... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 20.04.2016 - Секція №6
Необхідність реформування інституту адвокатури в Україні, яке відбулось 05.07.2012 р. із прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [1], була обумовлена рядом фактів, серед яких не останню роль відігравали також і відповідні міжнародні зобов’язані, взяті Україною, зокрема, і перед Радою Європи. Як зазначалось у пояснювальній записці до проекту закону, – адвокатура відіграє важливу роль у житті українського суспільства, що, в свою чергу, вимагає від неї високої професійності, незалежності та ефективності щодо здійсненні своїх функції. Прийняття, у зв’язку із цим, нового Закону про адвокатуру мало б сприяти досягненню відповідних цілей та завдань, які ставляться перед цим інститутом, та які не можна було повною мірою реалізувати у межах існуючого законодавства, адже, як стверджується, переважна більшість його положень не відповідає сучасному стану суспільних відносин і викликам, що постали перед українською адвокатурою [2].
Зафіксувавши в ст. 59 Конституції України волю народу, гарантувавши кожному право на отримання правової допомоги, прийнявши Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [3], наша держава істотно розширила офіційне визнання сфери дії адвокатури та її вихід за рамки судової системи, підвищивши соціальний статус у суспільстві визнавши її інститутом. Разом із тим багато питань функціонування цього інституту залишаються невирішеними. Зокрема, тривають дискусії з приводу визначення ролі та місця адвокатури в суспільстві, обговорюються питання допустимості втручання держави у діяльність адвокатури, зміцнення гарантій її незалежності, зміни до законодавства, що регулює організацію і діяльність адвокатури.
В інституті адвокатури важливе місце займають принципи діяльності адвокатури, тобто, основні керівні засади організації і діяльності адвокатури.
Слово принцип походить від латинського principium – початок, основа, вживається в різних значеннях [4]: 1) основне вихідне положення якоїсь теорії, вчення, науки, світогляду, політики, організації і т.д.; 2) внутрішнє переконання людини, що визначає його відношення до дійсності, норми поведінки і діяльності; 3) основна особливість влаштування якогось механізму, устрою.
«З гносеологічної точки зору категорія «принцип» тісно пов’язана з категоріями «закономірність» і «сутність». Поняття «принцип» співвідноситься з категорією «ідея» в тому випадку, коли під останньою філософи розуміють внутрішню логіку, закон існування досліджуваного об’єкта. На кінець, у самому широкому розумінні принцип є начало, вихідний пункт, становлення буття – у даному випадку існування тієї чи іншої діяльності» [5].
«Наука не «придумує», а «відкриває», обґрунтовує, вивчає і систематизує закладені в праві принципи, показує їх роль, значення, зміст і функціонування» - відмічає О.І. Цибулевська [6].
Розглядаючи принципи організації та діяльності адвокатури, у науковій літературі звертають увагу на проблему вибору справ і поняття законних інтересів, нерозголошення таємниці довірителя і проблему взаємної довіри, межі процесуальної самостійності захисника, об’єктивність захисту, проблему вибору засобів і методів захисту. Т.В. Омельченко, спираючись на Правила адвокатської етики, визначає такі основні принципи діяльності адвокатів: незалежність; дотримання законності; домінантність інтересів клієнтів; неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами; конфіденційність; компетентність і добросовісність; чесність і порядність; повага до адвокатської професії; культура поведінки; обмежене рекламування діяльності адвокатів [7]. Однак ці принципи стосуються лише одного аспекту діяльності адвоката - його професійної етики і багато в чому дублюють один одного, не характеризують повною мірою адвокатську діяльність.
О.Д. Святоцький та В.В. Медведчук визначають такі принципи діяльності адвокатури: незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій; законність адвокатської діяльності; дисциплінарне провадження в адвокатурі; оплата праці адвоката [8].
Частина 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проголошує, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Якщо зазначені принципи порівняти з принципами організації та діяльності адвокатури, визначені у ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» 1992 р., то не можна не помітити відмову законодавця від таких важливих значень, як гуманізм та демократизм. 
Принцип законності - це найбільш універсальний і всеосяжний правовий принцип. Відповідно до нині чинного законодавства принцип законності в діяльності адвокатури виявляється в тому, що організація цього співтовариства, регламентація членства в ньому, прав і обов’язків адвокатів здійснюється на основі закону. Законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність ґрунтується на Конституції України і складається, перш за все, з Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Окремі сторони організації адвокатури можуть визначатися й іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
З принципом законності граничить принцип дотримання адвокатської етики. Він прямо не називається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проте адвокатська етика - невід’ємна основа діяльності адвокатського співтовариства. Етика адвокатської діяльності - це зведення основних етичних правил, які необхідно враховувати адвокатові при здійсненні адвокатської діяльності.
Найбільш значимий принципом адвокатської діяльності є незалежність. Незалежність адвокатури складається з двох елементів: по-перше, з незалежності організацій адвокатури і адвокатських утворень, в рамках яких здійснюється адвокатська діяльність, а по-друге - з незалежності самого адвоката при реалізації своїх повноважень.
Незалежність адвокатської діяльності забезпечується тим, що основи її побудови і функціонування визначаються законами, у зв’язку з чим жодні органи не можуть шляхом прийняття яких би то не було нормативних або індивідуально-розпорядливих актів, всупереч закону, втручатися в діяльність адвокатури. Певна ступінь контролю з боку держави закріплена в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проте вона істотно мінімізована і в цілому відповідає концепції цього законодавчого акту, побудованої на віднесенні адвокатури до інституту громадського суспільства.
Необхідно виділити принцип рівності, який означає, що за своїм статусом всі адвокати рівні, як в плані здійснення своєї професійної діяльності, так і в плані можливості вибору організаційної форми, адвокатської освіти і можливості брати участь в управлінні адвокатурою шляхом безпосередньої участі в з’їздах або зборах (конференціях) адвокатів, обранні органів до самоврядування адвокатів.
Важливий принцип діяльності адвокатури - професіоналізм. Саме професіоналізм дозволяє адвокатурі виступати інструментом забезпечення права громадян на здобуття саме кваліфікованої юридичної допомоги. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не регулюють питання про обов’язковість підтримки і підвищення адвокатом свого професійного рівня, пп.4 п.1 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказує на обов’язок адвоката постійно підвищувати свій професійний рівень. Проте без введення обов’язкового механізму підвищення кваліфікації - це не більше ніж норма-декларація. Без систематичного підвищення і підтвердження адвокатами, що діють, своєї кваліфікації у спеціальних навчальних центрах або інших навчальних організаціях реальність права громадян на кваліфіковану юридичну допомогу не може бути забезпечена на належному рівні. Правила підвищення кваліфікації адвокатів України [9] не вирішують вказаної проблеми. У зв’язку з цим необхідно підтримати думку про корисність для вітчизняної адвокатури перейняти досвід Франції, де адвокати зобов’язані 1 раз в 5 років проходити курси підвищення кваліфікації і отримувати відповідний сертифікат, а адвокати, які не мають подібних сертифікатів, платити підвищені (в порівнянні зі своїми колегами, що підвищили кваліфікацію) внески по страхуванню своєї професійної відповідальності [10].
Отже, окрім основних принципів адвокатури, таких як принцип верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, для забезпечення адвокатської діяльності необхідно використовувати принцип дотримання адвокатської етики та принцип рівності і професіоналізму. Два з п’яти принципів адвокатської діяльності (верховенство права та законність) є загально-правовими, при цьому Законом не визначається специфіка дії цих принципів в адвокатській діяльності, а принцип уникнення конфлікту інтересів не в повній мірі враховує всі аспекти професійної діяльності адвоката через звужене тлумачення поняття конфлікту інтересів у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом з цим, адвокатура розвинутих демократичних країн організована та діє на основі принципів, розроблених світовим адвокатським співтовариством, насамперед європейським, які враховують найкращий міжнародний досвід та специфіку професійної роботи адвоката. Так, 25 листопада 2006 р. Рада адвокатських асоціацій та правничих товариств Європи прийняла Хартію основних принципів європейської юридичної професії, яка на сьогодні є складовою частиною Кодексу поведінки європейських адвокатів. Хартія містить десять основоположних принципів європейської юридичної професії, які відіграють роль Біблейських «десяти заповідей» для європейських адвокатів. Зокрема, це такі принципи: незалежності та свободи адвоката щодо ведення справи клієнта; конфіденційності та поваги до професійної таємниці; уникнення конфлікту інтересів між клієнтами та між клієнтом і адвокатом; честі і гідності адвокатської професії, чесності та бездоганної репутації окремого адвоката; лояльності до клієнта; справедливого ставлення до клієнта у питаннях винагороди; професійної компетентності адвоката; поваги до колег по професії; поваги до верховенства права та справедливого відправлення правосуддя; саморегулювання адвокатської професії.
Ці принципи дотепер не імплементовані у законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність. Вважаємо, що закріплення в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» основоположних принципів європейської юридичної професії та повернення до законодавства принципів гуманізму і демократизму сприятиме подоланню кризових явищ у сучасній українській адвокатурі та її побудові за європейським зразком у відповідності до п. 5.6 «Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки», затвердженої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
 
Список використаних джерел:
1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закону України // Голос України. – 2012. – №№ 148-149.
2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: пояснювальна записка до законопроекту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua
3. Іваницький С. Принципи організації і діяльності прокуратури та адвокатури: зміст і співвідношення / С. Іваницький // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 2. – С. 52-59.
4. Краткий словарь иностранных слов / сост. С. М. Локтина. – М., 1979. – С. 221.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2008. – 656 с.
6. Цибулевская О.И. Принципы права. Общая теория права: курс лекций / О.И.Цибулевская. – М.: Юристъ, 1997. – С. 149-150.
7. Омельчєнко Т.В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Т.В. Омельчєнко. – X., 2004. – С. 51-52.
8. Святоцький О.Д. Адвокатура: історія і сучасність / О.Д. Святоцький, В.В. Медведчук. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 46-66.
9. Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України / затв. рішенням Ради адвокатів України: від 16.02.2013 p., за № 85 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unba.org.ua/assets/uploads/legislations/poryadki/27.09.2013-poryadok-219.pdf.
10. Шкребець Є.Ф. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності адвокатури України / Є.Ф. Шкребець // Форум права. – 2015. – № 2. – С. 192-197. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція