... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №4
Протягом останніх років, як в світі, так і в Україні, активізувалась діяльність муніципальних органів щодо реалізації природоохоронних заходів, які спрямовані на охорону довкілля, раціональне природокористування та гарантування екологічних прав. Про це прямо вказується у законодавстві, що регулює правовий статус даних органів. Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [5] органи місцевого самоврядування наділені цілим комплексом власних (самоврядних) та делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Водночас, у ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], зазначено, що місцеві ради зобов’язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони довкілля [3]. На наш погляд, дані заходи можна розглядати як відповідну гарантію і щодо забезпечення екологічних прав з боку місцевих органів. Аналогічні положення передбачені і законодавством Російської Федерації. Відповідно до ст. 13 Федерального Закону Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» [10] органи державної влади Російської Федерації, органи державної влади суб’єктів Російської Федерації, органи місцевого самоуправління і посадові особи зобов’язані здійснювати сприяння громадянам, громадським об’єднанням і некомерційним організаціям в реалізації їх прав у сфері охорони навколишнього середовища. 
У європейському законодавстві, зокрема, Польщі, Румуніі, Франції, Великобританії тощо, безпосередньо не вказується про роль органів муніципальної влади у забезпеченні саме екологічних прав, натомість, закріплені повноваження місцевих самоврядних органів у екологічній сфері, що безумовно, охоплює і гарантії екологічних прав [14]. Зокрема, у базовому Законі Швеції «Про місцеве самоврядування у Швеції» до обов’язкових повноважень муніципалітетів належить поряд з питаннями освіти, соціальних послуг тощо і завдання з охорони довкілля в цілому [11, 38]. За законодавством Фінляндії місцеві влади відповідальні за надання послуг, які забезпечують щоденне благополуччя громадян, тому до їх функцій обов’язків віднесено також охорону довкілля [12]. Провідне завдання органів місцевого самоврядування Німеччини – виконання вимог федерального і земельного законодавства у галузі охорони довкілля і реалізація державних екологічних програм на локальному рівні [13]. Більше того, у деяких землях, наприклад, Гессені й Шлезвінг-Гольштейні, екологічна політика визнана як провідний напрям роботи. З 1996 року в Німеччині проводять змагання між місцевими суб’єктами управління у досягненні екологічного благополуччя, від результатів якого залежить інвестиційна привабливість конкретної місцевості і увага уряду до місцевих проблем [13]. 
Варто відзначити, що у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], де визначено види гарантій забезпечення екологічних прав, немає вказівки про діяльність саме органів місцевого самоврядування у їх гарантуванні, що безумовно є невиправданим. Тому доцільно було б в системі гарантій забезпечення екологічних прав на ряду з органами державної влади, громадянами та громадськими природоохоронними організаціями як суб’єктами їх гарантування розглядати і органи місцевого самоврядування. Оскільки, і світова, і європейська практика відводить важливу роль муніципальним органам у механізмі захисту та гарантування екологічних прав. Тим більше, що органи місцевого самоврядування в Україні наділені цілим комплексом повноважень у екологічній сфері, в тому числі, і щодо забезпечення екологічних прав, що прямо випливає зі змісту екологічного та природоресурсного законодавства.
 
Список використаних джерел:
1. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280-97ВР
2. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
3. Об охране окружающей среды: Закон Российской Федерации от 10 января 2002 года № 7-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 2. – Ст. 133.
4. Улютіна О.А. Аналіз міжнародного досвіду діяльності суб’єктів, уповноважених здійснювати охорону довкілля / О.А. Улютіна // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2014. – Вип. 197. – Ч.3. – С. 141-149.
5. Мірошник О. Інститут місцевого самоврядування у Швеції / О. Мірошник // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 1. – С. 37-39.
6. Місцеве самоврядування у Фінляндіі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tergromada.blogspot.com/2014/11/blog-post_14.html
7. Сурілова О.О. Право навколишнього середовища Німеччини / О.О. Сурілова // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – № 24 – С. 75-80. {jcomments on}
 

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція