... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 25.02.2016 - Секція №7
Сучасні праці, що присвячені питанням філософії права, рясніють згадуванням про так звані «повороти», ми можемо зустріти у текстах «логічний поворот», «лінгвістичний поворот», «просторовий поворот» тощо. Що ж таке «поворот»?
Поняття «поворот» застосовується у західній філософії науки для позначення якісних змін в системах продукування, передачі та способів репрезентації наукового знання. Це відбувається шляхом зміни ракурсу розгляду об’єкта, визначення предметної сфери, саморозуміння суб’єкта, що здійснює пізнавальну діяльність. Як наслідок, змінювалися підходи, інструментарій, понятійний апарат досліджень та розуміння міждисциплінарності знання. У результаті «поворотів» дослідники опановують якісно нову комбінацію отримання та подачі наукового знання. 
Деякі дослідники вирізняють три типи поворотів: 1) з онтологічним статусом (соціокультурні «зсуви» XIX–XX ст.: промисловий переворот, науково-технічна революція); 2) з подвійним: онтологічним та епістеміологічним змішаними статусами (візуальний чи іконічний повороти, медіареволюції, естетичний поворот); 3) з епістеміологічним статусом (лінгвістичний, онтологічний, просторовий поворот, тобто ті, які описують зміни в мисленні, нові ракурси та способи дослідження реальності [1, с. 32-33].
Нас цікавить «просторовий поворот», в основі якого, як і інших епістемологічних поворотів, лежить зміна епістеми  зміна способу подання знань про світ. Це може бути наслідком змін або самої соціокультурної реальності, або способів її пізнання, трансформації пізнавальної парадигми. Вчений правник Уго Матеі у своїй роботі «Екологія права» 2015 року зазначає про зміну механістичної парадигми на мережеву [2]. Судячи з сучасного соціогуманітарного дискурсу, людство переживає сьогодні найбільший цивілізаційний зсув.
Які ж були причини виникнення «просторового повороту»?
Простір і час є фундаментальними характеристиками буття, їх смислову єдність український філософ М.М. Бахтін визначив як хронотоп – часопростір. Великі історичні епохи і цивілізації базуються на власних хронотопних конструкціях. Християнська культура, як середньовічна, так і Новоєвропейська, дійсно була більшою мірою зорієнтована на час, ніж на простір [3, с. 235]. Це має коріння у біблійних ідеях часу, які осмислив і концептуалізував Августин Блаженний.
У хронотопі сучасної культури, схоже, намітилася особлива увага до простору. Одним з перших про цей поворот до простору написав Мішель Фуко ще у 1967 р. Він зазначив, що нав’язливою ідеєю XIX ст. була історія, а саме: теми розвитку і зупинки, теми кризи і циклу, теми накопичення минулого, тоді коли сучасну епоху можна назвати епохою простору [4, с. 191-204].
В останні двадцять років інтерес до теми простору в гуманітарних науках проявився з усією очевидністю, багато авторів прагнуть потіснити час, щоб дати місце простору. До проблеми простору звернулися філософи, мовознавці, філологи, мистецтвознавці та інші представники гуманітарного знання. 
Однією з найважливіших особливостей просторового повороту є те, що питання і проблеми, які ставляться у дослідженнях, потребують сучасного розуміння, що таке простір, і відповідь на це питання традиційно знаходиться у сфері філософії [5].
Теоретичні витоки просторового повороту у соціогуманітарних науках сягають до робіт М. Фуко, А. Лефевра, Дж. Якобса, і далі  до праць Е. Кассирера, Г. Зіммеля, Ф. Ратцеля, В. Беньяміна і представників Чиказької школи урбаністичної екології. Результатом пошуку нової концепції простору, у тому числі шляхом критики усталених уявлень про форми просторовості, стало зміщення акцентів досліджень: простір розглядається не як об’єкт, а як проблема [6, с. 106], що у свою чергу вимагає від дослідників принципово нового погляду на аналіз простору і методологічного прояснення просторової проблематики [7].
Прикладами сприйняття простору як проблеми у правовій площині можна виділити уявлення права як простору та уявлення права як складової суспільного простору.
Першим таким прикладом є дослідження Сабіни Мюллер-Молл з факультету права Університету Гумбольта з Берліну під назвою «Правовий простір. Топологічне мислення права» (Legal Spaces Towards a Topological Thinking of Law 2013) [8]. Автор ставить перед собою завдання розкрити сучасне концептуальне розуміння права, використовуючи просторовий підхід. Для цього автор, відштовхуючись від розуміння права як нормативного порядку, виділяє три основні ознаки права – гібридність, релятивність та динамічність, які розглядаються у співвідношенні з нормативністю та комплексністю права. З цих позицій дослідниця пропонує мислити право як простір. При цьому простір розуміється як реляційна, динамічна структура, що утворена різними елементами, і відносини через та між цими елементами не є стабільними і заново створюють новий простір.
У цьому дослідженні також іде мова про існування двох концепцій простору: топографічної та топологічної. Топографічний підхід пов’язаний з ідеєю фізичного простору, тоді коли топологія звертає увагу на змістовний опис простору, що і стає предметом подальшого дослідження автора. Простір права поділяється на три субпростори: правових норм, судових рішень та простору, що інтегрує правову теорію, принципи та доктрини, і у зв’язку з цим ставиться питання про те, як може бути визначена внутрішня структура цих субпросторів та якими є відносини між цими трьома просторами. Право за цим підходом не є текстовою системою норм, а являє собою нормативну практику.
Повертаючись до другого прикладу, а саме уявлення права як складової суспільного простору, слід зрозуміти, що таке топологія?
Топологія найчастіше визначається як порівняно молодий і такий, що бурхливо розвивається, розділ математики, що вивчає найбільш загальні властивості геометричних фігур  властивості, що зберігаються за будь-яких безперервних перетворень [9]. Головною ідеєю топології є перенесення уваги від положення, величини і форми геометричних фігур на ті їх властивості, які зберігаються при безперервному їх перетворенні.
У широкому розумінні, топологія це наука про місце, що передбачає процедуру визначення місця об’єктів у просторі, аналіз їх просторових зв’язків [10]. Саме у цьому її широкому значенні топологія досить інтенсивно застосовується у сучасному соціально-гуманітарному знанні, в тому числі і в науковій сфері права [11]. Включаючи право до свого проблемного поля, «соціально-гуманітарна» топологія виступає як процедура визначення місця права в соціальному просторі та процес аналізу його просторових зв’язків.
Ці два приклади, що свідчать про просторовий поворот у праві, не є вичерпними, оскільки багато проблем можна розглядати, зміщуючи звичні часові, історичні акценти на просторові, однак це потребує опанування нових підходів, інструментарію, понятійного апарату.
Таким чином, слід зазначити, що «просторовий поворот» став можливим, очевидним, актуальним, в тому числі і для права на тлі віртуальної революції і глобалізації. Простір перестав бути тим, що потрібно перетнути. Всі і все постійно знаходиться всередині нематеріального простору, і це означає не нівелювання простору, а його ускладнення і множення. «Просторовий поворот» має та надає можливості ефективно взаємодіяти з множинністю цих просторів.
 
Список використаних джерел:
1. Гаврилина Л.М. Эпоха поворотов: эпистемологические поиски и социокультурные реалии / Л.М. Гаврилина //Ярославский педагогический вестник. – 2015. – № 2. – Том I (Культурология).
2. Fritjof Capra, Ugo Mattei. The Ecology of Law. Toward a Legal System in Tune with Nature and Community. – 2015. – 240 р.
3. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике / М.М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики. – Сб. – М.: Худож. лит, 1975.  С. 234-407.
4. Фуко М. Другие пространства / М. Фуко // Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления, интервью. – М.: Праксис, 2006. – Ч. 3. – 320 с.
5. Фень Е.Г. Основные категории феноменологической философии пространства в современных исследованиях города: автореф. дис. … к.филос.н.: спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» / Е.Г. Фень. – М., 2012. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/
6. Бедаш Ю. Пространство как проблема постметафизической философии / Ю. Бедаш // Топос. – 2009. – № 21 (1). – Ст. 94-113.
7. Гобрусенко Г.К. Новые онтологические модели и пространственный поворот в современных «исследованиях науки и технологии» / Г.К. Гобрусенко // Вестник Московского университета. Серия 7 «Философия». – 2014. – №2. – С. 40-57.
8. Muller-Mall S. Legal Spaces Towards a Topological Thinking of Law. – Berlin: Springer-Verlag, 2013. – 143 р.
9. Пристенский В.Н. Топология права как аспект философии человека/ В.Н. Пристенский // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – 2009. – № 87. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/topologiya-prava-kak-aspekt-filosofii-cheloveka.pdf 
10. Каев А. Шаг 3  Понятие топологии/ А. Каев. [Электронный ресурс].  Режим доступа: http://www.firststeps.ru/gis/r.php?3.
11. Рогожин В. Бытие и Закон. ОнтоТопоЛогия. [Электронный ресурс].  Режим доступа: http://www.edu-zone.net/show/194249.html; Сакутин В.А. Топология вины и проблема одиночества в фундаментальной онтологии Хайдеггера. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.edu-zone.net/show/165722.html; Хамитов Р.Н. Личность в правовом пространстве: автореф. дис. … д-ра филос. наук. – Чебоксары, 2007. – 44 с.; Kathleen M. Sullivan. Law and Topology // Tulsa Law Review. – V.42. – 2006. – Р. 949-960; Chris Butler. Сritical legal studies and the politics of space //Social & Legal Studies. – 2009. – № 18 (3). – Р. 313-332. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція