... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 20.04.2016 - Секція №3
У процесі європейської інтеграції України вагому роль відіграє правова система. На сьогодняшній день адаптація вітчизняної правової системи до критеріїв Ради Європи та Європейського Союзу є приорітетним напрямком реформування законодавства. Однією з найбільш актуальних для сучасної правозастосовної практики є проблема відшкодування державою майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину.
Будь-яка особа, що потерпіла від злочину, має право звернутися до суду з позовом до порушника її прав про відшкодування завданої шкоди. Про шкоду, завдану злочином, може йтися лише тоді, коли по справі винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. 
Проте існують такі випадки, коли особа, яка вчинила злочин, є неплатоспроможною; не встановлена; або встановлена, але ухиляється від слідства, та її оголошено у розшук. За таких обставин компенсаційну функцію по відновленню майнового стану особи має брати на себе держава. 
Слід звернути увагу на те, що процедура відшкодування шкоди потерпілим за рахунок держави передбачена у багатьох країнах світу і цей досвід необхідно враховувати. Так держава може виплатити компенсацію якщо: відшкодування шкоди не було забезпечено винним чи будь якими іншими джерелами (Австрія, Нідерланди, Швеція); необхідно забезпечити фінансову підтримку для компенсації (Бельгія); державна компенсація є додатковим заходом і виплачується тільки в тому обсязі, в якому шкода не відшкодовується винним, програмами страхування чи іншими суспільними фондами (Данія, Німеччина); у справі винесено обвинувальний вирок, жертва може звертатися за компенсацією збитку, і це право не залежить від платіжної спроможності винного (Фінляндія); у результаті скоєння злочину наступила смерть чи серйозне тілесне ушкодження (Франція); якщо злочин зареєстрований, то компенсація виплачується потерпілому незалежно від встановлення особи винного і його затриманя (США) [2, с. 119-120].
Необхідність законодавчого втілення відшкодування державою майнової шкоди підкріплюється наступними міжнародно-правовими актами: Європейська конвенція про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року; Резолюція (77) 27 Комітету Міністрів Ради Європи про відшкодування потерпілим від злочину від 28 вересня 1977 року; Рекомендація № R (85) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про становище потерпілого в межах кримінального права і провадження від 28 червня 1985 року; Рекомендація Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про допомогу потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року; Директива Ради Європейського Союзу 2004/80/EC щодо відшкодування потерпілим від злочинів від 29 квітня 2004 року; Директива Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу 2012/29/EU про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту потерпілих від злочину, а також заміну Рамкового Рішення Ради Європейського Союзу 2001/220/JHA від 25 жовтня 2012 року [1, с. 34-152].
У нашій державі досліджуване питання також дістало свого розвитку. Так Цивільний кодекс України у ст. 1177 зазначає, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується (компенсується) йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину закріплений у ст. 1207 ЦК України. Обидві статті є відсильними і зобов'язують керуватися правилами, що містяться в іншому нормативно-правовому акті. Однак такий законодавчий акт досі не прийнятий. 
Наслідком такої прогалини є відсутність можливостей для реалізації вказаних норм. Так переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області встановила, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно дійшов обґрунтованого висновку про відсутність можливості задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином з тих підстав, що механізм відшкодування зазначеної шкоди за ст.1177 ЦК України законодавчо ще не врегульовано [3]. Висновок судів щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим оскільки державою не визначено умови та порядок відшкодування шкоди.
Підбиваючи підсумок зазначимо, що питання відшкодування державою майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину урегульовано чинним законодавством недосконало і потребує подільшого дослідження і аналізу. 
 
Список використаних джерел:
1. Відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів: європейські стандарти і зарубіжне законодавство / О.А. Банчук, І.О. Дмитрієва, Б.В. Малишев, З.М. Саідова. За заг. редакцією О.А. Банчука. – К.: Москаленко О.М., 2015. – 268 с.
2. Солдатенко О.А. Проблеми забезпечення відшкодування шкоди потерпілому в кримінальному судочинстві / О.А. Солдатенко // Актуальні проблеми реформування законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Луганськ; 20 квітня 2012 р.) – Л., 2012. – С. 116-120.
3. Ухвала апеляційного суду Чернівецької області від 30 квітня 2014 року у справі №726/2–2521/13 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: /http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38544481 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція