...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №5
Проблеми пов’язані з кримінальною відповідальністю за всі без винятку корупційні правопорушення мають багато дискусійних або взагалі недосліджених теоретичних аспектів. Але не викликає заперечень той факт, що кримінальна відповідальність за корупційні правопорушення є обов'язковою умовою переходу до стандартів правової держави. 
У Кримінальному кодексі України (далі - КК) ми можемо зустріти досить багато злочинів в яких обтяжуючою обставиною є зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Але у рамках цієї роботи ми не ставимо за мету дослідити всі ці злочини, а обмежимось розглядом однієї із кваліфікуючих ознак зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК). 
Ознаками, які обтяжують кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги є: 1) вчинення злочину стосовно неповнолітньої чи недієздатної особи, особи похилого віку; 2) повторно; 3) настання тяжких наслідків.
Перша група кваліфікуючих ознак характеризує особу потерпілого. Увагу викликає така ознака як вчинення зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги стосовно недієздатної особи.
Згідно зі ст. 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. 
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України [1], фізична особа в порядку, передбаченому статтями 236–241 ЦПК України [2] визнається судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними [3, с. 103–104].
Аналогічну кваліфікуючу ознаку можна зустріти у ст. 202 Кримінального кодексу Російської Федерації, яка передбачає відповідальність за використання приватним нотаріусом або приватним аудитором своїх повноважень всупереч завданням своєї діяльності та в цілях здобування вигод і переваг для себе або інших осіб чи спричинення шкоди іншим особам, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду правам і законним інтересам громадян чи організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства чи держави [4]. Ч. 2 ст. 202 КК Російської Федерації передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення цього злочину щодо завідомо неповнолітньої особи чи недієздатної особи. Напевно при формулюванні відносно нової кримінально-правової норми про відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги законодавець України вирішив врахувати досвід законодавців РФ та передбачив у ст. 365-2 КК таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину стосовно недієздатної особи. 
Вважаю, що таке положення не відповідає цілям українського законодавства щодо обтяження кримінальної відповідальності за аналізований злочин. З аналізу цивільно-правового поняття недієздатності випливає, що для визнання особи недієздатною необхідним є рішення суду. Тобто, для наявності факту вчинення зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги стосовно недієздатної особи необхідною умовою є рішення суду щодо визнання особи недієздатною. Це положення є принаймні абсурдним з точки зору кримінального права. Вважаю, що у цій нормі слід використовувати більш звичне для кримінального права України формулювання: «вчинення злочину щодо особи, що перебуває в безпорадному стані». 
Висновки. Враховуючи вищевикладене пропоную ч. 2 ст. 365-2 КК України викласти у наступній редакції: «те саме діяння, вчинене щодо неповнолітньої особи чи особи, що перебуває в безпорадному стані або повторно». Безпорадним станом вважати такий фізичний або психічний стан особи при якому вона не здатна усвідомлювати характер і значення вчинюваних щодо неї дій або, усвідомлюючи їх, не може без сторонньої допомоги захищати свої права. Окремими різновидами такого стану вважати малолітство, психічну хворобу або старість особи.
     
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 16 січ. 2003 р. №435-IV // Верховна Рада України: [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Цивільний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 18 берез. 2003 р. № 1618-IV // Верховна Рада України: [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15
3.  Шиндель Ю.І. Особливий порядок початку досудового розслідування за окремими категоріями злочинів відповідно до нового КПК України / Ю.І. Шиндель, В. Б. Харченко // Роль науки в формуванні громадянського суспільства та правової держави: матер. ІІ міжнар. наук. конф. (м. Харків, 22-23 листоп. 2013 р.). – Х.: ХЕПУ, 2013. – С. 101-107.
4. Уголовный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс]: принят Государственной Думой 24 мая 1996 г., одобрен Советом Федерации 5 июня 1996 г. // Информационно-поисковая система «Закон» [офиц. веб-сайт]. – Режим доступа: http://bit.ly/2dw0kDD {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція