... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
У сьогоднішніх умовах поступ будь-якої правової держави до інформаційного суспільства – тривалий у часі, але неминучий процес. Україна у цьому процесі значно відстає від інших європейських країн, проте це надає їй можливість на прикладі інших осягнути роль держави у цілеспрямованому формуванні засад інформаційного впливу.
Необхідною умовою інформаційного суспільства та однією з важливих державоутворюючих ознак є єдиний інформаційний простір. 
Під поняттям «інформаційний простір» розуміють, зокрема В.Ю. Микулець – «сукупність інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури, яка на основі загальних правил дозволяє забезпечувати ефективну взаємодію держав, установ та громадян за умов їх рівних прав доступу до відкритих інформаційних ресурсів, а також максимально повно задовольняти їх інформаційні потреби на всій території держави за умов збереження інтересів на вхід у світовий інформаційний простір та збереження національного інформаційного суверенітету» [1, с. 173]. 
Натомість, К.І. Беляков пропонує визначати сутність інформаційного простору через категорію інформаційного правового простору, який, в свою чергу, являє собою систему організаційно та методично пов’язаних інформаційних ресурсів, що формуються державою та іншими учасниками інформаційних відносин [1, с. 177].
Н.М. Оніщенко зазначає, що інформаційний правовий простір є частиною інформаційного простору і об’єднує в собі всі методи та шляхи, а головне, форми, в яких міститься правова інформація [2, с. 4]. Цими формами може бути будь-яке джерело, в якому міститься інформація на правову тематику.
На сьогодні найбільш важливе значення серед усіх комунікативних начал, які містять певну інформацію на правову тематику та впливають на сприйняття громадянами категорії «право» як явища соціальної дійсності є засоби масової інформації. Тобто, найвагоміший вплив на правову свідомість громадянина здійснює: телебачення, періодична преса та «Інтернет». Кожен з цих видів ЗМІ володіє власним рівнем впливу, а також задовольняє інформаційні потреби різних майнових, вікових та соціальних груп нашого суспільства
Зробивши аналіз переліку телепрограм, які транслюються сьогодні на українському телебаченні, статей у періодичних виданнях та спеціалізованих інформаційних ресурсів мережі «Інтернет», можна дійти висновку про відсутність у них спеціальної уніфікованої ґрунтовної концепції, особливо у частині подачі матеріалу правового змісту чи висвітлення діяльності органів державної влади. Більше того, донедавна у них часто були присутні елементи, які у собі несли інформаційні антиправові стереотипи. Наприклад, інформаційні спекуляції ЗМІ, які поширювали висловлювання окремих вітчизняних політиків про відмінність ідеологічних, національних, культурних та світоглядних переконань західних та східних українців [3, с. 85]. Чи ряд публікацій та повідомлень на популярних Інтернет-сайтах про непрофесійність новостворених державних структур, зокрема поліції. Такі елементи справляють вкрай негативний вплив на незрілу правову свідомість українського суспільства. 
У результаті відсутності єдиної концепції державної інформаційної політики у більшості громадян формується недовіра до органів державної влади та виникає заперечення, неприйняття чи скептичне ставлення до задекларованих новою українською владою реформ. 
Одним із головних завдань держави на сучасному етапі розвитку є визначення напрямків правового регулювання інформаційного простору, у якому б ЗМІ надавали повну, об’єктивну, достовірну, обґрунтовану, вчасну і різнопланову інформацію, в тому числі з державних та правових питань. Для реалізації цього завдання першочерговим заходом є розроблення ефективних власних стандартів взаємодії ЗМІ та держави. Зокрема, таким першочерговим заходом є запровадження інституту суспільного мовлення в Україні. Суспільне мовлення є одним із ключових атрибутів демократичного розвитку держави, який здійснює забезпечення плюралізму думок та інформаційних прав громадян через надання повної та об’єктивної інформації. Найважливіше те, що програмний контент суспільного мовлення спрямовуватиметься на розвиток національної свідомості та ідентичності громадян, становлення національної самобутності й виховання патріотизму, буде направлений проти антиправової та антисоціальної поведінки (сьогодні відсоток програм такого характеру є мінімальним на діючих комерційних ЗМІ). 
У свою чергу, становлення незалежних ЗМІ та ефективна їх взаємодія з політичною системою, дасть змогу вітчизняному інформаційно-правовому простору продукувати ті цінності, які б ставали об’єднавчими для жителів різних регіонів держави та долали сучасні антиправові стереотипи з метою ліквідації наявної світоглядної трансформаційної кризи в українському суспільстві. 
Отже, ЗМІ є однією із найважливіших форм національного інформаційно-правового простору, який чинить вплив на сприйняття або несприйняття правових та державних явищ громадянами. Однак, як зазначено у рекомендаціях парламентської асамблеї Ради Європи, «було б неправильно, виходячи з важливості цієї ролі, зробити висновок про те, що ЗМІ дійсно репрезентують громадську думку, або про те, що вони мають взяти на себе конкретні функції органів державної влади чи її установ освітнього характеру. Це призвело б до перетворення ЗМІ на владу або антивладу (медіократію). Робота, яку виконують ЗМІ, це одна з форм посередництва й надання інформаційних послуг, а права, які мають ЗМІ в зв’язку зі свободою інформації, залежать від одержувачів (цих послуг), тобто громадян» [4, с. 33]. Саме ці обставини зумовлюють потребу в контролі за діяльністю ЗМІ з боку суспільства та визначення державою основних напрямків правового регулювання інформаційно-правового простору, тобто запровадження державної інформаційної політики.
 
Список використання джерел:
1. Микулець В.Ю. Правові аспекти формування єдиного інформаційного простору в Україні / В.Ю. Микулець // Право і суспільство. – 2012. – №2. – С. 173-177.
2. Оніщенко Н.М. До питання про сутність, природу та трансформаційні зміни інформаційного правового простору (теоретично-правовий аспект) / Н.М. Оніщенко // Часопис Київського університету права. – 2012. – №2. – С. 4-9.
3. Ілин Н.І. Інформаційні фактори впливу на формування правової психології населення / Н.І. Ілин // Журнал «Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького». – 2014. – №9. – С. 84-90.
4. Захаренко К. Засоби масової інформації як чинник розвитку суспільства / К. Захаренко // Вісник Інституту розвитку дитини. – 2015. – Вип. 38. – С.29-36. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція