... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №5
Актуальність доказів було і є постійним тому, що тільки на підстав доказів суддя має право ухвалити та проголосити вирок. 
Метою даних тез є встановлення основних положень доказів у кримінальному процесі таким чином, що надати єдине його визначення.
Перші кроки розвитку теорії доказів був встановлений у монографічних дослідженнях вчених Царської Росії.
К.Д. Анцифіров у монографії по «Кримінальне право та судоустрій» у 1892 році, В.Ф.Дерюжинський у монографії «Habeas Corpus Act» у 1895 році, М.А. Бобрищев – Пушкін у монографії «Ємпирічні закони діяльності російського суду присяжних» у 1898 році визначали докази як судові докази, за допомогою яких суд встановлює вину особи, яка вчинила кримінальне правопорушення [1, с. 232; 2, с. 21]. 
Виклад загального матеріалу. Теорія кримінального процесу встановлює докази як джерела, фактичні дані, свідчення про факти. Щоб з’ясувати теоретичне поняття доказів необхідно визначити дані процесуальні категорії. Необхідно зазначити зміст поняття джерела доказів. Позиція діючого законодавства встановлює, що джерело доказів має самостійне визначення. 
Наприклад показання свідка є джерелом доказів, але якщо дані показання не знайшли свого чіткого підтвердження під час досудового провадження то показання не може бути доказом. 
Законодавець визначив, що джерело доказів може бути допустимим або не допустимим. Допустимим джерело може бути в разі процесуального закріплення його за допомогою процесуальної форми. Не допустимим джерело буде у разі відсутності законної форми. Джерело повинно мати відношення до обставин кримінального правопорушення, яке підлягає доказуванню під час досудового та судового провадження. 
Прикладом є джерело, свідчення матері підозрюваного, що у її сина була травма голови у дитинстві, про що він не знав. Отримавши дану інформацію слідчий повинен буде провести допит матері як свідка, призначити судово-психіатричну експертизу та інші слідчі дії щодо визначення характеристики особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Законодавець у ст. 84 КПК України встановив, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Однак, вказаний перелік доказів таких як показання, речові докази, документи, висновки експертів не є повним. Не має значення, його використання в назві ддоказид, як самостійного інформаційного джерела, що є недоречно. По-перше, фактичні дані повинні бути закріплення як докази у протоколі процесуальної, слідчої розшукової, негласної слідчої (розшукової) дії. По-друге, факт вчинення кримінального правопорушення не має процесуального значення, а стає їм після процедурного закріплений у протоколі. По-третє, документи, які отримує слідчий під час їх вилучення у разі проведення обшуку, як слідчої розшукової дії не може бути доказом, якщо він не відносяться до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. В даному разі можна зазначити, що це є двійне визначення доказів, з одного боку джерела встановлені як зміст фактичних даних, які визначені у обставинних кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню. З іншої сторони джерела це відношення к фактичним даним. 
Теоретичні положення збирання, оцінки доказів буди встановлені на підставі наукових досліджень М.В. Жогина, М.М. Міхеєнко та ін. [3; 4]. У кримінальному провадженні слідчий збирає фактичні дані, перевіряє його джерело і після цього встановлює доказ, який процесуально закріплюється.
Аналіз точок зору щодо визначення джерела носіїв доказів надає підстави для висновку, що слідчий отримує показання від учасника кримінального провадження на підставі добровільності дачі показань. Якщо підозрюваний відмовляється від дачі показань то слідчий повинен вказати його відмову у протоколі допиту. Таким чином джерело доказів та носій доказів не є однозначні поняття. Джерелом доказів є фактичні дані, які встановлюються за допомогою проведення процесуальних, слідчих розшукових, негласних слідчих (розшукових) дій та процесуально закріплюються протоколом за результатами їх проведення. Носіями доказів є слідчий, учасники кримінального провадження, які вказують на предмет джерела доказів.
Слід довести положення, згідно з яким теоретичні положення доказів включають процесуальні елементи, зокрема докази досудового провадження та докази, які підтверджені на стадії судового розгляду. На стадії судового провадження сторони кримінального процесу повинні встановити докази, які знайшли свій вираз під час судового розгляду, а суддя ухвалити вирок. Тільки суддя на підставі законів пізнання, використовуючи логічні правила доказів, оцінює їх під час судового розгляду, визнає обвинуваченого винним у вчинені кримінального правопорушення та ухвалює вирок. 
 
Список використаних джерел:
1. Анциферов К.Д. Обвинительное начало и английский процесс / К.Д. Анциферов // Юридический вестник. – М., 1879. – 432 с.
2. Дерюжинский В.Ф. Habeas Corpus Act / В.Ф. Дерюжинский. – М., 1898. – 145 с.
3. Жогин Н.В. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Н.В. Жогин, В.Г.Танасевич, Г.М. Миньковский и др.; под. ред. Н.В. Жогина. – М.: Юрид. лит., 1973. – 510 с.
4. Міхеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально- процесуального кодексу України / М.М. Міхеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубінський. – К.: Наукова думка, 1997. – 410 с. {jcomments on}

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція