника природного права, а не вульгарного позитивізму, пануючого в Україні.
З огляду на назву тематики круглого столу, акцентуємо увагу на одному з аспектів феномену «правовий простір» - антикримінальному правовому просторі (антикримінальний правопорядок). Причому, з огляду на обмежені можливості наявної форми подачі теоретичної інформації, зосередимось лише на сутності та змісті останнього. У загальному вигляді сутність антикримінального правового простору, на наш погляд, полягає в тому, що це - сфера життєдіяльності суспільства, що відображає теорію і практику протидії злочинності
Зміст зазначеної сфери складають: 1) теорія протидії злочинності; 2) антикримінальна політика; 3) галузі права, що забезпечують протидію злочинності та кримінологічні засоби протидії злочинності; 4) відповідні зазначеним галузям права галузі національного законодавства та нормативні акти у сфері запобігання злочинності; 5) відповідні зазначеним галузям права навчальні дисципліни, в тому числі кримінологія не як галузь юриспруденції (дурна пострадянська звичка), а як соціо-психологія злочинності; 6) антикримінальна правосвідомість; 7) практика застосування антикримінальних зусиль; 8) міжнародне антикримінальне право у відповідних його формах.
У межах регламенту круглого столу зосередимось лише на деяких аспектах першої складової змісту протидії злочинності. Все частіше лунають заклики щодо доцільності дослідження злочинності та протидії її проявам за допомогою міжгалузевого підходу. Приклади ж реальної інтеграції галузевих знань у єдину теорію протидії злочинності на пострадянському просторі є поодинокими (дослідження С.В. Бородіна, В.С. Зеленецького, О.М. Литвина та деяких інших ентузіастів). Частково ідея створення інтегрованого вчення про протидію злочинності проникла у процес підготовки юридичних кадрів у деяких правничих ВНЗ. Так, у Національній академії прокуратури України свого часу до програми підготовки магістрів було включено спецкурс «Теорія протидії злочинності» та створено його методичне забезпечення. Але сьогодні Академія фактично покинула освітянський простір, перетворившись у процесі реформування прокуратури на відомчий тренінговий центр, і викладання зазначеного спецкурсу припинилось.
Зазначене свідчить про відсутність поки що в Україні широкої фахової зацікавленості щодо створення завершеної теорії протидії злочинності. Творчі зусилля у вказаному напрямі носять епізодичний характер. Відчувається пострадянська позитивістська звичка чекати відповідного політико-організаційного рішення на найвищому державному рівні. Якби ідея створення теорії протидії злочинності потрапила до якоїсь концепції чи програми, затвердженої відповідним Указом Президента чи постановою Кабміну, робота б закипіла. Але в сьогоднішніх вітчизняних реаліях на подібне розраховувати важко, тому вченим треба братись до цієї справи, не чекаючи високих вказівок.
Починати доцільно з широкої фахової дискусії щодо сутності та змісту самої злочинності. Парадокс, але про неї усім все відомо до тих пір, поки не постає питання, а що це таке? Зазвичай, усе зводиться до суто статистичного бачення цього феномену: сукупність злочинів, вчинених на певній території певною кількістю осіб за певний проміжок часу. Таке уявлення про злочинність не може задовольнити потреби тих, хто дбає про справжню протидію її проявам, а не про міфічну «боротьбу» зі злочинністю, тому слід продовжити роботу над з’ясуванням сутності цього феномену.
Не більше відомо і про протидію злочинності. На наше переконання, це – складне соціально-правове явище та поняття про нього, в якому відображено теорію і практику специфічної державно-управлінської та кримінально-юстиційної діяльності, а також суспільних та приватних ініціатив, спрямованих на перешкоджання вчиненню кримінальних правопорушень та реагування на їх вчинення. Протидія злочинним проявам відбувається за трьома напрямами: загально-соціальним, спеціально-кримінологічним та кримінально-юстиційним, кожен з яких має відповідний механізм реалізації.
Отже, антикримінальний правовий простір відкривається теорією протидії злочинності, що знаходиться в Україні поки що в ембріональному стані. Слід консолідувати зусилля на створенні останньої, без чого очікування на краще у зазначеній сфері марні. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція