... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 20.04.2016 - Секція №1
Одним з основних завдань сучасної вітчизняної юридичної науки є підготовка науково обґрунтованих рекомендацій щодо реформування інститутів права і держави. Вивчення ефективності законодавства, норм права потребує попереднього осмислення підходів до техніко-юридичної оцінки соціальної ефективності тих норм права, які необхідно вдосконалювати.
Право – це атрибут держави. Діяльність юристів у всіх країнах і в кожному народі дуже подібна. Це зумовлено тим, що всі прагнуть діяти ефективно в процесі її виконання. Техніко-юридичне знання не втрачає наукового характеру, адже формується вченими-теоретиками й практиками на основі вивчення правової дійсності, узагальнення досвіду юристів-практиків. У юридичній техніці повною мірою відображено взаємодію теорії та практики, фундаментального і прикладного знання.
Науковці активно обговорюють проблеми, що пов’язані із правотворчою діяльності в державі, якістю підготовлених проектів нормативно-правових актів як законодавчих так і підзаконних, якістю та ефективністю нормативно-правових приписів та їх здатністю регулювати суспільні відносини. Активізація наукового світу навколо цієї проблематики обумовлена дійсним становленням України як правової держави та формуванням національної правової системи в основі якої повинно бути якісне та ефективне законодавство та входженням держави до Європейського простору. 
Ще одним чинником, який впливає на активний науковий пошук, є правозастосовна діяльність, яка і показує усі без винятку недоліки, прогалини, колізії, помилки нормативно-правових актів. 
Правотворча діяльність в Україні являє собою досить складну і широкомасштабну діяльність уповноважених державних органів і посадових осіб та органів місцевого самоврядування з підготовки і прийняття нормативно-правових актів, що мають своїм призначенням ефективне регулювання суспільних відносин. Підготовлені нормативно-правові акти мають бути досконалими за формою і змістом, тобто задовольняти високі вимоги стосовно їх якості. Категорія «якість нормативно-правових актів» інтегрує в собі широкий спектр проблем, пов’язаних із науковим і прикладним обґрунтуванням цих актів, досконалістю техніки правотворчості, формальною визначеністю, доступністю. Передбачуваністю і зрозумілістю вказуваних актів [1, с. 12]. 
Ефективність сучасної системи джерел права України значною мірою залежить від професіоналізму суб’єктів правотворчості та нормопроектування, а також від якості прийомів і засобів створення, зміни, припинення дії та систематизації нормативно-правових приписів [2, с.15]. 
На потребу докорінного оновлення законодавчої бази України і вказує Ж. Дзейко та пов’язує це із проблемою якості багатьох законів України з формального, логічного та лінгвістичного аспектів. Зокрема, стверджує, що однією з найважливіших умов поліпшення якості законів є ефективне застосування для їх створення законодавчої техніки. Адже, законодавча техніка – різновид юридичної техніки – має неабияке значення не лише для процесу провадження законодавчої діяльності, а й для втілення законів у життя. Майстерне застосування законодавчої техніки сприяє утвердженню верховенства права, становленню правової держави в Україні, ефективній реалізації законів, зумовлює правильну інтерпретацію їх змісту, створює основу для прийняття підзаконних нормативно-правових актів, що суттєво впливає на рівень захисту прав і свобод людини і громадянина, тобто умови для підвищення рівнів системності, стабільності, узгодженості, послідовності розвитку законодавства України, що, у свою чергу, обумовлює дієвість його реалізації [3, с. 56-57].
З огляду на наведене, доцільно впровадити у вищих навчальних закладах викладання навчальної дисципліни «Юридична техніка» та підготовляти спеціалістів (фахівців) у сфері нормопроектування. 
Як зазначає В. Комаров, у сучасних соціокультурних умовах парадигмою вищої освіти стає компетентнісний підхід (компетентнісна модель вищої освіти), який визначає низку тенденцій, принципових змін у змісті та характері освіти. У контексті парадигми компетентнісного підходу з’являється можливість більш повно врахувати головні фактори,які визначають розвиток змісту вищої юридичної освіти: реалізацію особистісно орієнтованої вищої юридичної освіти; фундаменталізацію вищої юридичної освіти; професіоналізацію вищої юридичної освіти; перехід до різноманітних освітніх програм, що створює передумови для реального вибору індивідуальних освітніх траєкторій відповідно до запитів і можливостей студентів; глобалізацію, інтернаціоналізацію вищої освіти та забезпечення трансферної освіти [4, с. 7]. 
На значний вплив юридико-технічних знань у професійній діяльності юриста вказує С.Гусарєв, та визначає, що цей вплив зумовлюється специфікою тих засобів, якими доводиться працювати представникам цієї професії у процесі вирішення фахових завдань. У процесі професійної діяльності юристи виконують найрізноманітніші завдання, у зв’язку з чим їм доводиться оперувати різними методиками мислення, спілкування, фіксації процедур, виготовлення документів, прийняття рішень та надання щодо них відповідної аргументації. Уся сукупність юридико-технічних знань, наявність яких дозволяє вирішити зазначені завдання та провести певні операції,становить зміст професійної свідомості юриста, дозволяє формувати відповідну систему навичок та умінь. Юридична техніка для юриста це не тільки правила підготовки документів та їх тлумачення, а також і вся сукупність принципів, вимог, правил, що є складовими необхідного інструментарію для виконання професійних завдань та функцій відповідно до посади [5, с. 31]. 
На важливість юридичної техніки в юридичній освіті вказує і О. Чаплюк, зокрема, пов’язує значимість юридичної техніки як навчальної дисципліни для формування якісного майбутнього корпусу юристів. Науковець вказує, що ефективність впровадження дисципліни в навчальний процес досягається за допомогою оптимізованої системи способів, методів та засобів навчання з метою організації викладання дисципліни «Юридична техніка» та оптимального донесення інформаційного матеріалу для слухачів. Також доцільно зауважує на практичній спрямованості даної навчальної дисципліни, що обумовлює застосування адекватної методики, заснованої на прикладному аспекті викладання. Що передбачає не стільки опанування теоретичного матеріалу, скільки проведення організації навчальної дисципліни із застосуванням спеціально-дидактичних способів і прийомів, що є характерними для викладання саме юридичної техніки [6, с. 98].
Юридична техніка покликана подати системне цілісне уявлення про юридичну професію як об’єктивно обумовлену та соціально фіксовану сферу людської діяльності, показати, чому повинен навчитися, що саме має вміти юрист-професіонал, щоб досягти позитивних результатів у фаховій діяльності. Оскільки, юридична техніка вводиться до стандарту юридичної освіти, то постає потреба у розробці курсу даної навчальної дисципліни. У допомозі стануть наступні вітчизняні наукові розробки, а саме: «Юридична техніка: навчальний посібник», «Юридична техніка: курс лекцій» «Юридична техніка: теорія правових застережень», «Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах», «Общая теория правових оговорок», «Теория и практика оговорок в праве: система понятий. Терминологический словарь», «Застереження міжнародних нормативно-правових актів (загальнотеоретичні й типологічні аспекти)», «Дефекти дефініцій міжнародного права: теоретико-методологічні й техніко-юридичні аспекти», «Техніко-юридичні методи узгодження національного і міжнародного права».
Ще один напрям в контексті визначення ролі юридичної техніки та технології у правотворчості окреслює Л. Луць, зокрема, підготовку майбутніх юристів-нормопроектантів, які мали б засвоїти теорії правотворчості, вміли б виявляти проблемні ситуації, що виникають у процесі правотворчості могли б пропонувати способи їх вирішення, а також створювати нормативно-правові приписи [2, с. 17].
У багатьох європейських країнах відбувається підготовка фахівців зі створення правових норм, однак, в Україні відсутня така практика. Первістком, апробацією є запровадження у Львівському національному університеті імені Івана Франка магістратури із нормопроектування. Це є актуальним та відповідає потребам сьогодення у підготовці фахівців у сфері створення правових норм. Однак, виникає одне, суто термінологічне зауваження, яке стосується формулювання «нормопроектування». Виникає логічне запитання – якого нормопроектування, адже ми знаємо різні види норм: технічні, соціальні норми які в свою чергу поділяються на норми моралі, норми звичаї та традиції, релігійні норми та норми права. Загалом, такий досвід заслуговує схвальних високих відгуків, що має наслідком вивчення та перейняття досвіду іншими навчальними закладами, які здійснюють підготовку майбутніх правознавців.
В. Косович вказує, що викладання навчальної дисципліни «Юридична техніка» повинно базуватися на декількох методологічних аспектах. Визначає, що структура юридичної техніки охоплює дві частини: власне юридичну техніку та юридичну технологію. Техніка охоплює інструментальну, а технологія – процедурну складові юридичної діяльності. Наступним методологічним аспектом викладання юридичної техніки є залежність від видів юридичної техніки з огляду на різновиди юридичної діяльності. Для студентів-нормопроектантів висвітлюють питання про види юридичної техніки у залежності від особливостей кожної стадії правового регулювання [7, с. 100].
Як зазначає І. Онищук, типовість таких правотворчих помилок як безсистемність нормативно-правових актів, їх внутрішня суперечливість і зайва численність, надмірна кількість у законодавстві декларативних норм, не забезпечених механізмом реалізації, а також повторюваність подібних помилок протягом багатьох років говорять про їх системний характер. Все це свідчить про низьку якість правотворчої роботи, її значне відставання від соціальних, економічних, політичних та інших потреб суспільства, про надмірну кількість правотворчих помилок та інших прорахунків у правовому регулюванні. Одноразовими, епізодичними діями неможливо впоратися з названими проблемами. Потрібне відповідне системне реагування – правовий моніторинг, який вирізняється комплексним характером, що поєднує багато інструментів правотворчого процесу у взаємопов’язаний механізм. Одним з таких механізмів є техніка моніторингового збору та узагальнення правотворчих помилок [8, с. 33]. 
У багатьох країнах світу результати правового моніторингу використовуються з метою виявлення відповідності правової системи очікуваному соціальному результату. Водночас це важливо як для всієї системи українського законодавства та його окремих напрямків, так і для розвитку підзаконної правозастосовної діяльності: отримання і використання експертних оцінок на основі результатів аналізу в процесі вироблення прогнозу розвитку законодавства, поліпшення результатів правозастосування в управлінні та юрисдикційних системах держави.
Таким чином, вважаємо за доцільне впровадити підготовку відповідних фахівців у вищих навчальних закладах та популяризації практики викладання студентам навчальної дисципліни «Юридична техніка». Йдеться про те, що здійснювати як безпосередньо правотворчу діяльність так і підготовку проектів правових актів, повинні фахівці, професіонали (юристи-правопроектанти). Це забезпечить високий рівень прийнятих правових рішень. Правотворчі органи під час розробки і прийняття правових норм мають вивчати соціально-економічну та інші ситуації, об’єктивні потреби розвитку суспільства, необхідність і доцільність юридичного регулювання суспільних відносин. Лише в такому разі правові норми будуть науково обґрунтованими й ефективними.
Уведення юридичної техніки до стандарту юридичної освіти дасть змогу підвищити професійний рівень майбутніх фахівців у сфері правознавства, і, таким чином, реформувати інститути права і держави.
 
Список використаних джерел:
1. Панов М. Точність правових норм як необхідна умова якості правотворення / М. Панов // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С. 12-14.
2. Луць Л. Роль юридичної техніки у правотворчості / Л. Луць // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В.Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С. 15-17.
3. Дзейко Ж. Особливості законодавчої техніки як виду юридичної техніки: загальнотеоретичні аспекти / Ж. Дзейко // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С. 56-58.
4. Комаров В. Основоположні проблеми вищої юридичної освіти у парадигмі компетентнісного підходу / В. Комаров // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С. 7-12.
5. Гусарєв С. Роль юридико-технічних знань юриста у професійній дяльності юриста / С.Гусарєв // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С.30-33.
     6. Чаплюк О. Методика викладання навчальної дисципліни «Юридична техніка» для студентів ВНЗ України юридичного профілю / О. Чаплюк // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого, 2015. – С. 96-99. 
7. Косович М. Методика формування знань та навиків з юридичної техніки у студентів-правників / В. Косович // Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: [тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 30 вересня – 1 жовтня 2015 року)] / За ред. В. Комарова, І. Шутака. – Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Я.Мудрого, 2015. – С. 99-102.
8. Онищук І.І. Техніка моніторингового збору та узагальнення типових правотворчих помилок / І.І. Онищук // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Право, 2015. – № 1151. – Вип. №19. – С. 33-37. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція