... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
Інтерпретація поняття «правовий простір» залежить від різних підходів до праворозуміння, філософсько-правових концепцій, національних правових доктрин, наукових позицій вчених та інших факторів. У сучасній юридичній науці простір правовий (правовий простір) розглядається і як самостійний правовий феномен, так й як властивість, форма існування інших правових явищ, зокрема, в контексті осмислення правової матерії, свободи суб’єктів права, правової реальності, предмета правового регулювання, території держави чи позадержавних територій та їх кордонів, дії нормативно-правових актів, правових комунікацій і таке інше. 
Необхідність і доцільність досліджень світу у його просторовому вимірі, за думкою багатьох вчених призвела до просторового повороту в соціально-гуманітарних науках, в яких, враховуючи плюралізм співвідношень фізичного та соціального просторів, склалося декілька традицій інтерпретацій останнього, а відповідно й особливостей його виміру, власно просторового підходу як одного з фундаментальних методологічних підходів його пізнання. Загальним для них є те, що соціальний простір розглядається переважно як метафора фізичного простору, а відмінності зумовлені різними зв’язками чи їх відсутністю між фізичним і соціальним просторами.
«Відродження» просторового підходу іноді навіть розглядають як засіб подолання тривалого домінування історизму в наукових дослідженнях, пов’язують з антропологічним, лінгвістичним, культурним та іншими «поворотами». У результаті з’явилися такі поняття, як «соціальний простір», «економічний простір», «історичний простір», «екологічний простір», інформаційний простір», «правовий простір», «цивілізаційний простір» та інші. 
Така гносеологічна ситуація з пізнанням простору в соціально-гуманітарних науках завдає певні орієнтири і визначає потенційні можливості використання поняття простору в юридичних науках. У першу чергу, їх своєрідність по відношенню до інших аналогічних соціально-гуманітарних досліджень визначається предметом – правом як особливим соціально-гуманітарним явищем, а спільність з такими дослідженнями – зумовлюється використанням просторового підходу, який теж, в свою чергу, повинен бути адаптований до права, що є пріоритетом юридичної науки.
Просторове бачення світу права на сьогодні набуває значення як для сучасного правового світогляду так й, зокрема, для юридичної науки, практики, освіти, тому інтерпретується як «площина», «ракурс», «формат» правового та юридичного мислення як мислення простором і осмислення простору різними суб’єктами, в різних аспектах на різних рівнях (від світоглядного  до повсякденного, від юридичного  до позаюридичного).
Окрім того, просторове бачення правової реальності не обмежується тільки юридичної наукою, а в останній тільки дослідженням певних аспектів, властивостей, характеристик правових явищ. На необхідність визначення спільного та відмінного у правовому та юридичному пізнанні, зокрема, звертається увага в контексті правової соціології і соціологічної юриспруденції, диференціації філософсько-правових досліджень на дослідження в межах філософських та дослідження в межах юридичних наук. 
Філософсько-правові проблеми простору багато в чому провокуються філософією постмодернізму, зокрема, філософією розрізнення (М. Гайдеггер, Ж. Делез, Ф. Гваттарі та інші), яка фундує своєрідність постмодерного (посткласичного) філософствування на відміну від філософії тотожності епохи модерна, і пов’язується з постструктуралізмом, детериторізацією та ретериторізацією, складкою, запереченням метанарративів тощо. 
У філософії права спрямованість таких досліджень визначається проблематикою осмислення: простору підвалин (основ) юридичної науки, зокрема, наукової картини правого світу, філософсько-правових засад, ідеалів і норм досліджень права, а також простору як їх складової; простору філософії права як її просторової саморефлексії, простору юридичної науки, простору як форми буття правової «матерії»; просторові виміри власної побудови філософії права, зокрема, онтології, гносеології, методології, аксіології, антології права тощо; філософські засади методології просторового осмислення права, зокрема як методологічного принципу; варіативність просторового мислення права в контексті різних традицій інтерпретацій філософії права, зокрема, вітчизняної, різних філософських систем, течій, шкіл – діалектики, герменевтики, феноменології, аналітичної філософії тощо.
Проблематика просторового існування правової реальності, наприклад, в її філософських і географічному «вимірах» охоплює такі групи проблем як: еволюція поглядів на простір у філософії, географії й правознавстві; осмислення простору в онтології, гносеології й аксіології права (його існування як національного, регіонального, міжнародного права, а також його пізнання й осмислення, ідеалу права); усвідомлення специфіки розуміння руху правової матерії у просторі, понять правового простору чи простору права, простору в праві, а також географічного й соціального простору права; діалектики взаємодії й розвитку правових реальностей, їхніх джерел, рушійних сил, співвідношення внутрішніх і зовнішніх, глобальних і локальних факторів розвитку; визначення місця географії права в системах юридичних і географічних наук і розкриттям її внутрішньої структури, її співвідношення з філософією права й правовою географією; співвідношення права, суспільства й природи, відображеного в поняттях «географічне середовище», «середовище права», «навколишнє середовище», «правове середовище» і т.д.
У загальній теорії держави та права, поряд з традиційними дослідженнями території держави, кордонів держави, дії нормативно-правових актів (норм права) у просторі, останнім часом актуалізується осмислення власне правового простору, його структури, властивостей, зв’язків з іншими правовими явищами та відповідними теоретичними конструкціями. Історико-правовим дослідженням притаманна єдність просторових та часових меж їх предмету. 
Просторова проблематика існування права, хоча і в своєрідній інтерпретації і за наявності різних наукових позицій фахівців, була і є властивою порівняльному правознавству, завданням якого є осмислення плюралізму різних правових реальностей в їх статиці і динаміці, на різних рівнях і різних площинах, «форматах» простору, часу, суб’єктів, процесів, зв’язках з позаправовим чи їх відсутності, але в контексті виявлення універсального та унікального, багатоманітності варіації розуміння останніх.
Осмислення та застосування поняття «простір права» або «правовий простір» в галузевих юридичних науках залежить від особливостей їх предмету і відповідно від його використання в текстах вітчизняних нормативно-правових актів, міжнародно-правових та інших правових документів, своєрідності тлумачення їх нормативних положень.
Термін «простір» все частіше використовується в міжнародно-правових документах та вітчизняних нормативно-правових актах у словосполученнях «європейський простір у сфері вищої освіти», «загальноукраїнський простір», «повітряний простір», «європейський та світовий освітній і науковий простір», «європейський політичний, економічний, правовий простір», «інформаційний простір», «євроатлантичний безпековий простір» та інших.
Таким чином, у сучасній ситуації розвитку юридичної науки, радше за все просторове буття і пізнання права, враховуючи ті тенденції, що існують в інших науках, віднести до окремого напрямку соціальних, гуманітарних, зокрема, юридичних просторових досліджень права, в межах якого мова може йти про правовий простір і простір права, методологію просторового підходу до права, правову географію чи географію права, правову регіоналістику чи регіоналістику права, правове країнознавство, правове краєзнавство, правову геофілософію чи геофілософію права, правову картографію, правову лімологію, геоюриспруденцію і таке інше. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція